Цим самим соціологія культури сама стає додатковим засобом, який сприяє всебічному та ефективному її використаніпо. На підставі використання даних соціологічних досліджень культури в Україні відбувається реальне програмування соціально-культурних процесів.

На базі соціологічних даних були створені державні програми "Молодь і дозвілля", "Комплексна програма естетичного виховання населення України (до 2000 р.)", "Модернізація культурно-дозвільної мережі" (до 2010 р.).

Соціологія культури в цих умовах, очевидно, виконує управлінсько-регулятивну і певною мірою культурно-побуджуючу, якщо не культурно-творчу функції. Стає більш виразною функція соціокультурологічних досліджень щодо усвідомлення суспільством рівня національно-культурної самосвідомості, пробудження культурно-історичної пам'яті. .

9.2. Основні поняття, категорії та сфери соціології культури

Якщо концепцію соціології культурну вузькому значенні дослідники ведуть від Е.Дюркгейма, то базові складові окремих видів культури визначились з часів Платома й Арістотеля. Численність і певна відокремленість понять підгалузей соціології культури супроводжується постійним пошуком адекватних базових та загальних соціокультурологічних понять та категорій.

Соціолог повинен брати до уваги те, що, крім спеціалізованих сфер культури, будь-яка людська діяльність має соціокультурні наслідки і міра багатоманітності явищ культури зростає, як і роль культури в житті соціальних груп і сфер діяльності.

В класичній традиції соціології культури (М.Вебер, Т.Парсонс) раціоналізовані ціннісні орієнтації, народжені етикою світових релігій, організують соціальне життя, а культура виступає однією із систем реалізації соціальної дії і діяльності. Культурні ідеальні зразки символічно втілюють набутий загальноісторичний досвід, а культура впливає на зміну поведінки людей не примусово, а шляхом засвоєння її особистістю і перетворення у факт життєвого досвіду.

Сучасні послідовники ідей Т.Парсонса (Р.Белла, Р.Мюнх) звертаються до проблем порівняльно-історичного аналізу соціально-культурного розвитку суспільства Заходу і Сходу, приходять до висновку про множинність смислових засад культурного плюралізму, взаємодію та взаємопроникнення різних типів культури.

У практиці соціологів носттоталітарних країн основна увага приділяється ^>процесуально-діяльнісніїі стороні культури (Л.Н.Коган, С.Н.Плотніков), ^цінностям, ^нормам та інститутам культури.

Особистісна зацікавленість культурою, з одного боку, та зростаюча

концентрація суспільно-колективного духовного потенціалу — з другого, роблять необхідним цілісно-нормативні механізми регуляції їх поєднання та взаємозв'язку. Такими регуляціями виступають уявлення, соціально-культурні зразки, традиції, цінності, норми та соціальний досвід, які є важливими категоріями соціології культури.

♦ Соціально-культурні уявлення - регулятиви, що формуються на особистісному рівні на основі повсякденного досвіду, .мачоструюпуровані

І первинні орієнтації в просторі культури суспільства.

З їх участю і на їх основі формуються соціально-культурні зразки поведінки, способи життя, діяльності, які є здобутками соціального досвіду. Вони знайшли підтвердження в процесі соціально-культурної практики як найефективніші. А/.Вебер вважав, що типовими зразками орієнтацій у різних сферах соціального життя виступають етичні вчення головних світових релігій. Існує ціла типологія таких соціально-культурних зразків ("еталонів ", "ідеальних вимірів ") у кожному суспільстві більш або менш загального характеру (виразно вони формуються в типах іероїв не тільки міфологічно-релігійних, але й повсякдення - тип лицаря-феодала і тип лицаря наживи і підприємця, освяченого етикою протестантизму; соціально-культурні зразки для молоді в стилі життя - Кіайкл Джексон, "Бітлз" і т.п.). Цінності ж складаються в процесі встановлення міжособових та групових виборів щодо соціально-культурних уявлень, предметів культури, соціально-культурних зразків, норм і традицій. Однак цінності - це не просто узагальнення емпіричного досвіду, вони мають також свою градацію і типологію від базових, смисложиттєвих (калакагатія - єдність істини, добра і краси у стародавніх греків) і до більш емпіричних цінностей повсякдення, окремих сфер буття (школа професійних цінностей і т.д.).

