ЧАСТИНА 1

Початок Другої світової війни та зміна кордонів України. Окупація України військами Німеччини та її союзників

1. Україна у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни.

2. Радянсько - німецький договір про ненапад.

3. Початок Другої світової війни і вступ Червоної армії на територію Західної України.

4. Входження Бессарабії і Північної Буковини до СРСР і УРСР.

5. Радянізація нових територій.

6. Становище в УРСР у 1939 — першій половині 1941 рр.

7. Початок Великої Вітчизняної війни.

8. Відступ Червоної армії.

9. Мобілізаційні заходи та евакуація.

10. Воєнні події 1941 — 1942 років.

11. Окупація України. Колабораціонізм.

1. Україна у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни

Напередодні Другої світової війни етнічні українські землі перебували у складі п’яти держав з різним соціально-політичним устроєм. Це було одним із дестабілізуючих чинників політичного життя тодішньої Європи, перетво­рюючи «українське питання» на клубок серйозних суперечностей, а «укра­їнську карту» — на серйозний козир у великій дипломатичній грі.

Українське питання у вузькому розумінні — це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі, у широкому — це питання про умови і механізм возз’єднання українських земель та про створення власної української держави.

Зацікавлені в українських землях були не тільки держави, що межували з ними, а й ті, які не мали безпосередніх кордонів з Україною. На той час існувало три групи країн, які намагалися долучитися до упорядкування українських територій.

Перша група — Англія, Франція та США.

Ці країни не володіли українськи­ми землями, але вважалися лідерами у світовій політиці. «Українське пи­тання» цікавило їх у площині збереження існуючих кордонів, визначених ними за Версальсько-Вашингтонськими домовленостями.

Другу групу представляла насамперед Німеччина. Вона не володіла укра­їнськими землями, проте мала масштабні плани щодо їх захоплення та використання. Керівництво рейху прагнуло захопити українські землі не тільки з метою підвищити життєвий рівень німецького населення, а насамперед, щоб забезпечити Німеччину ресурсами у війні за світове пану­вання. Керівництво рейху мало намір використовувати українські землі і як зручний плацдарм для подальшого виходу в райони Закавказзя та Близько­го Сходу, до багатих родовищ нафти. Окрім того, А. Гітлер та його оточен­ня розглядали Україну як територію, якою можна буде розраховуватися зі своїми союзниками у «східному поході». Зокрема Угорщині, що діяла спільно з Німеччиною, нацисти обіцяли Закарпаття. Румунію А. Гітлер спокушав землями Бессарабії, Північної Буковини, південними районами України.

До третьої групи входили СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина, Угорщина. Ці держави володіли українськими територіями і планували приєднати інші українські землі. Найбільш впливовою державою в цій групі був СРСР, його керівництво виступало із заявами про необхідність об’єднання усіх українських територій у складі УРСР.

Драматизм ситуації полягав у тому, що український народ самостійно не міг вирішити власну долю. У цей час все залежало від балансу інтересів різних, насамперед великих держав і від співвідношення сил, які могли ці інтереси захистити.