Технології соціальної роботи
.docxТема 1. Загальна характеристика технологій соціальної роботи.
1. Соціальні технології як суспільне явище. Сутність поняі гя соціальних технологій.
2. Основні функції і властивості соціальних технологій та розробка нових соціальних технологій
3. Соціальні технології у соціальній роботі. Визначення технологій соціальної роботи.
4. Функції технологій соціальної роботи і їх характеристики
1. Соціальні технології як суспільне явище. Сутність поняття соціальних технологій. Визначення технологій соціальної роботи Термін "технологія" походить від двох давньогрецьких слів: техно — мистецтво, майстерність і логос — наука, знання, закон. У словниках і енциклопедіях технологія визначається як: 1) сукупність знань про способи обробки матеріал і а і виробів та методи здійснення будь-яких дій; 2) сукупність операцій, що здійснюються певним чином і у визначеній послідовності, з яких складається процес обробки матеріалу чи виробу.
Поняття «технологія» (від гр. ІекИпе - мистецтво, майстерність, уміння) визначається як «сукупність прийомів і способів отримання, відпрацювання або переробки. Опис виробничих процесів, інструкцій по впровадженню, технологічні правила, вимоги, карти, графіки
Поняття «соціальне», з одного боку, широко вживається в значенні «суспільне», «відмінне, таке, що протистоїть природному». З іншого боку, використовуються різні контексти «вузького розуміння» соціального (соціально-побутового, мікросоціального, тобто того, що оточує індивіда, забезпечуючи відтворювання його життєдіяльності, а також колективного, сумісного буття людей тощо).
Все це визначає зміст і обсяг поняття «соціальні технології», яке дедалі стійкіша характеризується як сукупність методів рішення конкретної соціальної проблеми.
Соціальні технолог її трактують з урахуванням двох точок зору'
по-перше, як способи застосування теоретичних висновків тієї або іншої науки у
вирішенні практичних задач;
по-друге, як сукупність прийомів, методів і дій які застосовуються ДЛЯ досягнення поставленої мсти в процесі соціального розвитку, рішення тих або інших соціальних проблем.
Виділяють дві форми соціальних технологій: програми, що містять процедури і операції; саму діяльність, побудовану відповідно до таких програм
Соціальні технології вельми різноманітні і обумовлені різноманіттям соціального світу, соціального життя. Класифікація соціальних технологій може бути здійснений на різних підставах; вона базується на диференціації як знань, способів, методів, що використовуються, так і об'єктів (явиш, процесів, груп людей, їх спільнот тощо), оскільки до кожного з них можна застосувати певні способи впливу з метою домогтися їх оптимального функціонування, розвитку і вдосконалення.
2. Основні функції і властивості соціальних технологій га розробка нових
соціальних технологій Методологічні принципи соціальних технологій: принципи побудови соціальних технологій (принципи соціуму, принципи технологій); принципи різних етапів життя соціальних технологій (принципи проектування, конструювання перевірки і упровадження, принципи функціонування). Орієнтація на реалізацію цих принципів і забезпечує стабільність роботи соціолога, соціального працівника, соціальних служб та їх авторитет.
Специфіка і особливості соціальної технології як цілісного явища розкривається в її структурі та функціях. Загальна схема соціальної технології: значення (в ім'я чого?) ~ мета (що може бути досягнутий?) 1 зміст (з якими параметрами?) організація (як?) - засоби і методи (за допомогою чого?) - рівень кваліфікації (хто?) - методи оцінки (з яким результатом?).
Основні функції соціальних технологій: раціоналізації та ефективності,
нормативна, регулятивно-управлінська, перетворення, стабілізації і розвитку, систематизації. У суспільному житті і діяльності всі ці функції «працюють» у діалектичній єдності і пронизують всі напрями і рівні соціальної технологізації суспільних систем. Крім того, слід враховувати, що через специфіку своїх функцій соціальні технології тісно пов'язані з теорією і практикою соціального управління суспільством.
Основні властивості соціальних технологій і їх характеристики:
масштабність |е показує просторові розміри технології, тобто її місця в соціальному просторі. У цьому аспекті соціальні технології (СТ) доцільно підрозділяти на глобальні, макро- і мікротехнології;
новизна — характеризує ступінь інноваційності технології або її принципову новизну, яка визначається ступенем оновлення її елементів і структур. За цією властивістю СТ можна розподілити на інноваційні, модернізовані та ретро, або рутинні;
— ефективність — показує співвідношення між результатами, отриманими при використанні технології, і витратами на їх розробку і впровадження Усі технології за цією ознакою можна розділити на високоефективні, ефективні, малоефективні і неефективні. Ефективність соціальних технологій пов'язана і термінами використання: вона тим вище, чим довше термін її дії порівняно з періодом розробки в межах соціально і економічно виправданої довговічності.
