молодіжної політики повинна передбачати пошук оптимальних шляхів подолання суперечностей між інтересами суспільства і підростаючого покоління. Ігнорування інтересів молоді чи маніпуляція її свідомістю мали своїми наслідками низьку ефективність молодіжної політики, яка часто не досягала своєї мети і перетворювалась на фарс.

Особливості сучасного становища молоді полягають у тому, що вона є суб'єктом суспільного виробництва і суспільного життя, який знаходиться в процесі свого становлення. Звідси у державній молодіжній політиці рівноправними суб'єктами повинні бути як молодь, так і суспільство. Не про патерналістську за характером політику щодо молоді, а швидше ^>про сприяння її соціальній адаптації в умовах переходу до ринкової економіки, ^про створення такої соціальної системи, яка б могла самозабезпечити і відтворити себе потрібно говорити сьогодні. Недарма програма у галузі молодіжної політики у країнах Європейського Союзу передбачає два основних, у вказаній послідовності, принципи: Ч> активну і безпосередню участь молоді у їїрозробці і реалізації, *Ь підтримку молодіжних ініціатив державними структурами.

Очевидно, пошук реальних шляхів залучення молоді до активних дій, спрямованих на самозабезпечення та самовідтворення, багато в чому може і здатна здійснювати саме соціологія молоді. Головне її завдання полягає у з'ясуванні основних інтересів і потреб молодого покоління, створенні її достовірного соціального портрета, розробці рекомендацій для державних органів. Неабияке значення має також аналіз можливих наслідків прийняття законодавчих актів щодо молоді, для суміжних та близьких соціально-демографічних груп та спільнот, аналіз довгострокових наслідків цих рішень для самої молоді, особливо при її переході в інший віковий і соціальний стан. ФОтже, соціологія молоді є важливою складовою як соціологічного знання, так і елементом державної молодіжної політики. Вонаповинпа забезпечувати цю політику та її реалізацію через вироблення диференційованих стратегій соціалізації та адаптації молодого покоління. А для цього вона повинна сама внутрішньо оновитися, переглянути свої принципові настанови.

11.2. Основні поняття і категорії соціології молоді

Соціологія молоді є окремою спеціальною соціологічною галуззю знання і у процесі свого інституціонального оформлення спирається на сучасне розуміння соціології та її предмета. Відповідно до загальної соціально-філософської гуманістичної орієнтації вітчизняної соціології, потреб сучасного суспільного розвитку і досягнутого рівня соціологічного знання як центральне

поняття, головна соціологічна категорія нині на перший план висувається суб'єкт.

Соціологія сьогодні, на думку відомого соціолога В.Ядова, розглядається насамперед як наука про соціальні спільноти, механізми їх становлення, функціо­нування і взаємозв'язку. Однією з таких спільнот і є молодь, об'єктивне становище якої та її суспільна роль вже давно переросли межі поняття "група", а зростаючі суспільні вимога до молоді потребують її розгляду передусім як соціального суб'єкта, який знаходиться в процесі становлення і соціального дозрівання, стає реальним фактором суспільного поступу.

Суперечки про те, є молодь об'єктом чи суб'єктом суспільних процесів, відбу валися давно і пояснювалися небажанням визнати самостійність молода як певної спільноти. Визнання це з точки зору офіційної ідеологічної доктрини радянських часів суперечило класовій структурі суспільства, тому і в науковій літературі, і на практиці молоді відводилось проміжне становище всередині соціальної структури як певному резервуару, звідки відбувається поповнення основних класів і прошарків соціалістичного суспільства. Вона проявлялася у тотальному патронажі будь-яких форм діяльності молодого покоління, в нерівноправном)', залежному від старших вікових груп соціальному становищі, в небажанні рахуватися з її специфічними інтересами й особливостями способу життя, у придушенні інакомислення. У результаті свідомо виховувалося покоління, нездатне на соціальну творчість та новації, зате слухняне і спокійне. Сучасне розуміння соціології виключає подібні орієнтації і вимагає розгляду молоді як повноправного суб'єкта всіх ланок суспільного життя.

