З предмету; Технологія галузі

Тема: «Грунт та його родючість»

План

1. Поняття про ґрунт та його родючість.

2. Ґрунт як природне тіло, об’экт праці, основний засіб виробництва.

3. Родючість як основна властивість ґрунту.

4. Мінеральна та органічна частини ґрунту.

5. Ґрунтовий профіль. Поняття про генетичні горизонти.

6. Механічний склад і структура ґрунту.

7. Ґрунтовий розчин і реакція ґрунтового розчину.

8. Режим ґрунтів: водний, повітряний, та тепловий. Шляхи їх регулювання.

9. Класифікація ґрунтів.

Ґрунт – це рихла маса, яка складається із твердої, рідкої та газоподібних фаз. Властивості твердих тіл рідини і газів та деякі положення фізики використовуються в агрономії завдяки чому створилися агрофізика – це наука про регулювання фізичних умов у ґрунті та приґрунтових шарах повітря.

Тверда фаза – ґрунту складається з первинних елементарних часток, які утворилися в результаті руйнування або вивітрювання мінеральних порід. У процесі розкладання решток відмерлих рослин мікроорганізмів і тварин створюються елементарні часточки ґрунту органічної природи при взаємодії органічних речовин ґрунту з мінералами утворюються органо мінеральні елементарні ґрунтові часточки.

До складу мінеральних частин ґрунту входять дві ґрунти мінералів – первині і вторинні, які мають різні властивості.

Первинні – мають розмір понад 0.002мм. вони складають каркас ґрунту основу структури ґрунту. До первинних мінералів відносять кварц, польові шпати, слюди та гідрослюди.

Вторинні глинисті мінерали, гідроксиди заліза та алюмінію. Вони є продуктами вивітрювання первинних мінералів; до них належать монтморилоніт, гідрослюди, каолініт, хлорати. Ґрунт, який має лише дрібні механічні елементи (мулу, пилу) називається важко глинистим, а грунт який має великі механічні елементи (пісок) називається легкопісчаним.

Грунтовий розчин та його реакції

Грунтовий розчин – це краплиннорідка волога з розчиненими в ній речовинами і газами, яка циркулює в генетичних горизонтах ґрунту. Ґрунтовий розчин є найбільш динамічнішою й активною частиною ґрунту.

В ньому відбувається процеси живлення рослин, він бере активну участь у ґрунтових процесах і перерозподілу речовин по профілю ґрунту.

Він містить різні речовини та їх солі, органічні кислоти, амінокислоти, цукри, спирти тр. Інш.)

Чим більше розчинених речовин у ґрунтовому розчині, зокрема мінеральних, тим більший осмотичний тиск його – від 0,1-0,3Мпа у підзолах і сильнопідзолених ґрунтах до 1-2Мпа (10-20)у солончиках.

На склад і концентрацію солей у ґрунтовому розчину впливає багато факторів: інтенсивність біохімічних реакцій, що відбуваються в ґрунтах; склад гумусу і ґрунтоутвореної породи; механічний склад; вміст легко розчинених солей у ґрунті і породі, а також агротехнічного заходу.

Кількісний і якісний склад розчинених сполук залежить від стану ґрунту, рослинності, мікробіологічної діяльності та інших факторів, але найбільше від типу ґрунту. Легкорозчинних солей у ґрунтовому розчину найбільше в засолених ґрунтах.

Вміст у ґрунті нітратів залежить від нітрифікаційної діяльності мікроорганізмів. Ґрунти України мають від 2 до 20мг на 100г ґрунту і більше.

Якісний і кількісний склад ґрунтового розчину впливає на мікробіологічну діяльність, процеси живлення у ґрунті та врожайність рослин.

Склад і концентрація ґрунтового розчину певною мірою визначають його реакцію. Реакцію ґрунтового розчину можна регулювати за допомогою агротехнічних і меліоративних заходів: внесення мінеральних добрив, вапнування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів, промивання засолених, тощо. Активна реакція ґрунту (рН) вимірюється концентрацією катіонів водню в ґрунтовому розчині: у нейтральних р17, кислих рН 7, лужних – рН7. реакція ґрунту впливає на інтенсивність мікробіологічної діяльності в ґрунті, напрям ґрунтоутворних процесів та ін. Більшість с\г культур краще росте і розвивається при слабко кислій або нейтральній реакції (рН6-7,5) ґрунту, проте для кожної культури є межі оптимальної реакції.

