Список літератури на і семестр

Номер п/п

Автор

Твори

Напам’ять

1

Іван Нечуй-Левицький

Повість „Кайдашева сім’я”

-------

2

Панас Мирний

Роман „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

-------

3

Іван Карпенко-Карий

П’єса „Хазяїн”

-------

4

Михайло Старицький

П’єса «Не судилося»

-------

5

Іван Франко

Поезії “Декадент”, “Гімн”, „Розвивайся ти, високий дубе...”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, “Чого являєшся мені...”

Філософська поема „Мойсей”

Новела „Сойчине крило

Поезії “Гімн”, “Чого являєшся мені...”

6

Борис Грінченко

Оповідання “Каторжна”

-------

7

Михайло Коцюбинський

Психологічна новела „Intermezzo”

Повість „Тіні забутих предків”

-------

8

Ольга Кобилянська

Повість „Земля”

-------

9

Василь Стефаник

Новели „Камінний хрест”, „Новина”

-------

10

Леся Українка

Поезії: „Contra spem spero!”, „І все-таки до тебе думка лине...”, „Стояла я і слухала весну”, „Все, все покинуть, до тебе полинуть...”.

Драма-феєрія „Лісова пісня”

Поезія “Contra spem spero!”; уривок із “Лісової пісні”

11

Микола Вороний

Поезії: „Іванові Франкові”, „Блакитна Панна”, „Інфанта”

-------

12

Володимир Винниченко

Оповідання

”Малорос-європеєць”

-------

13

Олександр Олесь. (О.Кандиба)

Поезії: „З журбою радість обнялась...”, „Чари ночі”, „О слово рідне! Орле скутий!..”:

Поезія «Чари ночі»

Гiмн

Вiчний революцйонер -

Дух, що тiло рве до бою,

Рве за поступ, щастя й волю,

Вiн живе, вiн ще не вмер.

Нi попiвськiї тортури,

Нi тюремнi царськi мури,

Анi вiйська муштрованi,

Ні гармати лаштованi,

Нi шпiонське ремесло

В грiб його ще не звело.

Вiн не вмер, вiн ще живе!

Хоч вiд тисяч лiт родився,

Та аж вчора розповився

I о власнiй силi йде.

I простується, мiцнiє,

I спiшить туди, де днiє;

Словом сильним, мов трубою

Мiлiони зве з собою,-

Мiлiони радо йдуть,

Бо се голос духа чуть.

Голос духа чути скрiзь:

По курних хатах мужицьких,

По верстатах ремiсницьких,

По мiсцях недолi й слiз.

I де тiльки вiн роздасться,

Щезнуть сльози, сум, нещастя.

Сила родиться й завзяття

Не ридать, а добувать,

Хоч синам, як не собi,

Кращу долю в боротьбi.

Вiчний революцйонер -

Дух, наука, думка, воля -

Не уступить пiтьмi поля.

Не дасть спутатись тепер.

Розвалилась зла руїна,

Покотилася лавина,

I де в свiтi тая сила,

Щоб в бiгу її спинила,

Щоб згасила, мов огень,

Розвидняющийся день?

* * *

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Який докір, яке страждання,

Яке несповнене бажання

На них, мов зарево червоне,

Займається і знову тоне

У тьмі?

Чого являєшся мені

У сні?

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні —

Пісні.

В житті мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці — минаєш,

Вклонюся — навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні

У серці здавлюю на дні.

О ні!

Являйся, зіронько, мені!

Хоч в сні!

В житті мені весь вік тужити —

Не жити.

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє, в'яне, засиха, —

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає,

По-людськи вільно віддиха,

І того дива золотого

Зазнає, щастя молодого,

Бажаного, страшного того

Гріха!