- •Основи Психології і педагогіки
- •Рецензенти:
- •Зміст передмова 11
- •Основи психології 13
- •Основи педагогіки 117
- •Передмова
- •Модуль 1 основи психології Лекція1 введення в психологію
- •1. Предмет, принципи і галузі психології
- •Галузі психології
- •2. Етапи становлення і напрями психологічної науки
- •Основні напрями психологічної науки
- •3. Методи психологічного дослідження
- •1. Організаційні методи
- •2. Емпіричні методи
- •3. Методи обробки даних: кількісний і якісний аналіз.
- •4. Інтерпретаційні методи:
- •4. Поняття про психіку. Класифікація психічних явищ
- •Класифікація психічних явищ
- •Основні форми прояву психіки людини
- •5. Свідомість як вищий ступінь розвитку психіки
- •Взаємозв'язок свідомої, підсвідомої і несвідомої в психіці людини
- •6. Особливі стани психіки і свідомості людини
- •Лекція2 психологія особистості
- •1. Поняття про особистість в психології
- •2. Темперамент Поняття про темперамент і його фізіологічні основи
- •Типи темпераменту і їх психологічна характеристика
- •Характеристики типів темпераменту
- •Облік темпераменту в трудовій діяльності
- •3. Характер Поняття про характер
- •Властивості характеру
- •Риси вдачі
- •Типи характеру
- •4. Здібності
- •Види здібностей
- •Класифікація здібностей
- •5. Спрямованість
- •””Піраміда” потреб а.Маслоу
- •Лекція 3 Психічні Процеси
- •1. Пізнавальні процеси
- •Відчуття
- •Види відчуттів
- •Загальні властивості відчуттів
- •Сприйняття
- •Основні якості сприйняття
- •Види сприйняття
- •Пам'ять
- •Види пам'яті
- •Процеси пам'яті
- •Мислення і Уява
- •2. Увага
- •3. Емоційно-вольові Процеси Емоції і відчуття
- •Емоційні стани
- •Загальні закономірності емоцій і відчуттів
- •Вольові стани і якості особи
- •Лекція 4 комунікація, взаєморозуміння і взаємодія в спілкуванні людей
- •1. Психологія спілкування
- •1.1. Загальна характеристика спілкування
- •2. Спілкування як взаємодія людей.
- •3. Спілкування як сприйняття один одного.
- •1.2. Види, стратегії і тактики спілкування Види спілкування
- •Стратегії і тактики спілкування
- •Відносини людей при спілкуванні
- •1.3. Механізми спілкування
- •2. Психологія групи
- •2.1. Індивіди, групи, суспільства
- •2.2. Групова динаміка
- •Конфлікти і зміни
- •1) Особистісний конфлікт
- •1) Утворення підгруп
- •2.3. Управління групами Якості керівника
- •Здійснення управління Директивна модель управління
- •Кооперативна модель управління
- •“Недирективна ” модель управління
- •Стереотипи
- •Лекція5 психологія конфлікту
- •1. Поняття ”конфлікт”. Види і фази конфлікту
- •Види і фази конфлікту
- •2. Передумови конфлікту
- •3. Управління конфліктом
- •Модуль 2 основи педагогіки лекція 6 Загальні основи педагогіки
- •1. Педагогіка як наука, її предмет і основні категорії
- •Основні етапи розвитку педагогіки
- •Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками
- •Роль і місце педагогіки в системі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації сучасних фахівців
- •2 Учень або Той, хто вчиться як суб'єкт діяльності
- •Проблема вікових і індивідуальних особливостей розвитку і виховання особи в педагогіці. Вікова періодизація
- •3. Основи організації педагогічного процесу
- •Компоненти педагогічного процесу
- •Закономірності педагогічного процесу
- •Етапи педагогічного процесу
- •4. Освіта. Зміст освіти Предмет дидактики
- •Поняття ”Зміст освіти”
- •Характеристика освіти в Україні
- •Принципи побудови освіти
- •Вимоги, що пред'являються до змісту освіти
- •Структура, види і рівні освіти
- •Основні типи учбових закладів, їх характеристика.