ФОтже, соціологія молоді-це соціологічна дисципліна, яка функціонує на трьох рівнях - загальнометодологічному, спеціально-теоретичному та емпіричному, що дає можливість додержання єдності вихідних теоретичних понять, операційних визначень конкретно-історичного змісту і емпіричних показників та індикаторів. Соціологія молоді в науковій літературі визначається як галузь соціології, що досліджує специфічну соціально-демографічну спільноту, яка знаходиться в процесі переходу від дитинства до світу дорослих і переживає важливий етап сімейної та позасімейної соціалізації та адаптації. Цей процес виявляється у специфічно молодіжних формах поведінки й свідомості, в поняттях молодіжної субкультури, моди, музики, мови тощо. Активна роль молоді в процесі со­ціалізації зумовлена тим, що вона не лише копіює усталені взірці адаптивної поведінки і взаємодії, але й вносить у них новий зміст залежно від умов життя, що швидко змінюються.

Основними завданнями соціології молоді є: <§>дослідження місця і ролі молоді в соціальному розвитку суспільства, тенденції зміни її соціального обличчя, норм, цінностей та інтересів; ^вивчення процесів, що відбуваються в молодіжному середовищі; ^виявлення і прогнозування націй основі теоретич-

СОЩОЛОГІЯ МОЛОДІ 195

них основ соціальних проблем молоді; ^розробка соціальної політики щодо різних груп молоді.

Перше, на що мусить спиратися соціологія молоді як наука, - чітке визна­чення самого поняття молоді.

♦Молодь - це диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, соціально-психологічні, теоретико-пізнавальні, культурно-освітні та ін. властивості, що характеризують її біосоціачьне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей.

Молодь тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування, становлення. Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості є міра досягнення нею соціальної суб'єктивності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності.

Розуміння молоді як субсоціетальної спільноти, гетерогенної за характером, дає змогу виділити в її складі ряд внутрішніх гомогенних груп, що об'єктивно посідають у структурі суспільства помітне становище, різняться широтою і змістом сфер діяльності, специфікою духовного світу і відповідно відіграють у процесі розвитку суспільства різну роль. Такий підхід дає змогу адекватніше і диференційовано проаналізувати окремі контингенти молоді у процесі конкретних соціологічних досліджень.

Нині в соціології молоді відбувається науковий пошуку напрямі виділення її сутнісних характеристик як особливої соціальної спільноти. Він може бути плідним у тому випадку, якщо піддати науковому аналізу провідні сфери життєдіяльності молоді і в кожній з них виділити найхарактерніші риси. Такий підхід значно відрізняється від існувавшого в недалекому минулому, а саме: тенденцій до значного звуження меж соціального обличчя молоді її соціально-статусними характеристиками, яке випливало з відповідного звуження предмета соціології як науки про соціальну сферу в цілому до переважно соціально-структурної проблематики (визначення соціального складу, соціальної мобільності тощо). Тепер на перший план, крім зазначених характеристик молоді, висуваються ^форми її життєдіяльності, Оспосіб життя, ^>зміст спільнішої та групової свідомості, а також ^діяльність соціальних інсти­тутів, які покликані не лише здійснювати функцію контролю і управління процесами у молодіжному середовищі, а й вивчати запити, потреби, інтереси молоді та сприяти створенню певних умов для її ефективного соціального старту.

Дослідниками висловлюється думка, що конкретизація сутнісних рис молоді з метою їх подальшого емпіричного аналізу може здійснюватися як по лінії виділення основних віх соціального становлення особи, так і за сукупністю характеристик, властивих різним групам всередині самої молоді. У першому випадку аналізу підлягають час настання правової відповідальності (часткової 196 РОЗДІЛ 11.

і повної), повноліття, можливість приступити до праці, одруження і створення сім'ї, виховання дітей, здобуття професії, досягнення соціально-економічної самостійності та ін. У другому випадку молодь поділяється на внутрішньо видові групи і для кожної з них {робітничої, селянської, учнівської тощо) виділяються найхарактерніші ознаки способу життя в основних сферах життєдіяльності.

