ДЖУРЕЛЮК / ПСИХОЛОГИЯ и педагогика / Писхология личности (Лебедева)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Н.Г. Лебедєва

ПСИХОЛОГ²Я

ОСОБИСТОСТ²

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Алчевськ

2006

УДК

ББК

Л 33

Наталія Геннадієвна Лебедєва – доцент кафедри філософії і правознавства Донбаського державного технічного університету.

Рецензенти:

В. М. Вакуленко – канд. пед. наук Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (м. Луганськ)

В. В. Трет’яченко – докт. психол. наук Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (м. Луганськ)

В. В. Патерикіна – канд. філософ. наук Донбаського державного технічного університету (м. Алчевськ)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(Лист № 14/18.2-928 від 29.04.2002)

Лебедєва Н. Г.

Л 33 Психологія особистості: Навч. посібн. / Н. Г. Лебедєва. – Алчевськ: ДонДТУ, 2006. – 158 с.

ISBN

Навчальний посібник розкриває різноманітні підходи до психології особистості, знайомить з типологічними та індивідуальними особливостями людини, психологічними аспектами поведінки.

Кожна тема супроводжується завданням до семінару, практикуму, переліком тем рефератів та списком літератури.

У додатках приводяться: програма курсу для студентів спеціальності «Переклад», інструкція з кредитно-модульної системи, тестові завдання до складання модулів та заліку. Практична частина посібника включає деякі методики та вправи для самоаналізу та самопізнання.

Для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Переклад».

2

3

4

Передмова

Навчальний посібник «Психологія особистості» відповідає програмі курсу «Психологія особистості» для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Переклад»

Останніми роками неухильно зростає інтерес до психологічної науки. Психологія особистості – складна, але приваблива і прекрасна наука. Наш навчальний посібник сприяє засвоєнню знань з психології особистості, їх систематизації та закріпленню, усуненню психологічної малограмотності студентської молоді.

Структура посібника складається з теоретичної частини, практикуму та додатків.

Сподіваємося, що книга допоможе читачеві не лише набути і поглибити власні психологічні знання, а й, що найголовніше, навчить ефективно ними користуватися. Вважаємо це актуальним особливо сьогодні, коли в нашому суспільстві відбуваються істотні зміни і зростає зацікавленість науковими знаннями про людину, її психіку, взаємини, вчинки і поведінку.

5

Та що таке щастя? Найщасливіший той, хто найменше страждає, найнещасніший – найменше має вдоволення.

(Ж.-Ж. Руссо)

6

ЧАСТИНА І КОНСПЕКТ ЛІЕКЦІЙ

ТЕМА 1 ВСТУП ДО ПСИХОЛОГІЇ ОСОБИСТОСТІ. КЛАСИЧНІ ТА СУЧАСНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ

Психологія як наука. Основні галузі психології. Методи дослідження в психології. Загальне уявлення про особистість. Психодинамічний напрямок у теорії особистості: Зиґмунд Фрейд. Аналітична теорія особистості: Карл Густав Юнг. Ерік Еріксон, Еріх Фромм і Карен Хорні: егопсихологія та пов’язані з нею напрямки в теорії особистості. Психосинтез: Роберто Ассаджіолі. Трансперсональна психологія: Станіслав Грофф. Гуманістичний напрямок у психології.

ПЛАН

1.Психологія як наука.

2.Загальне уявлення про особистість.

3.Психодинамічний напрямок у теорії особистості.

4.Аналітична теорія та трансперсональна психологія.

Мета першої теми дисципліни «Психологія особистості» полягає у з’ясуванні особливостей об’єкта, що є предметом вивчення та знайомстві з деякими теоріями, що описують особистість як інтегроване ціле і водночас пояснюють розбіжності між людьми.

1.1. Психологія як наука

Психологія як наука має особливості, що відрізняють її від інших дисциплін. У науковому вжитку термін «психологія» вперше з’явився у XVI ст. Спочатку він належав до особливої науки, що займалася вивченням так називаних душевних, або психічних, явищ, тобто таких, що кожна людина легко виявляє у власній свідомості в результаті самоспостереження. Пізніше, у XVII-XIX ст., сфера досліджень психологів значно розширилася, включивши неусвідомлювані психічні процеси (несвідоме) і діяльність людини.

