^ спільність території

► спільність економічного життя

спільність інтересів людей, які Оо неї входять

Увага!

Поняття національність позначає етнічні ознаки не тільки"

цілих націй, які компактно проживають на певних територіях, але й всіх її

представників, де б вони не проживали, в тому числі на території інших

народів і держав

14.3. Концептуальні схеми етносоціології і соціології нації

Відповідно до розглянутих підходів до розуміння нації існують і основні концептуальні схеми її розвитку, або патогенезу, тісно пов'язані з соціальною практикою.

В межах об'єктивістського напрямку прибічники однофакторноетт перебільшують роль і значення одного чинника, зазвичай економічного. Це приводить до тверджень, що в сучасну добу економічне життя має тенденцію до інтеграції та створення світової економічної системи, де національні явища поволі втрачають своє значення і нація поступово відмирає. Прикладом такого роду процесів часто слуїують глобалізація, створення Європейської Спільноти з руйнацією кордонів, об'єднанням економічного і політичного життя, запровадженням єдиної валюти тощо.

На думку вчених, які визнавали однаково важливу роль декількох факторів у національному розвитку, з часом переважна більшість об'єктивних ознак нації втрачає своє значення і у своєму розвитку людство прийде до якихось безнаціональних форм об єднання. Як бачимо, в кінцевому підсумку прихильники «диофакторності і багатофакгориості приходять до майже тотожних висновків госовно занепаду національних характеристик і поступового відмирання нації. Помірковаїгу позицію у поглядах на патогенез займав український соціолог Чаповап. Не заперечуючи інгеїраційних тенденцій у сучасному світі, він ін подальшу можливість у творення в майбутньому ''громади національних ід", в якій би органічно поєднувалися інтернаціональні та національні

РОЗДІЛ 14.

чинники у рівній мірі. Нація тоді не має спрямування до зникнення, а шукає можливостей до співпраці і рівноправних стосунків між національними державами.

Погляди представників суб'єктивістського напрямку щодо розвитку і майбутнього націй є більш послідовними. По-перше, націогенез передбачає проходження нацією певних етапів розвитку і переходу від культурницької фази свою існування до державницької.

Культурна нація мусить переотупкти межі тільки культурним устремлінь, гноби стати ■повною" нацією. Домагання нацією держави є сутнісним критерії м нації

В.Стирусольськиіі

По-друге, створення національної держави не є тією висхідною точкою, від якої починається занепад нації чи її розчинення серед інших етнічних організмів.

Насправді людство знає соціальну інтеграцію і диференціацію - два рухи, які відбуваються рівнобіжно в людському розвитку. Вони не виключають, а доповнюють один одного. Звідси будь-яке штучне національне і культурне винищення у майбутньому неможливе.

(?,-І,Бочковсьшї

Бочковський передбачає консолідацію людства через об'єднання і вільний розвиток націй. Він прогнозує появу нової політичної системи - націократії, в якій вільний розвиток націй-держав створить гармонійне єднання всіх народів і де не буде жодних національних утисків і несправедливостей. Вживаючи слова Старосольського, у минулому, сучасності і в майбутньому знаходить прояв "величава ритміка історії", в якій національний чинник може часом послаблюватися, але згодом знову набирати сили. Тому нація для українських соціологів не є засудженою на загибель формою суспільства. Вона ще далеко не вичерпала усіх своїх внутрішніх ресурсів розвитку.

Синтезований чи символічний підхід до націогенезу наголошує на тому, що національний розвиток відбувається з використанням як традиційних символів і знакових мереж, так і виробництвом нових. У такий спосіб нація створює стимули до спільного життя своїх представників, адаптуючись до нових, змінених обставин. Особливу роль у співжитті членів нації нині відіграють різного роду політичні події, які набувають значення символічної вартості. В якості такої події для консолідації нової української нації, наприклад, виступає грудневий (1991 р.) референдум з питання про незалежність. На думку О.Мотиля, він, і особливо Акт про незалежність України, вже став складовою частиною семіотично-символічної мережі тих людей в Україні (незалежно від їх походження та національності), яку вони вважають своєю. Подібні приклади свідчать про

творення нової української нації у значенні держави і громадянства.

Етнічна група - це та низка культурних ознак, які відрізняють одну групу від іншої Головні визначальні ознаки етнічної групи - це мова, історія або походження, релігія, а також манера вбиратися та прикрашати себе. Етнічні ознаки повністю засвоюються в процесі культурного навчання, хоча іноді їх вважають "приргодними".

Е.Гіденс