Питання про характерні особливості і специфічні риси молоді тісно пов'язане з питанням про вікові межі, оскільки їх вирішення допомагає конкретизувати програми соціологічних досліджень, сприяє одержанню репрезентативних соціологічних даних, підсилених статистичною базою. Традиційно вважали, що межа молодіжного віку від 16 до ЗО років Однак останнім часом все більшого поширення набувають погляди, згідно з якими вік молоді своєю нижньою межею має 14, а верхньою - 35 років. Основою цього є висловлене рядом науковців міркування про продовження часу молодості, збільшення віку вступу до трудового життя, підготовки молоді до праці, досягнення економічної самостійності та незалежності від допомоги батьків. Це відображає об'єктивні процеси у житті й розвитку людства: з одного боку, все наполегливіше висувається завдання більш ранньої соціалізації молоді, включення її в трудову практику на ранніх етапах, а з другого - зростають межі середнього і старшого віку, тривалості життя в цілому, продовжуються терміни навчання та соціально-політичної адаптації, стабілізації сімейно-побутового статусу молодих людей тощо. Зауважимо, що окреслені вище процеси пролонгації молодіжного віку глобальні за своїм характером і притаманні розвинутим суспільствам. Однак, виходячи з певних, мабуть, практичних міркувань і фінансових можливостей, у Законі України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді" зазначено: молоддю вважаються молоді громадяни віком від 15 до 28 років.

Окремої уваги заслуговує з'ясування такого важливого поняття соціології молоді, як молодіжні проблеми.

♦ Соціальні проблеми молоді - це не будь-які суперечності її життєдіяльності, а лите такі, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх вирішення, а отже, призводять до появи дезорганізуючих процесів у системі "суспільство - молодь ".

Молодіжні проблеми поділяються на два типи: в першому з них мова гіде <&про зрослі вимоги суспільства до молоді, в другому - про ® особисті сні сподівання і прагнення молодих людей та складності з їх реалізацією.

Однією з провідних у соціології молоді є проблема дослідження молодіжної свідомості. При її з'ясуванні слід виходити з того, що свідомість молоді як спільнісна, так і групова - це різновиди масової свідомості, які вивчають соціо­логи через аналіз її основних форм (політико-правової, економічної, екологічної, моральної тощо), і функціонують на когнітивному, або теоретико-пізнавальному, емоційно-чуттєвому та поведінковому рівнях.

ФКогнітивний рівень включає в себе систематизовані наукові погляди і знання, які є основою для формування наукового світогляду і переконань, сукупності моральних норм і принципів, що визначають духовне багатство га поведінку молодої людини, здатність об'єктивно й адекватно оцінювати дійсність.

фЕмоційно-чуттєвий рівень становить взаємодію емоцій, духовних станів, почуттів особи в їх єдності та цілісності. Він повинен бути тісно взаємопов'язаний із змістом когнітивного рівня і певною мірою залежати від нього, бо інакше головна особливість молодіжної свідомості - надмірна емоційність - загрожуватиме перетворитись у її недолік.

ФПоведінковий рівень містить у собі соціальні установки, а також волю, прагнення і вміння здійснювати свою діяльність якісно.

^ Увага! ^Ч.

Свідомість молоді є цціісніш діалектичним ^^"^ переплетінням всіх її складових рівнів, які вирізняються суто З X. х^ міркувань логіко-теоретичного характеру та з метою полегшення ^Ч»^^ процедур соціологічного дослідження. ^^"^

Тому, наприклад, соціальна установка як така включає в себе також елементи когнітивного рівня і є емоційно забарвленого, а переконання містять в собі й емоційні, і поведінкові компоненти. Цілісність сукупності всіх складових свідомості молоді не виключає суперечностей як всередині кожного рівня, так і в їх взаємодії, і ця суперечливість, будучи внутрішнім джерелом духовного розвитку особи, дає можливість його подальшого вдосконалення. Однак слід акцентувати увагу на тонгу, що внутрішня суперечливість духовного світу молоді повинна мати свою межу, тому що роздгюєність знань і переконань, емоцій, почуттів та соціальних установок може призвести до руйнації цілісності особи, її дисгармонійності, духовного дискомфорту.

Виявами таких пору шень міри можуть бути, з одного боку, подвійність моралі і свідомості взагалі; почуття та емоції, які взаємно виключають одне одного, суперечливість поведінкових установок, а з другого -розрив між словом і ділом, свідомістю і діяльністю. Такі явища в молодіжному середовищі дістали назву ©соціальної незрілості, ©інфантилізму.

З'ясувавши основні поняття і категорії соціології молоді, а також напрями досліджень у молодіжному середовищі, розглянемо конкретні молодіжні проблеми та використанім знання про них у державній молодіжній політиці.