Роль отця як вихователя

Всі батьки однаково відповідальні перед суспільством і державою за майбутнє сина або дочки і зобов'язані чітко представляти свої основні функції в сім'ї, хоча у кожного чоловіка своє уявлення і про батьківство і про виховання дітей. Бути отцем у наш час важко. Причини тому — важкі матеріальні умови життя, відсутність можливості запрацювати, беззаконня і тому подібне Заробляючи гроші десь далеко від будинку або навіть від міста, отець часто не бачить, не розмовляє і не грає з дитиною. Для сина отець — приклад для наслідування. Для дочки отець — перший зразок справжнього чоловіка, який згодом може стати ідеалом в пошуку партнера для створення сім'ї.

Ідеальний отець — це сила, інтелект, надійна опора сім'ї в життєвих труднощах. Він великодушний і самовідданий, здатний на все, щоб його діти булиздорові, ситі, одягнені і щасливі. Під захистом отця дітям завжди спокійно і радісно. Любити і піклуватися про дітей — це головне. Але отець повинен бути принциповим і вимогливим. Єдність пошани і вимогливості до кожного члена сім'ї забезпечує безконфліктне спілкування дорослих і дітей. У сім'ї, де діти дорослі, вимоги краще всього вдягатися у форму прохання, рекомендації, побажання. Відмічено, що конфлікти дорослих дітей з отцем тривають довго і супроводжуються глибокими переживаннями з обох боків. В цьому випадку мати повинна зробити все, щоб зняти напругу, встановити мир і згоду в сім'ї.

Виховна сила материнства

Правильне виховання в сім'ї починається з позитивних емоцій матери до своєї дитини. Кожна дитина з дитячого віку відчуває добре, тепле до себе відношення — до нього переходить материнська енергія, любов і ніжність. Відразу ж після народження здорова дитина вступає в духовний контакт з мамою. Тому для його подальшого психічного розвитку небайдуже відношення матери до факту його народження — чи радіє вона його появі на світло або нервує, чувши, наприклад, докори від чоловіка, що хотів мати сина, а народилася знову дочка. У дитини велика потреба у відчутті упевненості, забезпеченості материнською любов'ю. Якщо поряд немає матери, дитина не може заснути, але як тільки він відчуває спокійний ритмічний стукіт материнського серця, відразу заспокоюється і засипає.

Материнство — це особові якості жінки, її “природний” талант, сприйнятий по спадку від своєї матери, бабусі. Якщо цим талантом природа не нагороджує жінку, то вона повинна його виробити.

Діти дуже страждають від суперечності вимог, що пред'являються до них, і претензій як з боку отця, так і з боку матери. Єдність і узгодженість виховних заходів — найважливіший принцип сімейного виховання.

Цілі і етапи сімейного виховання

Цілі, які батьки ставлять при вихованні своїх дітей, різні. Це залежить від національних, релігійних, культурних і соціальних відмінностей. Потрібно ставити реальні цілі і на кожному етапі розвитку дитини вирішувати найбільш важливу задачу, всіляко привертаючи його до самоконтролю і самовиховання.

Правильно поступають ті батьки, які ставлять перед собою, наприклад, такі завдання по вихованню дітей:

1. Упевненість і свідомість самоцінності.

2. Розуміння достоїнств і недоліків в собі самому і в тих, що оточують.

3. Інтелектуальна допитливість.

4. Пошана до доброти і чесності, дружелюбності і терпіння, душевної мужності.

5. Звичка сподіватися на свої сили і відповідати за свої вчинки.

6. Уміння спілкуватися з людьми різних віків і інтелекту.

Деякі батьки у вихованні дітей дотримуються традицій: у хлопчика потрібно формувати “чоловічий” характер, що включає незалежність, тверду волю, уміння спиратися на свої сили і самостверджуватися в будь-якому колективі; у дівчинки слід розвивати “жіночий” характер, який базується на залежності, м'якості, чутливості, дбайливості.

Проте дослідження творчо продуктивних осіб показують, що сучасний розвиток у хлопчиків і дівчаток якостей, властивих протилежній підлозі, розширює для них діапазон загальнолюдського, сприяє кар'єрі і благополуччю в сім'ї.

Залежно від вікового розвитку дітей завдання сімейного виховання міняються, з кожним роком вони складніші і цікавіше.

Умовне сімейне виховання можна підрозділити на чотири етапи:

1) виховання дитини до школи;

2) виховання молодшого школяра;

3) виховання підлітка;

4) виховання хлопця і дівчини.

