Контрольні запитання

1. На які відділи поділяють комплект кишок?

2. Надайте класифікацію кишкової сировини.

3. 3 яких технологічних операцій складається оброблення кишок ВРХ?

4. У чому полягають особливості оброблення товстих та тонких кишок?

5. Які основні вади кишкової сировини?

6. Назвіть основні технологічні операції з оброблення різних відділів кишок.

Рекомендована література для вивчення теми: [1, с.191-211], [2, с.78-86], [19].

Лекція 20-21 Технологія обробки шкур

План лекції 20:

1. Характеристика та класифікація шкур.

2. Характеристика та будова шкіряного покрову.

3. Технологічний процес обробки шкур.

4. Методи консервування шкур.

План лекції 21:

4. Сортування, маркування, упаковка, накопичення, відвантаження.

5. Потоково-механізовані лінії обробки шкур.

6. Дефекти шкіряної сировини.

Характеристика та класифікація шкур

Шкурою називають зовнішній покрив, знятий з туші тварини.

Шкіряна сировина - шкури тварин, придатні для виробництва шкури. Шкури молодих тварин (теляти, цапеняти, ягняти) використовують для виготовлення хутряних напівфабрикатів.

Хутряна сировина - шкури тварин з розвиненим шерстним (волосяним) покривом, які використовують для виробництва різноманітних хутряних і шубних виробів.

Цінність шкіряної й хутряної сировини характеризується сукупністю товарних властивостей (вид, вік тварин, тип технологічної обробки) і сортністю, обумовленої наявністю пороків.

Дрібна шкіряна сировина - шкури теляти й лошати масою до 10 кг у парному виді, а також шкури овець і кіз незалежно від їхньої площі.

Велика шкіряна сировина - шкури тварин, крім свинячих, що мають масу від 10 кг у парному виді.

Свиняча шкіряна сировина - шкури свиней.

Топографічні ділянки шкір - ділянки шкури, що відповідають певним частинам тіла тварини й відрізняються будовою волокон і фізико-механічними властивостями.

Щільність шкури залежить значною мірою від характеру сплетення пучків колагенових волокон (в'язі). Залежно від щільності (переплетення) розрізняють 5 класів шкури. Найбільш щільний чепрак (5 клас), найменш якісний 1 клас - зона пахвини.

Шкура тришарова, складається з епідерміса, дерми й підшкірної клітковини.

Волосяний покрив шкір ВРХ називають волоссям, свинячих шкір — щетиною, овчин — вовною.

Класифікація шкіряної сировини
ВРХ	ДРХ	коні	свині
Дрібна шкіряна сировина
склизок- шкури ненароджених або мертвонароджених телят; опоек- шкури телят молочників; виросток- шкури телят, що споживають рослинний корм масою до 10 кг; шкури молодняку –масою 10…13 кг	козлина- шкури кіз; овчина- шкури овець: овчина хутряна- шкури тонкорунних, напівтонкорунних і напівгрубошерстих порід; овчина шубна– шкури грубошерстих порід; овчина шкіряна– шкури грубошерстих порід не придатні для шубного виробництва	склизок- шкури ненароджених або мертвонароджених лошат; жеребок- шкура лошати масою до 5кг включно; виметка- шкури молодняку коней масою 5…10 кг;	шкури поросят; дорослих тварин; крупонидрібні й більші
Велика шкіряна сировина
ялівка- шкури корів з масою понад 13 кг; полукожник- шкури масою в 10...13 кг; бичок- шкури бичка й бичка-кастрата, масою в 13...17 кг; бичина- шкура кастрованого бика масою понад 17 кг; бугай (бугаїна)- шкура некастрованого бика масою понад 17 кг		кінська шкура; конина- шкури дорослих коней масою від 10 кг.