Тема 3. Грошовий ринок

Ринок грошей є об'єктом пильної уваги не тільки державних діячів, але й домогосподарств. Ця частина загальнонаціонального ринку швидше за все реагує на всі позитивні й негативні тенденції розвитку національної економіки. Не тільки економісти монетарного напрямку вважають монетарну політику головним інструментом впливу на національну економіку. Швидкість руху й величина грошової маси є об'єктами жорсткого державного контролю.

3.1 Попит на гроші і його складові

Грошовий ринок – це ринок готівки, що перебуває в обігу (вітчизняної та закордонної) і виконуючих аналогічні функції короткострокових коштів (векселів, депозитних сертифікатів і ін.).

На грошовому ринку завжди взаємодіють попит та пропозиція грошей.

Попит на гроші – бажання економічних суб'єктів мати у своєму розпорядженні певну кількість платіжних засобів, яку фірми й населення мають намір тримати в себе в цей момент; загальна потреба ринку в коштах.

Попит на гроші випливає із двох функцій грошей – бути засобом обігу й засобом збереження багатства.

Кейнсіанська теорія попиту на гроші – теорія переваги ліквідності – виділяє три мотиви, що спонукують людей зберігати частину грошей у вигляді готівки:

- трансакційний мотив (потреба в готівці для поточних угод),

- мотив обережності (зберігання певної суми готівки на випадок непередбачених обставин у майбутньому),

- спекулятивний мотив ("намір приберегти деякий резерв, щоб з вигодою скористатися кращим, у порівнянні з ринком, знанням того, що принесе майбутнє").

1. Попит на гроші для угод – це та кількість грошей, яка необхідна громадянам і підприємствам, тобто всім агентам ринку, для здійснення поточних платежів (закупівля сировини, матеріалів, оплати ресурсів і т.д.). Прийняті теоретичні допущення, що попит на гроші для угод визначається загальним грошовим рівнем в економіці й зміною його пропорційно валовому внутрішньому продукту.

Трансакційний попит на гроші – це функція доходу, він не залежить від процентної ставки. Тому функцію трансакційного попиту на гроші можна представити у вигляді вертикальної прямої, паралельної осі ординат (процентної ставки), як це показано на рисунку 10. Позначимо трансакційний попит на гроші через L_T.

Рисунок 10 – Попит на гроші для угод

2. Попит на гроші з боку активів визначається потребою агента ринку розмістити частину коштів в окремих фінансових активах (акції, облігації, банківські депозити й ін. цінні папери). Прийняте теоретичне допущення, що між ставкою відсотків по цінних паперах і кількістю грошей, вкладених у фінансові активи, існує обернено пропорційна залежність. Залежно від динаміки процентної ставки по активах відбувається перелив грошей з наявної форми у форму грошових фінансових активів і назад. Зі зростанням ставки відсотка попит на гроші для угод не змінюється, а попит на гроші з боку активів падає. З падінням ставки відсотка реалізуються фінансові активи, попит на гроші з боку активів зростає. Таким чином, процентна ставка є одним з важливих інструментів фінансової політики уряду. Змінюючи процентну ставку, воно може впливати на ділову активність у різних секторах економіки й може стимулювати по черзі те виробничий, те фондовий сектори.

Спекулятивний попит на гроші (L_S) або попит на гроші з боку активів – залишок грошового доходу, не використовуваний для платежів, а збережений у вигляді готівки.

Рисунок 11 – Спекулятивний попит на гроші

Спекулятивний попит на гроші заснований на зворотній залежності між ставкою відсотка й курсом облігацій..

Рисунок 12 – Загальний попит на гроші

Якщо ставка відсотка зростає, то ціна облігації падає, попит на облігації збільшується, що призводить до скорочення запасу готівки (змінюється співвідношення між готівкою й облігаціями в портфелі активів), тобто  попит на готівку знижується. Таким чином, очевидною є зворотна залежність між попитом на гроші й ставкою відсотка (рис. 11).

В аналітичній формі загальний попит на гроші можна представити у вигляді формули (9):

L = L_T + L_S, (9)

де L – загальний попит на гроші.