їметод системно-структурного аналізу, за допомогою якого визначаються змістовні та просторово-часові параметри конфлікту, з'ясовуються його структурні елементи та характер зв 'язків між ними, встановлюється їх ієрархія;

>МЄПюд системНО-функЦІОНОЛЬНОго аналізу, який дозволяє зафіксувати зовнішні прояви конфлікту у суспільстві, його вплив на макро- і мікросередовище;

► методи конкретних соціологічних досліджень, зокрема, метод вимірювання, за оопомогою якого здійснюється регулярне вимірювання соціальної напруженості та її діагностика, методи збору та аналізу соціологічної інформації, що дозволяють узагальнити та систематизувати соціальні факти про розвиток конфлікту та поведінку конфліктуючих сторін та інші.

У цілому ж, аналітичні зусилля соціологів спрямовані, насамперед, на те, щоби з'ясувати:

Ьприроду та сутність різноманітних соціальних конфліктів;

Ьїх функції та механізм дії;

*Ьумови виникнення та способи попередження;

^закономірності розвитку та фактори, що впливають на їх ескалацію та деескалацію; ^можливості передбачення та шляхи врегулювання;

*Ьзапропонувати "соціальні технології" розв'язання конфліктів, що є адекватними їх внутрішній природі, особливостям розгортання у наявному суспільному середовищі та специфіці особистісної та групової поведінки конфліктуючих сторін.

13.6. Соціальні конфлікти у сучасній Україні

Започаткований проголошенням незалежності України процес демократизації та переходу до ринкових відносин, які передбачають "вільну гру" різноманітних соціальних та індивідуальних інтересів та прагнень, різко посилив дію конфліктогенних факторів в усіх сферах життя українського суспільства. Практичний досвід останнього десятиліття XX ст яскраво демонструє значне загострення боротьби за Неладу, ^статус і ресурси, Справа і сфери впливу найрізноманітних соціальних суб'єктів ■=> від владних структур центрального і регіонального рівня до Трудових колективів, профспілок, політичних партій і громадських рухів, національних та релігійних спільнот, соціальних груп та окремих особистостей. Протиборство конфліктуючих сторін набуває різноманітних форм - від трудових суперечок, страйків до масових акцій соціального протесту з вимогами зміни існуючої системи влади, що супроводжуються внутрішніми розколами соціальних ^спільнот, Ьрухів, Асоціальних інститутів.

Провідною тенденцією розвитку соціальних процесів у сучасній Україні є наростання дезінтеграції традіщійних соціальних структур та зв'язків і поступове формування якісно нового типу інтеграції і диференціації суспільства. Внаслідок глибоких економічних і соціальних перетворень від початку 90-х рр. XX ст. суттєво змінилась соціальна структура українського суспільства, формуються його нові соціальні групи, зокрема, власників та підприємців. Значно

зміцнились і такі групи, як ^номенклатурна бюрократія, -^представники "тіньового "бізнесу, ^фінансова олігархія. Водночас, інтенсивно відбувається маргіналізація суспільства і "декомпозиція" його соціальної структури. Посилюється розходження між її елементами у характері праці, розмірах доходів, рівні освіти тощо. Внаслідок цього зростає соціальна нерівність, яка є головним джерелом реальних та ймовірних соціальних конфліктів.

За усього розмаїття факторів, що впливають на ступінь конфліктності у суспільстві, головну роль відіграють протиріччя між трьома головними суспільними структурами та всередині них. Йдеться про Неладу (законодавчу, виконавчу та судову), ^підприємництво (державне, колективне, приватне, спекулятивне, мафіозне, компрадорське) та ^виробників матеріальних та духовнихблаг (інтелігенція, службовці, робітники і селяни, фермери, студентство та ін.). Протиріччя між ними посилюються, деякі з них набувають форму соціальних антагонізмів. Антагоністичного характеру, зокрема, набуло протиріччя між прихильниками та супротивниками центральної виконавчої влади, що особливо яскраво виявилось підчас так званого "касетного скандалу', парламентських виборів 2002 року, коли "партія впади", по суті, виявилась аутсайде-ром парламентських перегонів. Цей антагонізм охопив усі рівні соціального організму - •класи, •соціальні групи, 'соціальні інститути, 'суспільствоу цілому.

Посилюється конфлікт новонародженого класу буржуазії з іншими класами та соціальними групами, який розгортається навколо ^розподілу кредитів, ^механізмів приватизації, ^податкового законодавства. Наростають страйки шахтарів, працівників бюджетної сфери, організовані виступи трудящих у протест проти невиплати заробітної плати, заборгованостей з пенсій, підвищення цін на товари та комунальні послуги. Почастішали акції трудящих, пов'язані із відстоюванням свого права власності на майно підприємств. Поряд з економічними вимогами трудящі все частіше висувають політичні вимоги зміни існуючої системи влади, відставки уряду, переобрання президента України.

Загалом трудові конфлікти є реакцією на перекоси в економічній та соціальній політиці уряду і пов'язані з перерозподілом власності та становленням ринкових відносин, які неминуче призводять до поляризації соціальних груп.

Більшість соціально-політичних конфліктів виникають з приводу перерозподілу влади, домінування тих чи інших політико-бізнесових груп, прагненням розширення ними сфери свого впливу. Тут домінують конфлікти між різними гілками влади (зокрема, законодавчою та виконавчою), конфлікти між політичними партіями та блоками (як, наприклад, нинішній конфлікт між провладним блоком "За єдину Україну " та опозиційними політичними силами, представленими блоком "Наша Україна", Соціалістичною та Комуністичною партіями України та блоком Юлії Тимошенко), конфлікти між центральною та регіональною шіадою.

