Поняття ”Зміст освіти”

Зміст освіти — система наукових знань, практичних умінь і навиків, якими необхідно оволодіти таким, що навчається і які сприяють розвитку їх розумових і творчих здібностей, формуванню світогляду.

Чинники, що впливають на зміст освіти:потреби суспільства; розвиток науки і техніки; політика держави; методологічні позиції учених.

Основні терміни, що розкривають поняття ”Зміст освіти”: знання, навики, уміння.

Знання (у педагогіці)— розуміння, збереження в пам'яті і уміння відтворювати основні факти науки і витікаючі з них теоретичні узагальнення (поняття, правила, закони, виводи).

Навики – це способи виконання дій, що зміцнилися, доведені до автоматизму, виробляються шляхом багатократних повторень одних і тих же дій в однакових умовах. У педагогіці розглядають навики: інтелектуальні (аналізу, синтезу), практичні (трудові), спеціальні або наочні (робота з картою, вимірювання і ін.), загальноучбові (робота з книгою).

Уміння – це можливість успішного виконання дій на основі придбаних знань для вирішення поставлених завдань відповідно до заданих умов. До умінь відносять, наприклад, трудові уміння, уміння вирішувати математичні завдання, будувати креслення, а також логічні і інші уміння.

Характеристика освіти в Україні

Правильний відбір змісту освіти визначає якість навчання і його вплив на особу. В процесі засвоєння змісту освіти здійснюється всебічний розвиток розумових і фізичних сил, формується активна життєва позиція, яка допомагає майбутньому фахівцеві освоїти сукупність наук, техніки, мистецтва, культури суспільного життя. На різних етапах розвитку суспільства зміст освіти якісно міняється залежно від різних чинників. Воно залежить від соціально-економічних умов, рівня розвитку виробництва, науки, техніки і культури, розвитку в країні освіти і педагогічної теорії, від тих цілей і актуальних завдань, які ставить суспільство перед учбово-виховними установами різного типу, а також від перспективи розвитку самого суспільства.

У 1991 році Україна стала незалежною державою. Зміни в соціально-економічному розвитку країни висунули нові вимоги і підходи до змісту утворення, які знайшли своє віддзеркалення в Державній національній програмі ”Освіта (Україна XXI сторіччя), а саме: вироблення державних стандартів і відповідних систем знань, умінь і навиків, творчої діяльності і інших якостей особи на різних рівнях розвитку; вибір структур учбово-виховного матеріалу на основі диференціації, інтеграції, гуманітаризації, забезпечення альтернативних можливостей для здобування освіти відповідно до індивідуальних особливостей; вивчення української мови у всіх учбово-виховних установах; оптимальне поєднання гуманітарних і природно-математичних дисциплін, теорії і практики.

У Законі України Про освіту від 23 березня 1996 року наголошується, що система освіти в наший країні є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Вона складається з установ освіти, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і регіональних (місцевих) органів, а також самоврядування в області освіти. Головноюметою освіти є всебічний розвиток особи як найвищій цінності суспільства, розвиток її розумових і фізичних здібностей, таланту, виховання високих етичних якостей, формування активного громадянина, здібного до свідомого суспільного вибору, і збагачення на цій основі інтелектуального і культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня, забезпечення народного господарства кваліфікованими кадрами.