- •Список літератури на і семестр
- •Іван Франко
- •Леся Українка
- •Олександр олесь чари ночі
- •Семінарські заняття Пояснювальна записка
- •Основні вимоги до знань та вмінь студентів
- •Як готуватися до семінарського заняття
- •Перелік тем семінарських занять і семестр
- •2 Завдання до семінарського заняття:
- •3 Питання щодо обговорення:
- •4 Домашнє завдання:
- •4 Домашнє завдання:
- •4 Домашнє завдання:
- •4 Домашнє завдання:
- •4 Домашнє завдання:
- •5 Література:
- •2 Завдання до семінарського заняття:
- •3 Питання щодо обговорення:
- •4 Домашнє завдання:
- •5 Література:
- •2 Завдання до семінарського заняття:
- •3 Питання щодо обговорення:
- •4 Домашнє завдання:
- •4 Домашнє завдання:
- •4 Домашнє завдання:
- •Самостійна робота №1 (10 годин)
- •Завдання для самостійної роботи №1
- •Українські письменники к.19 - п.20 ст.
- •Практичні заняття
- •1 Мета:
- •2 Методичне забезпечення:
- •3 Література:
- •4 Теоретичні відомості
- •5 Хід роботи
- •Поява модерністської течії в українській культурі на рубежі XIX і XX ст.
- •Лекція № 2
- •Життя і література
- •Вершинні досягнення української прози
- •Художній світ поезії
- •Драматургія, театр, музика
- •Іван Нечуй-Левицький. Загальна характеристика творчості.
- •Творчий доробок
- •Повість «кайдашева сім’я» (1879)
- •Лекція № 3
- •Панас Мирний (1849—1920)
- •«В цій людині билося палке серце патріота, справжнього гуманіста» (Олесь Гончар)
- •«Перший симфоніст української прози» (Олесь Гончар)
- •Життєва основа і прототипи роману
- •Жанрова своєрідність
- •«Конфлікт між козацьким і селянським світоглядом» (Олег Ільницький)
- •Лекція № 4
- •Українська драматургія і театр 70—90-х років хіх століття
- •Лекція № 5
- •Іван Карпенко-Карий (1845—1907)
- •«Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!» (Іван Карпенко-Карий)
- •П'єса «Хазяїн»
- •Образ Пузиря за п'єсою "Хазяїн" Івана Карпенка-Карого
- •Лекція № 6
- •П’єса «Не судилося» Михайло Старицький (1840—1904)
- •«Жага на світі жити…» (Михайло Старицький)
- •«Бушу боронить жменя левів» (Михайло Старицький)
- •Лекція № 7
- •«Лиш боротись — значить жить» (Іван Франко)
- •«Я син народу, що вгору йде» (Іван Франко)
- •«Правдива іскра Прометея» (Іван Франко)
- •«Нам пора для України жить!» (Іван Франко)
- •«Живі, грізні, огромнії сонети» (Іван Франко)
- •Лекція № 8
- •Тема: Іван Франко. Поетична збірка “Зів’яле листя”.
- •Філософська поема „Мойсей”
- •«Філософія болю і життєлюбства» (Дмитро Павличко)
- •Поема Івана Франка “Мойсей”
- •Лекція № 9 Тема: Проза і. Франка. Новела „Сойчине крило” Метаморфоза “Відлюдька”: повість-новела і. Франка
- •Лекція № 10
- •Національна самобутність української новітньої літератури
- •Новаторські пошуки письменників
- •Тематичні обрії прози
- •Художнє оновлення прози
- •Бурхливе зростання поезії
- •Здобутки драматургії
- •Література як основа театрального мистецтва
- •Борис Грінченко. Загальний огляд творчості. Оповідання “Каторжна” Борис Грінченко (1863—1910)
- •«Більше працював, ніж жив» (Микола Чернявський)
- •«Кожнеє слово хай буде в нас діло!» (Борис Грінченко)
- •«О скільки сліз повинні ми утерти!» (Борис Грінченко)
- •Світ дитинства в оповіданні Бориса Грінченка «Каторжна»
- •Лекція № 11
- •Михайло Коцюбинський (1864 — 1915)
- •Михайло Коцюбинський життєвий і творчий шлях
- •Лекція № 12
- •Уславлення світлого здорового життя, яке перебуває в постійній гармонії
- •Лекція № 13
- •Ольга Кобилянська (1863 — 1942)
- •Горда і сильна духом
- •Свіжість і сила таланту на теми духовного розкріпачення жінки
- •«Царівна»
- •Природа і мистецтво в житті людини
- •Гімн високому людському почуттю
- •Вічна тема влади землі
- •Лекція № 14
- •Лекція № 15
- •Тема: Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Поезії
- •Леся Українка
- •(1871 — 1913)
- •«На шлях я вийшла ранньою весною»
- •Творчість лесі Українки в європейському літературному контексті
- •Цикли ліричної поезії – інтенсивність поетичних пошуків
- •«Подорож до моря»
- •«Сім струн»
- •«Сльози-перли»
- •«Contra spem spero!»
- •«Невільничі пісні»
- •«Пісні про волю»
- •«Мелодії»
- •«Романси»
- •У жанрах ліроепосу
- •Лекція № 16 Тема: Драма-феєрія „Лісова пісня” На рівні світової драматургії
- •Драма-феєрія «Лісова пісня» Проблема боротьби за вільне, духовно багате життя
- •Висока культура поєтичного твору
- •Образи твору. Любов і взаєморозуміння як основа сім’ї Композиція, конфлікт, характери
- •Лекція № 17
- •Тема: Микола Вороний. Поезії: „Іванові Франкові”, „Блакитна Панна”, „Інфанта”
- •Микола Вороний
- •(1871 — 1938)
- •Формування світогляду
- •Характеристика творчості м. Вороного
- •"Іванові Франкові"
- •"За Україну!"