- наукоємкість - показує кількісні параметри вкладених в технологію наукових знань. Ця властивість дає можливість підрозділити СТ на наукоємкі і ненаукоємкі;
складність - визначає зміст технологій і можливості управління ними На підставі цього можна СТ підрозділити на прості, складні і дуже складні,
час життя — визначає часовий період від появи технології до зняття її з «озброєння». Усі технології за цією ознакою розподіляють на довгострокові, середньострокові і короткострокові;
- адаптивність - показує здатність технологій пристосовуватися і функціонувати в найнесприятливіших умовах. Усі СТ за цією властивістю розподіляють на високоадаптивні, адаптивні, поганоадаптивні і неадаптивні;
надійність — показує якісну результативність технології, її здатність до самозбереження і відтворювання. За цією ознакою технології підрозділяють на надійні і ненадійні;
валідність — показує відповідність технології суспільній системі і меті, для реалізації якої вона призначена. СТ відповідно до цієї властивості розглядають як валідні і невалідні.
До особливостей соціальних технологій належить такі прояви.
• участь великої кількості індивідів, що наділені волею та свідомістю;
• суб’єктивність змісту соціальних технологій (процеси соціального розвитку ініціюються, розвиваються чи гальмуються, насамперед, лідерами, і відповідно до цього будуються процеси управління, керівництва, переконання окремих мікросоціумів);
• комплексний характер соціальних технології і технологій соціальної роботи, зокрема;
• превентивність змісту більшості соціальних технологій.
Процес розробки нових соціальних технологій включає декілька етапів:
1. Фіксуються протиріччя в соціальному об'єкті, визначаються значення і
призначення соціальних технологій.
2. На основі прогнозних розробок визначається мета, досягнення якої дозволяє вирішити дане протиріччя, і формуються критерії її досягнення.
3. Вивчається і оцінюється актуальне середовище впровадження соціальної технології.
4. Визначаються функції — властивості соціальної технології, що забезпечують
досягнення мети в заданих умовах і задовольняючі потреби і професіонала, і соціального середовища.
5. Вибираються або розробляються модальні або інтенсифікуючи
регулювання стосунків людини з соціальною групою, державними структурами, розв'язання соціальних конфліктів);
у вузько-професійному значенні - технологія надання соціальної допомоги тим. хто її потребує з метою поновлення, збереження або поліпшення їх здатності до соціального функціонування.
Усе вищезазначене утворює «технологічне поле» соціальної роботи, яке на сьогоднішній день, і це цілком зрозуміло з точки зору феноменологічного підходу до соціальної роботи, залишається надзвичайно неоднорідним і багатогранним.
з точки зору моделі наукової і навчальної дисципліни, феноменологія технології соціальної роботи може бути представлена такими її основними модулями: загальні технології соціальної роботи (діагностика, експертиза, передбачення, групова робота, комунікативна робота, зв’язок з громадськістю); міждисциплінарні технології та методика (організаційно-управлінські, соціально-економічні,
соціологічні, соціально-педагогічні, психологічні, медико-соціальні); конкретні технології соціальної роботи (з сім’єю, жінками, літніми людьми, дезадаптованими дітьми й підлітками, молоддю, інвалідами, мігрантами й біженцями, національними меншинами і віськовослужбовцями та їхніми сім’ями).
Технології в соціальній роботі розрізняються по своєму рівню, прості, доступні неспеціалістам; складні, вимагаючі кваліфікації одного фахівця; складні, вимагаючі кваліфікації фахівців в різних областях. Розрізняють соціальні технології і по складності суб'єкта соціальної роботи, зокрема, соціальні служби різних рівнів і напрямів.
Існує тісний зв'язок класифікації технологій в соціальній роботі з соціальними технологіями. У соціальній роботі можна також виділяти інноваційні і рутинні технології. Якщо перші базуються на інноваційних підходах до рішення соціальних проблем, то другі характеризуються, як правило, набором вже застарілих методів і засобів, заснованих на буденній свідомості, практичній кмітливості, не відрізняються високою наукоємкою. їх застосування пов'язане звичайно з наданням людям елементарної допомоги, що не вимагає спеціальної підготовки, що мають потребу. У соціальній роботі використовують і
цей вилив не зводиться до сукупності механічного набору операцій технологічній послідовності ці операції скоординовані й субординовані. упорядковані та регламентовані.
Соціальні технології— це сукупність способів професійного впливу на соціальний об'єкт із метою його поліпшення, забезпечення оптимізації функціонування при можливому тиражуванні певної системи впливу. Соціальні технології в соціальній роботі — певні соціальні інститути суспільства, які забезпечують необхідний рівень соціального, економічного достатку і добробуту громадян. До них доцільно віднести соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальну опіку і піклування.
