4. Складові частини виховання

Виховні цілі конкретизуються в основних напрямах або частинах виховання: етичному; естетичному; національному; військово-патріотичному; екологічному; правовому; трудовому; економічному; фізичному.

1. Етичне виховання

Етичне виховання має цілі: формування етичної свідомості особи, розвиток благородних відчуттів, умінь і звичок культурної поведінки в суспільстві.Основні завдання етичного виховання:

— формування позитивного відношення до етичних норм і правил;

— засвоєння етичних знань, понять, формування ідейно-етичних переконань;

— виховання етичних відчуттів, відносин: відчуття довга, гідності, делікатності, т.п.;

— привиття норм і правил поведінки;

— привчання до виконання трудових доручень, пов'язаних з самообслуговуванням, гігієною.

Показники ефективності етичного виховання:

1. Стійкість етичної поведінки.

2. Відносна незалежність поведінки від зовнішнього контролю.

3. Уміння передбачати наслідки своїх вчинків і появу внутрішнього контролю.

2. Естетичне виховання

Естетичне виховання(від грецьк., естетика – що відчуває, плотський) формує плотські знання, ціннісні відносини між людиною і дійсністю. Естетичне виховання нероздільно з вихованням етичним. Воно припускає формування у людини здібностей розуміти красу і любити красу мистецтва і життя.Засобами естетичного виховання є мистецтво, природа, трудова діяльність.Основні напрями естетичного виховання:

– формування естетичних знань, особливостей прекрасного і потворного, піднесеного і низовинного, трагічного і комічного;

– розвиток умінь розуміти і цінувати красу в мистецтві, природі, навчанні, техніці, спілкуванні;

– формування переконань жити, вчитися і творити по законах естетики;

– розвиток здібностей протидіяти потворному, низовинному, антигуманному.

3. Національне виховання

У широкому плані під системою національного виховання розуміють історично обумовлену і створену народом систему соціальних цінностей, поглядів, ідей і ідеалів, які стали ідеологією держави і керівництвом у вихованні підростаючого покоління.У цю систему входять всі види виховання, але основний акцент в кожному з них робиться на формуванні національної самосвідомості і залучення до матеріальної і духовної культури нації.У вузькому сенсі “національне виховання” розкриває ідею розвитку нації і формування національної самосвідомості особи в умовах становлення незалежної.Одним з принципів Концепції національного виховання є етнизація виховного процесу, тобто наповнення виховання національним змістом шляхом загального впровадження української мови у всі сфери суспільного життя на всій території України. Національнаполітика і національне виховання здійснюються на основі Конституції України: “Держава сприяє консолідації і розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України”.

Основні критерії оцінки національної вихованості:

— знання історії України, традицій і звичаїв українського народу;

— знання досягнень науки, техніки, культури, мистецтва України;

— відчуття любові до народу України, пошана до історичного минулого, віра у відродження;

— установка на примноження матеріальних і духовних цінностей України.