- •"Легенда"
- •"Серце музики"
- •«Інфанта»
- •"Євшан-зілля" (1899 р.)
- •Твори м. Вороного як модерністські
- •Роль м. Вороного у становленні українського модернізму
- •Висновки
- •Лекція № 18
- •Тема: Володимир Винниченко. Загальний огляд життя і творчості, громадської та політичної діяльності
- •Володимир Винниченко
- •(1880 — 1951)
- •«І відкіля ти взявся у нас такий?»
- •Складне повернення в Україну
- •Викриття фальшивого народолюбства лібералів в оповіданні «Малорос-європеєць» (1907)
- •Лекція № 19 Тема: Олександр Олесь. Загальний огляд творчості поета Олександр Олесь
- •1878 – 1944
- •Творчий шлях
Образ Пузиря за п'єсою "Хазяїн" Івана Карпенка-Карого
Драматург сам визначив ідею сатиричної комедії "Хазяїн" (1900). У листі до сина він зазначав: "Хазяїн" – зла сатира на чоловічу любов до стя-жання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання". І. Франко після про-читання твору писав: "Грандіозну по своїм замислі й по майже бездоганнім оздобленню картину великого промисловця і глитая з селян з його могутніми впливами і чисто селянською вдачею дає нам Карпенко-Карий,..".
Терентій Пузир незрівнянно багатший від Герасима Калитки, централь-ного образу комедії "Сто тисяч". Він уже досяг того, про що мріяв Калитка, – мати скільки землі, щоб і за три дні не об'їхати. "Княжество!" – із заздрістю вигукує Маюфес про землі Пузиря. – Ціле княжество!" Кілька економій, де-сятки тисяч овець, тисячі батраків – ось що приносить капітал Пузиреві. Він мільйонер, але прагне все більшого й більшого зиску.
Пузир нещадно експлуатує батраків, ганить економів за те, що вони на кілька копійок більше заплатили за поденну роботу. У своїй жорстокості у визиску він радить економові взяти у селян землю в оренду і цим створити бідність, щоб були дешевші робочі руки. Він годує робітників гірше від со-бак. Коли ж на прохання дочки Соні Пузир погодився дещо поліпшити харчі, то тільки на гарячу пору, щоб робітники не втекли. А пізніше можна й так харчувати, батраки не витримають, повтікають, а зароблені ними гроші зо-стануться в кишені хазяїна. "Отак розумні хазяї роблять!" – міркує Пузир. Так драматург вивертає називні хижацьку психологію капіталіста, розкриває способи його наживи, чим наочно доводить одну з причин трагічного стано-вища українського селянина.
Пузир і сам не знає, для чого йому потрібні капітали, не бачить він, де їх можна застосувати. Однак, маючи великі гроші, він шукає нових шляхів наживи І навіть погоджується заради цього переховати тисячі овець банкрута Михайлова, перепродує куплений у підісланої дружиною швачки в деш, іме-нин за низьку ціну дорогий халат, бо був заробіток – два карбованці за один.
Ставши мільйонером. Пузир за поглядами, мораллю залишився на рівні дрібного власника. Він маже чоботи дьогтем, а волосся оливою, ходить у ла-таному, старезному кожусі, їсть борщ і кашу, а щоб не йти в місті в ресторан чи буфет, бере в торбинку хліба і сала. Психологія дрібного власника прояв-ляється у багатьох вчинках Пузиря. Вона призвела капіталіста до смерті. Проїжджаючи своїм полем, Пузир побачив гусей, які скубли колоски пшени-ці, побіг за ними, впав і відбив нирки. Усе життя його пройшло під девізом: "Хазяйство або смерть". І смерть Пузиря є логічним завершенням "філософії" неймовірно скупого хижака.
Пузир далекий від громадських справ. Вражає читача його безкультур-ність. На пропозицію Золотницького вислати грошей на пам'ятник Котлярев-ському Пузир цинічно заявляє: "Котляревський мені без надобності". А коли зайшла мова про описані Гоголем степи, він цілком серйозно говорить: "Не знаю, я на степах у Гоголя не бував!" Розрахунок, антигуманність Пузиря проявляються навіть у ставленні до рідних. Він категорично відмовляється видати свою єдину дочку Соню за Калиновича, "учителишку", а має намір поріднитися хай навіть з неписьменним, але багатим Чоботенком.
У змалюванні дикості Пузиря І. Карпенко-Карий досяг вищої форми комічного. Його образ викликає презирство, огиду читача і глядача. На жаль, цей класичний образ є дуже актуальним. Сьогоднішні "пузирі" та їх "супут-ники" феногени і ліхтаренки несуть не менше лиха трудовому народові, ніж у часи Карпенка-Карого. Вони так само прагнуть до "стяжання без жодної ін-шої мети" у найскладніший для України час – становлення і розвитку її як са-мостійної держави. Відрізняються сучасні "хазяїни" від пузирів тим, що не землю "стяжають", а готові її продати, вивезти всі її багатства за безцін, аби тільки набити тугіше власні кишені доларами. Горе у тому, що серед ново-часних пузирів є багато високопоставлених чиновників. Вони нехтують біду-ванням трудового люду, і культура українська їм так же, як і Пузиреві, "без надобності". Сьогоднішні пузирі ще чекають на свого сатирика.