Базуючись на соціальних технологіях, соціальна робота і її технології перебувають у тісній взаємодії не тільки з останньою, але й з її суміжними теоретичними системами, практичним досвідом, традиціями, ритуалами, звичаями, соціально-психологічними явищами й фактами. У цьому розумінні соціальна робота —це багатофункціональна професійна діяльність. За своєю організаційно-формальною ознакою її можна представити як систему процедур, прийомів і методів, які здійснюються в процесі розв’язання складних і слабкоструктурованих соціальних проблем. Більше того, технологія соціальної роботи тісно пов’язана з мистецтвом розв’язання проблем, що піднімає її до рівня творчості, тому що шаблон не може мати належного місця в роботі з людьми. Технологія соціальної роботи як вид професійної діяльності — це сукупність способів дій, спрямованих на відновлення, збереження чи поліпшення соціального функціонування об'єкта, а також на попередження негативних соціальних процесів, при можливому повторенні (тиражуванні) певної системи дій
Таким чином, технологія соціальної роботи - це:
в широкому розумінні — технологія забезпечення соціального функціонування суспільства (специфічна діяльність не тільки щодо забезпечення соціальних прав громадян і надання соціальної допомоги тим, хто цього потребує, але й щодо
характеристики, що визначають спосіб функціонування і розвитку соціальнім' технології.
6. Формується просторово-часова структура (елементний склад гехиологічних
процедур і відношення між ними).
7. Розробляється організаційний процес, що забезпечує формування конструкції і динаміку соціальної технології відповідно до необхідних функціональних параметрів.
Щоб зрозуміти процес впровадження СТ, важливо знати їх життєвий цикл |к нововведення: старт, швидке зростання, зрілість, насичення і фініш, Процес впровадження соціальної технології залежить: від очевидності або
обґрунтованості її відносних переваг(и) для вирішення певного класу проблем, задач порівняно з іншими способами їх вирішення; від сумісності або відповідності нової соціальної технології системі існуючих цінностей, минулому досвіду і потребам професіонала та клієнта; від інтенсивності соціально/' технології, від радикальності перетворень і змін, що викликаються її впровадженням; від складності або ступеня простоти і легкості розуміння су п соціальної технології; від комунікаційної наочності; від можливостей розповсюдження технології; від готовності середовища до змін і «часу ухвалення" соціальної технології; від рівня керівництва і конкретної особи, які здійснюють зміни тощо.
3. Соціальні технології у соціальній роботі. Визначення технолог ій
соціальної роботи.
Новим підходом до організації соціальної роботи і системи надання соціальних послуг є соціальні технології і технології соціальної роботи. У практиці соціальної роботи необхідно розрізняти поняття "соціальні технології" і "технології соціальної роботи" як відношення цілого і частини. У науковій літературі не має одностайного визначення цих понять, що спричинює пенні термінологічні труднощі
Соціальна технологія — це, насамперед, розробка методів і методик результативного, раціонального і цілеспрямованого соціального впливу. Однак регіональні технології, що обумовлено специфікою окремих територій, а також технології, що зважають на специфіку різних сфер життєдіяльності.
4. Функції технологій соціальної роботи і їх характеристики Функції технологій соціальної роботи і їх характеристики: аналітико-прогностична: виявлення і облік на підвідомчій території суб’єктів, які відносяться до категорії соціального ризику; визначення потреби в різних видах і формах соціальної підтримки; моніторинг динаміки соціальних процесів, прогноз зміни існуючих параметрів;
діагностична: аналіз існуючих актуальних і потенційних соціальних проблем, встановлення їх причин, дослідження проблемного поля соціальної ситуації конкретних індивідуальних і групових клієнтів;
системно-моделююча: визначення характеру, обсягу, форм і методів соціальної допомоги людям і групам, які опинилися в складній ситуації, концептуальне обгрунтовування такої допомоги;
проектно-організаторська: розробка, ресурсне обґрунтування, реалізація ї оцінка соціальних проектів, направлених на вирішення соціальних труднощів, допомога певній категорії клієнтів,
акгивізаційна: сприяння активації потенціалу власних можливостей індивіда, сім'ї або соціальної групи, спонукання клієнтів до самостійного вирішення своїх проблем, виходу з важкої життєвої ситуації, організація самодопомоги і взаємодопомоги;
інструментально-практична: надання різних видів допомоги в ситуаціях життєвих ускладнень, консультації і тренінги для поліпшення стосунків між людьми, сприяння в оформленні документів і інших необхідних дій для здійснення клієнтами своїх соціальних прав, опіка і опікування по відношенню до дітей, які залишилися без батьківського піклування, або до повнолітніх осіб, які мають в цьому потребу тощо;
розпорядчо-управлінська: менеджмент органів соціального управління,
координація діяльності державних і недержавних організацій та установ І надання допомоги в соціальній підтримці громадянам, участь у роботі
формування соціальної політики, підбір і виховання евристична: нарощення соціального знання, поглиблення
соціальних проблем, поліпшення освітньої і загальної культурної самих соціальних працівників, підвищення їх кваліфікації.