Кількісної теорії грошей

Згідно з даною теорією, кількість грошей в обігу є визначальним чинником формування господарської кон'юнктури, оскільки існує прямий зв'язок між змінами грошової маси в обігу й величиною валового національного продукту.

Монетаристська теорія виникла в середині 50-х років у США як "чиказька школа", на чолі якої стояв М. Фридмен. Сучасний монетаризм сформувався в 70-х рр. ХХ сторіччя в США. Він вважав, що стихійному товарному господарству властива особлива внутрішня стабільність, обумовлена дією ринкових механізмів конкуренції й ціноутворення. Прихильники цієї теорії виступають супротивниками кейнсіанської концепції втручання держави в господарські процеси. Вони затверджують, що державні заходи щодо стимулювання попиту, рекомендовані кейнсіанцями, не тільки не поліпшують стан економіки, але й породжують нові диспропорції й кризові спади

Широке поширення монетаризму одержав в 70-ті роки, коли він використовувався урядовими органами для боротьби зі стагфляцією й з'явився теоретичною основою для державних програм грошово-кредитного регулювання економіки.

Положення сучасного монетаризму

1 Ринкова економіка, що базується на приватній власності, є потенційно гармонічною, пристосованою до повного саморегулювання..

2. Грошова сфера є самостійною, відособленою від сфери реальної економіки, але безпосередньо пов'язаною з діяльністю держави (через емісію грошей і монетарну політику), тому вона не може бути внутрішньо збалансованою і є джерелом дестабілізації.

3. Оскільки головна погроза дестабілізації економіки полягає в грошовій сфері, вона повинна бути об'єктом державного регулювання переважно економічними методами (монетарна політика).

4. Номінальний обсяг ВВП перебуває в кореляційному зв'язку із пропозицією грошей, тому в центр уваги монетаристи поставили кількісний фактор, який безпосередньо, а не через відсоток і інвестиції, впливає на кон'юнктуру ринку, ціни й виробництво.

5. «Рівняння обміну» у монетаристській трактовці:

MV=ВВП (32)

6. Передавальний механізм монетаристської концепції:

ML P, (33)

де М – кількість (маса) грошей;

L – попит на гроші;

Р – середній рівень цін.

Незважаючи на те, що монетаризм має ряд напрямків і теоретиків (К. Бруннер, А. Мельцер, Д. Лейдлер і ін.), найбільш популярної є версія М. Фридмена, яка включає:

- кількісну теорію грошей, що обґрунтовує причинний зв'язок між кількістю грошей в обігу й рівнем товарних цін;

- монетарну теорію промислових циклів, згідно з якою коливання господарської кон'юнктури визначаються попередніми змінами грошової маси;

- особливий "передатний" механізм впливу грошей на реальні фактори відтворення: не через норму відсотка, як вважали кейнсіанці, а через рівень товарних цін;

- положення про неефективність державних заходів економічного регулювання у зв'язку з наявністю мінливих витрат (лагів) між зміною грошових показників і реальних факторів виробництва;

- "монетарне правило" (або правило k-відсотків), згідно з яким відбувається автоматичне збільшення грошової маси в обігу на кілька відсотків у рік незалежно від стану господарства, фази циклу і т.д.;

- систему плаваючих валютних курсів для "саморегулювання" зовнішньоекономічної рівноваги.

Застосування на практиці монетаристських ідей урядами Великобританії, США, ФРН і ін. хоча й сприяло вповільненню інфляційних процесів, але і підсилило розвиток кризових явищ в економіці, стимулювало зростання безробіття в цих країнах.