- •Нормативна і учбово-матеріальна база освіти
- •Лекція7 Теорія навчання
- •1. Процес навчання
- •Рушійні сили учбового процесу
- •Функції процесу навчання
- •Структура процесу навчання
- •2. Принципи навчання
- •3. Методи навчання
- •Методи організації учбово-пізнавальної діяльності учнів
- •Методи стимулювання учбової діяльності учнів
- •Методи контролю і самоконтролю в процесі навчання
- •4. Форми організації учбової роботи
- •Урок — основна форма організації навчання
- •Інші форми організації навчання
- •5. Діагностика навчання
- •Функції контролю
- •Принципи діагностування і контролю
- •Методи контролю
- •Система перевірки знань, умінь і навиків
- •Системи оцінювання
- •6. Засоби навчання
- •Класифікація засобів навчання
- •Характеристика засобів навчання
- •Лекція8 теорія і практика виховання
- •1. Виховання як Цілеспрямована Діяльність педагога
- •2. Принципи виховання
- •1. Принцип цілеспрямованості і ідейності виховання
- •2. Принцип обліку державних і національних інтересів у вихованні
- •3. Принцип гуманності виховання
- •4. Принцип демократизації виховання
- •5. Принцип виховання особи в колективі
- •6. Принцип індивідуального підходу у вихованні
- •7. Принцип опори на позитивне у вихованні
- •8. Принцип зв'язку виховання з навчанням
- •9. Принцип єдності і узгодженості виховних дій
- •10. Принцип зв'язку виховання з життям, працею, реаліями суспільства
- •3. Методи виховання
- •1. Метод прикладу
- •2. Метод вправи
- •3. Метод привчання
- •4. Метод переконання
- •5. Метод навіювання
- •6. Метод змагання
- •7. Метод заохочення
- •8. Метод примушення
- •4. Складові частини виховання
- •1. Етичне виховання
- •2. Естетичне виховання
- •3. Національне виховання
- •4. Військово-патріотичне виховання
- •5. Екологічне виховання
- •6. Правове виховання
- •7. Трудове виховання
- •8. Економічне виховання
- •9. Фізичне виховання
- •5. Форми організації і контролю виховної роботи
- •6. Самовиховання
- •Методи самовиховання
- •7. Сімейне виховання
- •Традиції сімейної педагогіки
- •Роль отця як вихователя
- •Виховна сила материнства
- •Цілі і етапи сімейного виховання
- •Основи психології і педагогіки
Основні напрями психологічної науки
Одним з найбільш значущих для розвитку психології XX століття напрямів є психоаналіз, засновником якого вважається австрійський психолог і психіатр 3. Фрейд.
Психоаналіз грунтується на ідеї про те, що поведінка людини визначається не тільки його свідомістю, але і несвідомими потягами і бажаннями, до яких Фрейд відносив, перш за все, прагнення до любові і в той же час до смерті, руйнування. Ці потяги зосереджені в особливому структурному утворенні психіки, що отримало назву ”Ід” (Воно). Вторинний шар психіки – ”Его” (Я)– покликаний порівнювати потяги Ід з вимогами реального миру, представленими в ”Супер-его” (СВЕРХ-Я), — носієві моральних стандартів. Оскільки вимоги Ід і Супер-его несумісні, Его перебуває в стані конфлікту, напруги, від якої рятується за допомогою спеціальних психологічних защит (витіснення, проекції, сублімації і ін.).
Учення 3. Фрейда розвинули його учні. Так, центральною ідеєю А. Адлера (1870—1937), творця індивідуальної психології, є теза про несвідоме прагнення людини до досконалості, яка визначається переживанням відчуття неповноцінності і необхідністю його компенсації.
По К. Юнгу (1875—1961), згідно принципам створеною їм аналітичній психології, психічний розвиток особи в цілому визначається колективним несвідомим (архетипами), що відобразили досвід людства.
Впливовим напрямом в психології з'явився бихевиоризм(від англ. Behaviour – поведінка), засновником якого вважають американського дослідника Д. Уотсона (1875—1958). Наукова програма Уотсона грунтувалася на схемі S R, згідно якої зовнішня дія, або стимул (S), породжує певну поведінку організму, або реакцію (R). Звідси слідував вивід: досить підібрати потрібний стимул, щоб отримати необхідну поведінку. Такі поняття внутрішнього, психічного світу людини, як свідомість, переживання, ігнорувалися, вважалися ненауковими.
Ще одним напрямом психологічної науки з'явилася гештальтпсихология(від йому. Gestalt — образ, форма). Виникнення даного напряму пов'язане в першу чергу з іменами німецьких учених М. Вертгеймера (1880—1943), К. Коффки (1886—1941), В. Келера (1887—1967), які на противагу положенням асоціативної психології висунули ідею цілісності образу, властивості якого не можуть бути виведені з властивостей окремих його частин. Так, М. Вертгеймером була показана можливість сприйняття руху при фактичній його відсутності. У дослідах, що проводяться ним, два відрізки, що знаходяться один від одного на відстані, по черзі висвічувалися і затемнялися. Виявилось, що при зменшенні інтервалів часу між спалахами сприйняття двох відрізків змінялося сприйняттям переміщення одного відрізка. (Це явище, що отримало назву (ц-феномена, застосовується, наприклад, в світловій рекламі.)
