П'єса «Хазяїн»

Іван Карпенко-Карий – найвизначніша постать в українській драматур-гії кінця XIX – початку XX століть. Він був, за визначенням І. Франка, «тим великим драматургом, якому рівного не має наша література».

Драматургічна спадщина письменника складається з вісімнадцяти п'єс, з-поміж яких найбільш відомою є п'єса «Хазяїн». Це соціально-сатирична ко-медія нового типу. Написана вона була 1900 року. Цього часу процес розвит-ку капіталізму в сільському господарстві в Україні проходив особливо швид-кими темпами, де на кінець 90-х років XIX століття повновладними господа-рями була невелика купка капіталістів-аграріїв, яка жорстоко експлуатувала десятки тисяч сільських трудівників. Пильним оком художника придивлявся Карпенко-Карий до нових багатіїв, які вже переросли відомого нам Герасима Калитку. Ці спостереження драматурга за процесом економічного зростання українського «чумазого» і стали життєвою основою комедії «Хазяїн», а про-тотипами – українські капіталісти-землевласники та їхні слуги й управителі.

У листі до сина І. Тобілевич зазначив: «Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху. «Ха-зяїн» – зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети». Але це комедія нового типу, яка покликана була показати, як ненаситна жа-доба до наживи, що стає самоціллю, перетворює багатія на моральну потво-ру, робить з нього страшного хижака, який загрожує існуванню інших людей. Засобами їдкого сміху ця комедія викриває здичавіння великого землевласника, його духовну убогість і жорстокість.

У побудові п'єси «Хазяїн» автор відійшов від усталених традицій, які вимагали від драматурга головну увагу зосереджувати на зовнішній інтризі, переплетенні ефектних сцен, що повинні розсмішити глядача. Керуючись у своїй творчості вимогами життєвої правди, Карпенко-Карий збагнув, що со-ціальна комедія має бути не розважальною, а повчальною, що вона поклика-на аналізувати суспільні явища, глибоко розкривати суперечності, людські характери.

Заглиблюючись у характер мільйонера, драматург надає великого зна-чення кожній ситуації, яві, репліці в творі, дбає, щоб кожен крок Пузиря, най-менша деталь побуту розкривали ненажерливість, хижацький характер, мо-ральну потворність «стяжателя». Таке розгортання дії навколо головного персонажа спрямувало увагу й цікавість читача й глядача на глибоке дослід-ження людських характерів, важливих суспільних проблем.

По-новому побудував драматург і композицію твору. Автор майстерно поєднав комічні елементи, які, безумовно, переважають, драматичні і навіть трагічні. Ось, наприклад, сцена, в якій виснажена голодом юрба прийшла до Пузиря зі скаргою на жахливе, нелюдське харчування. І зовсім не сміх, а гли-боке співчуття до знедолених робітників викликає вона. А кого до глибини душі не зворушить трагічна смерть чесного юнака Зозулі, що став безвинною жертвою «хазяйського колеса» Пузиря. Завдяки поєднанню комічних і драма-тичних елементів комедія «Хазяїн» викликає у глядача не тільки їдкий сміх, але й обурення.

Безперечно, великою творчою вдачею автора є центральний образ ко-медії, художня сила якого полягає в його майстерній індивідуалізації і глибо-кій типовості. Яскравими психологічними і побутовими деталями, діалогами, сповнений глибокого змісту, індивідуалізацією мови героїв, реалістичним зо-браженням середовища, в якому діє Пузир, драматург зумів створити ціліс-ний, переконливий і глибоко узагальнюючий образ українського глитая-міль-йонера кінця XIX століття, надавши йому одночасно рис живої, конкретної людини.

Ненаситна жадоба до збагачення – основна, визначальна риса в харак-тері Пузиря. Це переконливо показує автор комедії. Вона поглинула всю іс-тоту здирника, зробила його жорстоким і бездушним, скупим і деспотичним, черствим і некультурним. Але Пузир дувся, дувся та й лопнув, ставши жерт-вою своєї ненаситної наживи. І не співчуття, а саркастичний сміх викликає в глядача неминуча смерть зажерливого глитая.

Окремими новаторськими рисами є й застосування драматургом таких композиційних елементів та художніх прийомів, як характеристика образу через психологічні та побутові деталі, введення позасценічної дії, насичення реплік, тирад глибоким підтекстом, вміння оживити на сцені окремі речі то-що. Наприклад, як багато значить у комедії історія з халатом! Цей предмет домашнього одягу справді оживає в творі, ставши засобом глузування з Пу-зиря, його скупості й некультурності.

Отже, комедія І. Карпенка-Карого «Хазяїн» – комедія нового типу. Во-на не тільки смішна, а й дуже сумна, за сміхом криються гарячі сльози. А ще дуже серйозна. Проте дарма побоювався автор, що вона буде для публіки скучною. Гострота й актуальність порушених у п'єсі проблем, життєва й сце-нічна прав¬да образів та майстерність композиції забезпечили їй великий ус-піх. Із великим успіхом іде комедія на сцені сучасних театрів.