Суттєву роль у сучасній українській дійсності відіграють такий різновид політичних конфліктів, як конфлікти з приводу вибору стратегії та головних векторів суспільного розвитку, зокрема, між прихильниками ліберальної та

16 Кп„

Увага! N.

>^ Слід зазначити, що політичні конфлікти у х.

сучасній Україні відіграють домінуючу роль, оскільки х. потреби, інтереси, цілі значної частини електорату не можуть х. >^ бути реалізованими внаслідок фактичного усунення від важелів влади X.

партій та політичних рухів, що мають найбільшу підтримку виборців, і >^ V. перебувають в опозиції до існуючої влади. Такий стан справ сприяє у?

X. конфліктному розвиткові суспільно-політичної ситуації в Україні. Тому N. усім суб'єктам влади слід прагнути до пом'якшення умов уг N. протікання соціально-політичних конфліктів, пошуку N. компромісу, не допускати, щоб вони переростали у N. насильницькі дії тієї чи іншої сторони.

соціально-орієнтованої стратегії, європейської інтеграції та проросійської орієнтації, входження України в НАТО тЗ збереження позаблокового статусу української держави тощо. Розв'язання таких конфліктів можливе лише за умов досягнення широкого суспільного консенсусу шляхом проведення публічних дискусій, відкритого обговорення у засобах масової інформації, проведення референдумів з найбільш гострих проблем суспільного розвитку.

Особливістю сучасної ситуації в Україні є те, що значна частина конфліктів, причини яких знаходяться поза політики, набуває політичного забарвлення внаслідок спекулятивного використання політичними партіями та рухами історичних, соціокультурних, духовних проблем сьогодення у своїх вузькопартійних інтересах. Це, зокрема, стосується проблеми двомовності в Україні, оцінки окремих історичних подій та особистостей, міжконфесійних взаємин. Найбільш ефективним шляхом вирішення існуючих тут конфліктів видається їх інституалізація, переведення у правове русло, чітке дотримання їх учасниками букви і норми закону.

♦ Отже, конфлікти у сучасній Україні поступово стають нормою суспільного життя, починають сприйматися суспільною свідомістю не як соціальна патологія, а як нормальне явище. Завдання полягає у тому, щоб навчитися ефективно ними управляти, розв 'язуючи їх з найменшими для суспільства втратами.

[•МіИіМРа³ Резюме

1. Соціологія конфлікту - це галузь соціології, яка вивчає природу, механізми виникнення та розгортання, а також способи попередження та розв"язання соціальних конфліктів. Предмет соціології конфлікту становить коло наукових проблем, пов 'язаних із: з'ясуванням соціальної природи та сутності конфліктів; принципів їх діагностики та прогнозування; соціологічним аналізом конфліктів; іх типологією та класифікацією; визначенням способів та механізмів управління соціальними конфліктами.

2.Конфлікт- це зіткнення протилежних цілей, позицій, поглядів суд єктів соціальної взаємодії, які усвідомлюють суперечливість своїх інтересів. Конфліктмає соціальну природу, оскільки учасниками конфлікту завжди слюди або певні соціальні груїли та спільноти.

3. Роль консрліктів у житті суспільства виявляється у їх функціях. До позитивних функцій конфліктів належать: соціально-діагностична, регулююча, інтегративна, інноваційна, комунікативна, соціально-психологічна.

4. Структурними елементами конфлікту є: суб'скти конфлікту, відносини, що склалися між ними, предмет конфлікту (проблема, спірне питання), з приводу якого він виникає, а також соціальне середовшце. у якому протікає.

5. У своєму розвитку конфлікт проходить такі стадії: виникнення конфліктної ситуації, конфліктна взаємодія (інцидент, ескалація і кульмінація) та завершення конфлікту.

6. Універсальним джерелом конфліктів є несумісність претензій конфліктуючих сторін за умов обмеженості можливостей їх задоволення. Головними причинами соціальних конфліктів є соціальна нерівність, обмеженість ресурсів та розходженнях' поглядах та інтересах конфліктуючих сторін.

7. Управління конфліктами - це цілеспрямований вплив відповідних державних органів, громадських організацій на характер відносин між соціальними суб'єктами з метою: уникнення їх конфліктної взаємодії, усунення чи мінімізації причин ймовірних конфліктів, а V разі їх виникнення - корегування поведінки учасників конфлікту для пошуку взаємоприйнятних шляхів його конструктивного розв 'язання.

8. До методів розв 'язання конфліктів належать: метод уникнення конфлікту, метод переговорів, метод використання посередництва та метод третейського розгляду. До стратегій виходу з конфлікту належать - компроміс, співробітництво, домінування та пристосування.

9. Інституалізація конфліктів - формування у суспільстві стійкого комплексу формальних і неірормальних правил, принципів, норм регулювання конфліктних відносин, які визнаються суб 'єктами соціальної взаємодії.

[ ? ) Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення

1. Що таке конфлікт?

2. Які види конфліктів існують?

3. Які функції конфлікти виконують у суспільстві?

4. Що вивчає соціологія конфлікту?

5. Як відбувалося становлення соціології конфлікту?

6. Які класичні теорії конфлікту Вам відомі?

7. У чому сутність сучасних концепцій конфлікту?

8. Які структурні елементи конфлікту виділяють у конфлікті?

9. Назвіть динамічні показники конфлікту.

10. Назвіть головні причини виникнення соціальних конфліктів.

11. На що спрямований процес у правління соціальними конфліктами? 12 Які методи розв'язання конфлікту Вам відомі?

13. З'ясуйте значення поняття "стратегіївиходу з конфлікту"!

14. Яких принципів мають дотримуватися у своїй поведінці конфліктуючі сторони?

15. Як Ви розумієте поняття "інституалізація конфліктів''?

16. Які соціальні конфлікти домінують в Україні?