Тема 2. Грошовий обіг і грошова маса

Товарний обіг почав розвиватися більш 10000 років тому, а обіг грошей – приблизно 5 тис. років тому. Але лише в 20-му столітті у зв'язку з ускладненням господарських зв'язків виникли нові форми грошового обігу, що значно прискорили рух грошей і товарів. Відбувся перехід від переважно наявного до переважно безготівкового грошового обігу.

2.1 Сутність і економічна основа наявного грошового обігу

Грошовий обіг – це:

- обмін товарів, опосередкований грішми;

- рух грошей при виконанні ними своїх функцій у наявній і безготівкової формах.

Формування загальнонаціональних і світових ринків при капіталізмі дало новий поштовх подальшому розширенню грошового обігу. Початку руху грошей передує їхня концентрація в окремих суб'єктів. Щоб зародився рух грошей, необхідне виникнення потреби в грошах в однієї із двох сторін. Чим більше грошова вартість товарів і послуг, тим більше потрібно грошей для укладання угод.

Грошовий обіг здійснюється у двох формах:

1. наявній;

1. безготівковій.

Готівково-грошовий обіг – рух готівкових грошей в сфері обігу й виконання ними двох функцій (засобу платежу й засобу обігу).

Готівка використовуються:

• для кругообігу товарів і послуг;

• для розрахунків по виплаті зарплати, премій, допомоги, пенсій;

• при виплаті страхових відшкодувань;

• при оплаті цінних паперів;

• при платежах населення за комунальні послуги.

Готівково-грошовий оборот включає рух усієї готівки ( грошової маси) за певний період часу між населенням і юридичними особами, між фізичними особами, між населенням і державою.

Готівково-грошовий обіг здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих грошей і ін. кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). Емісію готівки здійснює центральний банк. На Україні це Національний Банк. Він випускає готівку й вилучає її, якщо гроші стали непридатними, а також заміняє гроші на нові зразки купюр або монет.

Для господарюючих суб'єктів установлюється ліміт готівки. Щодня вони підраховують усі гроші, що були видані, або ті, що надійшли, й зараховують їх в оборотну касу. Якщо залишок грошей наприкінці дня перевищить установлений ліміт, то сума понад ліміт зараховується в резервний фонд.

Операції підприємств із готівкою строго регламентуються:

1. готівка зберігається в банках і видається з них по грошових чеках;

2. одержання готівки в банку – строго цільове, наприклад, гроші, призначені для виплати зарплати, не можуть бути використані для інших цілей, наприклад, для видачі грошей на відрядження.

Строк знаходження цільової готівки в касі підприємства – 3 дня. Якщо за цей період гроші не затребувані, вони повинні бути повернуті в банк;

3. при одержанні й перевезенні готівки повинна бути охорона;

4. приміщення каси повинне бути ізольованим, двері – металевими, вікна й дверей повинні мати ґрати, обладнане вогнетривким сейфом, у сейфі повинні зберігатися гроші й цінності, що належать підприємству;

5. вхід у касу обмежений для осіб, що не мають на цей дозвіл;

6. надходження грошей прибуткується в касовій книзі, на кожнім підприємстві повинна бути й вестися тільки одна касова книга, яка пронумерована, опечатана й підписана. По кожному документу, що відображає рух готівки, касир зобов'язано зробити відповідний запис у книзі;

7. надходження готівки в касу від працівників здійснюється по прибуткових касових ордерах, на руки людині, що внесла гроші, видається квитанція (корінець ордера);

8. видача готівки проводиться по видаткових касових ордерах, відомостях, реєстрах, підписаним головним бухгалтером;

9. при видачі грошей підзвітній особі (наприклад, відрядних) виписуються розрахунково-касові ордери. При поверненні підзвітна особа повинна відзвітуватися (з додатком видаткових документів) за видану суму, а невитрачені гроші разом зі звітом здати;

10. не рідше одного разу у квартал за вказівкою керівника підприємства проводиться раптова ревізія каси. Касир несе повну відповідальність за недостачу як у результаті злочинних дій, так і в результаті несумлінного відношення до своїх обов'язків ( злочинна недбалість).