Основним завданням когнітивної(від латів. Cognilio – знання) психології, що виникла в 60-х роках XX в. як напрям психологічної науки, з'явився доказ вирішальної ролі знання в психічному розвитку людини. Представники цього напряму (Ж. Піаже, Дж. Брунер, А. Пайвіо, У. Найссер, Л. Фестннгер і ін.) зосередили свої зусилля на вивченні психічних, перш за все пізнавальних, процесів, які по аналогії з ЕОМ розглядалися як послідовні блоки збору і переробки інформації. В результаті бувальщини виявлені найважливіші властивості пізнавальної діяльності (залежність від зовнішнього середовища, вибірковість і ін.). Одне з основних понять когнітивної психології —схема(внутрішня програма збору і переробки інформації). Схема задає розгортання всіх пізнавальних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення і ін.) подібно до того, як генотип визначає будова організму.
Одним з провідних напрямів сучасної психологічної науки є гуманістична психологія, яка, за визначенням одного з її основоположників А. Маслоу (1908—1970), є третьою силою, що протиставляє себе бихевиоризму і психоаналізу. На противагу бихевиоризму, орієнтованому на аналіз окремих подій, представники гуманістичної психології К. Роджерс (1902—1987), Г. Олпорт (1897—1967) та інші розглядають особу як єдине ціле. На відміну від психоаналітичного підходу предметом гуманістичної психології позначається психологічно здорова особа. При цьому гуманістична психологія стверджує, що людина спочатку добра або, в крайньому випадку, нейтральна; агресія, насильство виникають в результаті дії навколишнього середовища. Вищими основоположними потребами людини є потреба в самоосуществлении (самоактуализации) або, по В. Франклу (рід. 1905), основоположникові логотерапії, в знаходженні власного сенсу. Відповідно до цих уявлень в рамках гуманістичної психології розробляються підходи до забезпечення психічного благополуччя особи.
У 60-х роках XX століття позначився ще один напрям — трансперсональна психологія, що вивчає граничні можливості людської психіки з нетрадиційних позицій. Основними теоретичними джерелами трансперсональной психології є психоаналіз і східні філософські системи, принципи яких сформульовані на основі уявлень про енергетичну природу миру. В центрі цього напряму — так звані змінені стани свідомості, яких можна досягти за допомогою спеціального організованого інтенсивного дихання (З. Гроф) і персоною, трансцендентальної музики.
Вітчизняна психологія в XX столітті пішла по особливому шляху розвитку на основі філософії діалектичного матеріалізму. На розвиток уявлень про природу психічного, що склалися у вітчизняній психології, істотно вплинули роботи таких видатних учених, як і. М. Сеченов. І. П. Павлов, В. М. Бехтерев (1875—1927), Л. С. Виготський (1896—1934), А. Н, леонтьев (1903—1979), С. Л. Рубінштейн (1889—1960) і ін.
Так, Л. С. Виготський з'явився творцем культурно-історичної концепції психічного розвитку людини, в якій розкриваються механізми формування вищих психічних функцій (логічній пам'яті, абстрактного мислення і ін.) в процесі освоєння людиною культури.
А. Н. Леонтьев, учень і послідовник Л.С. Виготського, основну увагу приділяв вивченню будови і функціонування психічного віддзеркалення реальності в процесі діяльності.
У руслі теорії діяльності була розроблена концепція поетапного формування П. Я. Гальперіна (1902—1988), практична реалізація якої дозволяє підвищити ефективність навчання.
С. Л. Рубінштейн фундаментально досліджував взаємозв'язок внутрішнього і зовнішнього, сформулювавши принцип детермінізму при поясненні психічних явищ.
Видатний український психолог Г. С. Костюк (1899—1982) розглядав психічне явище як особливий вид діяльності, причому діяльності не мозку, а людини, яка більш менш усвідомлено створює власну психіку.
Останніми роками у вітчизняній психології робляться спроби об'єднати філософський, культурологічний і власне психологічний підходи до визначення суті психологічних явищ людського буття (А. У. Кирічук, В. А. Роменец і ін.). При цьому виникнення і розвиток всіх психічних феноменів визначаються взаємодією ситуативного, мотиваційного і інших компонентів вчинку як одиниці аналізу особи людини.