Кожен з етапів має свої особливості. Враховуючи їх, дитина зростає здоровою, працелюбною, самостійною, розумною і корисною своїй сім'ї і суспільству.

Контрольні питання

1. Розкрийте суть процесу виховання. Які його цілі і завдання?

2. Як співвідносяться рушійні сили і закономірності виховання?

3. У чому сенс принципів виховання?

4. Дайте визначення методам, прийомам і засобам виховання.

5. Назвіть і охарактеризуйте основні методи виховання.

6. Які ви знаєте складові частини виховання? У чому полягає їх суть?

7. Дайте характеристику формам організації і контролю виховної роботи. У чому полягають їх особливості?

8. У чому полягає суть самовиховання?

9. Охарактеризуйте основні методи самовиховання. Якими методами здійснюєте самовиховання ви?

10. Що означає вираз ”Сімейне виховання – національна проблема”?

11. Які традиції сімейної педагогіки, цілі і етапи сімейного виховання?

12. Яку роль грають отець і мати в становленні особи людини?

Список літератури, що рекомендується

1 Возрастная психология: детство, отрочество,юность: хрестоматия: учеб. пособ. для студ., обуч. по пед. спец./ Сост. и науч. ред.:В.С. Мухина, А.А. Хвостов.-5-е изд., испр.-М.: ACADEMIA,2005.-624 с.

2. Григорович Л.А.Педагогика и психология: учеб. пособие для студ. вузов/ Л.А. Григорович, Т.Д. Марцинковская.-М.: Гардарики,2006.-476с.

3. Копець Л.В. Психологія особистості: навч. посібник для студ. вищих навч. закладів/ Л.В. Копець.-К.: ВД "Києво-Могилянська академія",2007.-460с.

4. Крайніков Е.В.Психологія розвитку: словник-довідник/ Е.В. Крайніков.-К.: Арістей,2004.-260с.

5. Латышина Д.И.История педагогики: история образования и педагогической мысли: учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по спец. "Педагогика и психология", "Социальная педагогика" и "Педагогика"/ Д.И. Латышина.-М.: Гардарики,2006.-605с.

6. Лебедєва Н.Г.Психологія особистості: навч. посібник/ Н.Г. Лебедєва.-Алчевськ: ДонДТУ,2007.-159 с.

7. Любар О.О. Історія української школи і педагогіки: навч. посібник / О.О. Любар, М.Г. Стельмахович, Д.Т. Федоренко; за ред.О.О.Любара.-К.: Знання,2003.-452 с.

8. Орбан-Лембрик Л.Е.Соціальна психологія: у 2-х кн.: Кн.2:Соціальна психологія груп.Прикладна соціальна психологія: підручник для студ.вищих навч.закладів / Л.Е. Орбан-Лембрик.-К.: Либідь,2006.-560с.

9. Педагогічна майстерність : хрестоматія: навч. посібник для студ. вищих пед. навч. закладів/ за ред. І.А. Зязюна.-К.: Вища школа,2006.-608 с.

10. Роменець В.А.Історія психології. Стародавній світ. Середні віки. Відродження: навч. посібник для студ. вищих навч. закладів/ В.А. Роменець.-К.: Либідь,2005.-916 с.

11. Соціальна педагогіка: підручник для студ. вищих навч. закладів/ за ред. А.Й. Капської.-3-є вид., перероб. і доп.-К.: Центр навчальної літератури,2006.-468 с.

12. Семенова А.В.Основи психології і педагогіки: навч. посібник/ А.В. Семенова, Р.С. Гурін, Т.Ю. Осипова.-К.: Знання,2006.-320 с.

13. Соснин В.А.Социальная психология: учебник для студ. учреждений сред. проф. образования/ В.А. Соснин, Е.А. Красникова.-М.: ФОРУМ-ИНФРА-М,2006.-335с.

14. Специальная педагогика: учеб. пособие для студ. пед. вузов/ [Л.И. Аксенова и др.]; под ред. Н.М. Назаровой.-5-е изд., стер.-М.: Academia,2006.-396с.

15. Хьюстон М.Введение в социальную психологию. Европейский подход:пер. с англ.: учебник для студ. вузов, обуч. по спец. психологии и педагогики/ М. Хьюстон, В. Штрёбе.-[3-е изд.].-М.: ЮНИТИ,2004.- 595 с.

Навчальне видання

Н.Г. Лебедєва,

О.Т. Джурелюк,

Д.О. Самойленко