7

УXX ст. психологічні дослідження вийшли за рамки тих явищ, навколо яких вони протягом сторіч концентрувалися. У зв’язку з цим термін «психологія» почасти втратив початковий, достатньо вузький, зміст, коли він стосувався тільки суб’єктивних, безпосередньо сприйманим і пережитим людиною, явищ свідомості. Проте дотепер, за сформованими сторіччями традиціями, за цією наукою зберігається її назва.

З XIX ст. психологія стає самостійною експериментальною галуззю наукових знань.

Що ж є предметом вивчення психології? Насамперед психіка людини і тварин, що включає багато суб’єктивних явищ. За допомогою одних, таких, наприклад, як відчуття і сприйняття, увага і пам’ять, уява, мислення і мова, людина пізнає світ. Тому їх часто називають пізнавальними процесами. Інші явища регулюють її спілкування з людьми, безпосередньо керують діями і вчинками. Їх називають психічними властивостями і станами особистості: до їх числа включають потреби, мотиви, цілі, інтереси, волю, почуття й емоції, схильності і здібності, знання і свідомість. Крім того, психологія вивчає людське спілкування і поведінку, їхню залежність від психічних явищ і, навпаки, залежність формування і розвитку психічних явищ від спілкування і поведінки.

Утаблиці 1 подано основні поняття, через які визначаються явища, досліджувані в психології. Вони перераховані в лівій частині таблиці. У правій її частині наведено приклади конкретних понять, що характеризують відповідні явища.

Уданий час психологія являє дуже розгалужену систему наук. У ній виділяється багато галузей, які є напрямками наукових досліджень, що розвиваються відносно самостійно. Беручи до уваги цей факт, а також ту обставину, що зараз система психологічних наук продовжує активно розвиватися (кожні 4-5 років з’являється якийсь новий напрямок), вірніше було б говорити не про одну науку психологію, а про комплекс психологічних наук, що розвиваються.

Методи наукових досліджень – це ті прийоми і способи, за допомогою яких вчені одержують достовірні відомості, використовувані далі для побудови наукових теорій і вироблення практичних рекомендацій.

Їх, у свою чергу, можна поділити на фундаментальні і прикладні, загальні і спеціальні.

Завдяки застосуванню методів природних і точних наук, психологія, починаючи з другої половини минулого сторіччя, виділилася в самостійну науку і стала активно розвиватися. До цього моменту психологічні знання одержували в основному шляхом самоспостереження (інтро-

8

спекції), умоглядних міркувань, спостереження за поведінкою інших людей. Проте суб’єктивізм цих методів, їхня недостатня надійність і складність стали причиною того, що психологія довгий час залишалася філософствуючою, не експериментальною наукою, здатною припускати, але не доводити причинно-наслідкові зв’язки, що існують між психічними й іншими явищами. Водночас через надмірно виражене теоретизування вона була фактично відірвана від практики.

Таблиця 1 – Сукупність явищ, досліджуваних сучасною психологією

9

Продовження табл. 1

Намір зробити психологію більш-менш точною. Практично корисною наукою, що не тільки описує, але й пояснює явища, був пов’язаний

звпровадженням лабораторного експерименту і вимірювання.

Зкінця 80-х рр.. XIX ст.. у психології стали створюватися і застосовуватися спеціальні технічні прилади й пристрої для проведення лабораторних експериментальних наукових досліджень. Піонером у цьомустав вчений В. Вундт, який у Лейпцигу організував роботу першої психологічної лабораторії. Технічні пристрої дозволяли досліднику проводити контрольований і керований науковий експеримент, аналізувати дію фізичних стимулів, на які повинна реагувати людина, вимірювати її реакції.

Разом з математизацією і технізацією досліджень у психології й дотепер не втратили свого значення традиційні методи збору наукової інформації, у тому числі такі, як спостереження, самоспостереження й

опитування.

10