Оптимальна реакція ґрунтового розчину для основних сільськогосподарських культур.

Культура	рН сольової витяжки	культура	рН сольової витяжки
Жито	5,5-5,7	Горох	6,0-7,0
Пшениця	6,0-7,5	Боби	5,0-7,0
Овес	5,0-7,5	Вика	6,3-6,8
Ячмінь	6,8-7,5	Катуста	6,0-7,4
Просо	5,5-7,5	Соняшник	6,0-6,8
Кукурудза	6,0-7,0	Льон	6,0-6,5
Рис	4,0-7,5	Коноплі	7,0-7,5
Гречка	4,7-7,5	Цукрові буряки	7,0-7,5
Соя	6,5-7,2	Люпин	4,0-6,0

Легкі пісчані ґрунти дуже керовані, тому в них швидко розкладаються органічні речовини.

Такі ґрунти мають в своєму складі мало гумусу. Не створюють структурних агрегатів, мають високу водопроникність і низьку вологоємкість. Тому волога ґрунту та розчинні елементи живлення вимикаються нижче кореневмісного шару.

Важкі глинисті ґрунти слабоаеровані у них краще виражені процеси гумофікації та гірше процеси нітрифікації. Ці ґрунти більше гумусовані, більше здатні поглинати вологу та поживні речовини, міцно утримують мінеральні речовини, у них вища гігроскопічність, мертвий запас вологи, низька водопроникність, вони завжди структурні.

Як легкі пісчані, так і важкі глинисті ґрунти мають певні недоліки. Найкращі ґрунти – це суглинкові, які складаються із піщаних і глинистих механічних елементів.

Агрегат ґрунту – це сукупність взаємопов’язаних і зцементованих механічних елементів. Грунт, який складається із мікро та макро агрегатів називаються структурним.

Здатність ґрунту розсипатися на окремі агрегати називаються структурністю.

Основними факторами агрегації первинних механічних елементів, є злиття під впливом молекулярних сил та коагуляції колоїдів.

Злипанню часточок ґрунту сприяють зближення між собою часточок під тиском коренів рослин,що розсовують, ґрунт у боки, тиск знарядь і машин під час руху, зволоження, посуха, замерзання, танення ґрунту.

Структура ґрунту – ґрунтові часточки, які утворилися з механічних елементів називаються структурою.

Структура – це агрегатний стан ґрунту. Структурний стан агрегатів ґрунту класифікується на:

1)мегаструктури;

2)макроструктура;

3)мікроструктура;

Агрегатний – це коли часточки ґрунту агрегатовані, ґрунт структурний. У таких агрегатів є 2 типи проміжків: некапілярні (невеликі) та капілярні (між часточками та агрегатами). Вони мають ширші проміжки які зайняті повітрям. Тонкий ґрунт має добру водо провідність.

Мікроагрегати – цей ґрунт складається із агрегатів менш як 0,25мкм. У таких агрегатів є 2 типи проміжків: некапілярні (невеликі) та капілярні (між часточками та агрегатами). В такому ґрунті водо провідність, обмін повітря і рух Н₂О до коренів рослин – помірний.

Макроагрегати – це стан, коли мікро – агрегати об’єднані макроагрегати. У них є 3 типи проміжків:

1)Капілярні;

2)Дрібні некапілярні проміжки;

3)Крупні некапілярні.

Найкращі за фізичними властивостями ґрунту з добро водопроникненостю.

Із структурних ґрунтів, вологи випаровується менше, тому необхідно завжди, щоб верхня частина одного шару ґрунту була структурною.

Структурні ґрунти мають меншу потребу витрат на обробіток.

Характеризуються меншим прилипанням до знарядь обробітку швидко стають фізичні стиглими і довше зберігають такий стан.

Під час розвитку рослин структура ґрунт у руйнується менше. Тому поліпшення та зберігання структури ґрунт у проводять такі агрозаходи;

1) сівба культур;

2) вносять в ґрунт органічні речовини (гной) сидерати; поживні рештки вирощують багаторічні трави)