Найбільш виразно зміст соціально-культурних цінностей визначається у взаємодії з нормами, соціальними зразками як усталеними "рамками ", приписами поведінки, які створюються людьми традиційно, впродовж їх історії та уточнюються, конкретизуються відповідно до певних серер діяльності в дану епоху.

♦ Норми - це прийняті в суспільстві більш - менш точні моделі відносин і поведінки людей у певних сферах і ситуаціях.

Тому цінності пов'язані з культурною орієнтацією, цілеспрямованістю людської діяльності, а норми - із соціальною організацією суспільства, насамперед із засобами і способами реалізації ціннісно спрямованої діяльності.

Однак орієнтація особистості не є чисто ціннісною, бо людина орієнтується на цінності і норми одночасно. Тому в соціології культури чимраз частіше говорять про ціниісно-нормативну орієнтацію.

З базовими ідеями, ментальністю, етнокультуротипами, які передаються з покоління в покоління, пов'язана система певною мірою змінюваних цінностей, які визначають прийняті в даному суспільстві, групі норми, традиції, зразки

мислення, поведінки, діяльності, що й становить базовий зміст культури. Відповідно самі норми, традіщії, зразки поведінки також є своєрідними цінностями культури, оскільки вони виступають способами і засобами соціально-культурної комунікащі та саморегуляції функціонування і розвитку особистості.

Особливих функцій в умовах оновлення української національної культури набувають національні та регіональні традиції, звичаї, норми (наприклад, відновлення у Західній Україні діяльності товариства "Просвіта").

У вну фішнШструктурі культури (//// П(епаиєький) слід насамперед вирізняти особисту культу ру індивіда від культури різною рівня спільної, які виробляють загальні ятя даної групи цінності і норми (наприклад, середовище і груш митців створює варіант своєї специфічної культури). Для пояснення цієї зростаючої разом із соціальною диференціацією рівневої культурної диференціації в західній соціології виникає ряд взаємопов'язаних концепцій Ш'елітарноҐ га Ш"масоті" культури. Ш'соііної'культури середнього класу" (елітарна виша куль­тура авангарду та інноващйних груп, теорія культури мас та феномен масової культури тощо).

Варіативність інваріанта певного типу культури, зростаюча з прогресом суспільства культурна диференціація та інтеграція породжує в науці низку понять та теорій, таких як •§>'культурноуніфіковане суспільство", ® "субкультура", ® "девіантна культура ", <§> "контркультура "та інші ( "субкультура "- культура окремих груп, яка має свої особливості, "девіантна культура" - різновид субкультури груп із соціально відхиленою поведінкою - хіппі, панки, порнокітч, "контркультура"- культура груп, які активно заперечують офіційну "державну" культуру, часто намагаючись її зруйнувати).

У капіталістичнохгу та частково і в нашому, перехідному, посткомуністичному суспільстві, складається певний тип особистості, "зовнішньоорієнтованої" на соціальні і культурні стандарти споживання статусного типу (Д.Рісмен), який посилено відтворює низького рівня масову культуру, різноманітну за барвами, але не за змістом.

Інваріант і скарбницю функціонування та розвитку кожного суспільства та нації становить культурна спадщина. Вона історично набуває нових культурних смислів, ідеалізується, " стає певним комплексом цінностей, символів, які викликають позитивне емоційне відношення, а тому постають "фактором інтеграції груп, засобом їх об'єднання, фактором їх постійності та тривкості в періоди криз" (Я.Щепанський).

Слід зауважити, що для задоволення певних соціальних потреб формуються широкі галузі культури, в яких вона функціонує (економіка та пов'язані з нею форми діяльності, інститути, що регулюють суспільне життя, такі як Справо, ^держава, ^звичаї, ^>наука, ^ідеологія, "Звсі види мистецтва, ^>релігія). На основі певної людської діяльності, матеріальних предметів або ідей формуються інші культурні елементи. Вони поєднуються в певні культурні комплекси, рівень 172 РОЗДІЛ 9.