Тема 11 соціологія молоді

Сьогодні в Україні налічується понад 11 мли. маяодихяюдеіі вікам від 14 до 18 років, що становить майже 23 % населення. Українська молодь - складова частина Світової спільноти мояоді тієї рутинної сили, що тяжіє до перетворень установленого порядку, і провідником динамічних соціальних :мін та інновацій.

Наскільки сучасна українська молодь підготов ієна (фахово і морально) до участі у держаєо-творчих процесах, що відбуваються в Україні, що необхідно зробити в галузі державної молодіжної політики, щоб забезпечити належні умови для реалізації високих потенціальних мож. іивостеіі підростаючого покоління, для гармонізації'відносин між суспільствам і молоддю всі ці питання надзвичайно актуальні, гострі. З псуванням цих питань,

а також розробкою основ державної молодіжної політики і займається соціологія молоді.

Зараз настала потреба у виробленні нової концептуальної схеми соціології молоді, в якій молодь виступає не як пасивний, а як активний дійовий суб єкт суспільних перетворень, що здійснюються у молоОій українській незалежній державі.

_О

І

І

[Ц План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Місце соціології молоді у системі соціологічного знання та у державній молодіжній політиці.

2. Основні поняття і категорії соціології молоді.

3. Стан дослідження молодіжних проблем та необхідність розвитку соціології молоді в Україні.

11.1. Місце соціології молоді у системі соціологічного знання

та у державній молодіжній політиці

0 Соціологія молоді належить до спеціальних соціологічних теорій, які досліджують закономірності розвитку окремих соціальних спільнот, з яких утворюється суспільство.

Соціологія молоді в колишньому СРСР розвивалася ще з 1920-х років, але інтерес до цих досліджень швидко згас, оскільки молодь не входила до основних елементів соціальної структури радянського суспільства, на яких переважно зосереджувалась увага науковців. Молодь розглядали передусім як джерело поповнення робітничого класу, колгоспного селянства та радянськоїі нтелігенції.

Новий етап у соціологічних дослідженнях проблем молоді почався у період хру щовської "відлиги" - в 1960-х роках, але й тоді соціологів найбільше цікавили проблеми підготовки робочої сили дія соціалістичного народного господар­ства, підвищення продуктивності праці серед молоді, її виховання в дусі комуністичних ідеалів. Тобто дослідників цікавила не молодь сама по собі, її інтереси, потреби і прагнення, а можливість використання молодого покоління для вирішення завдань соціалістичного будівництва.

У спадок відминулого соціологія молоді одержала парадоксальну ситуацію: наявність величезної кількості публікацій про молоде покоління, з одного боку, та відсутність достовірного наукового знання про цю специфічну соціальну спільноту, про закономірності і тенденції сучасного розвитку і відтворення цієї групи суспільства - з другого. Це дало підставу деяким дослідникам стверджувати, що соціологія молоді в Українській РСР як спеціальна наукова дисципліна практично була відсутня.

Сьогодні ж завдання полягає в оформленні самостійного статусу соціології молоді як науки, уточненні питання про її предмет, виробленні й об'рушуванні системи власних категорій та загальної концептуальної схеми або моделі.

Назріла потреба визначення її власних теоретичних засад, центрального поняття і похідних категорій, з'ясування основних теоретичних положень і принципів емпіричних досліджень. Йдеться про ^переосмислення ролі молоді в історичному процесі взагалі і процесах національного відродження та державотворення в Україні; 0подолання споживацького ставлення до неї з боку суспільства та його соціальних інститутів; 0 можливість і необхідність вироблення нових підходів до аналізу молоді та її проблем. Вони повинні передбачати відмову від віджилих стереотипів та ідеологічних штампів, дослідження впливу складних соціальних реалій сьогодення на духовний світ і поведінку юнаків та дівчат.

Соціологія молоді є також важливою складовою державної молодіжної політики. Водночас молодіжна політика тієї чи іншої держави сама повинна 192 РОЗДІЛ 11.

бути компонентом загальної цілісної концепції розвитку цього суспільства. Специфіка державотворчих процесів в Україні полягає в тому, що ця цілісна концепція лише виробляється. Натомість сьогодні основні законодавчі акти і документи державної молодіжної політики в Україні вже прийняті. Очевидно, ще існуватимуть певні труднощі з реалізацією молодіжної політики в умовах, коли пріоритети держави ще не визначені коли всі зусилля спрямовані на розвиток економіки.

Отже, існує прямий і безпосередній зв'язок між станом суспільства та його ставленням до молоді. Гіркий досвід минулого має бути пересторогою для сучасних політичних діячів та урядовців.

Увага! ^^^^

^— Молодь - це майбутнє країни, і щоб належним ^"^^^

чином забезпечити це майбутнє, держава повинна виробити ^> ^ч"—.^^^ реалістичну, збалансовану, виважену політику щодо ^^"^ ^^^^^ молодого ПОКОЛІІШЯ. ^^^^

Молодіжна політика по-перше, > система ідей, теоретичних положень про місце і роль молодого покоління в суспільстві, по-друге, > практична діяльність держави, громадських організацій та інших соціальних інститутів щодо реалізації цих положень, ідей та принципів з метою формування й розвитку молоді.

Іншими словами, державна молодіжна політика як система певних заходів щодо сприяння соціальному становленню і розвитку молоді повинна 'рунтуватися на глибокому, об'єктивному аналізі реального стану молоді, здійснюваному різними науками. Соціологія в системі цих наук займає провідне місце. Воно зумовлене насамперед тим, що саме соціологія молоді досліджує процеси соціалізації молодого покоління, його входження у доросле життя в умовах, які стрімко змінюються, тобто має пріоритетне значення в суспільному, практично-політичному плані, даючи рекомендації для соціальної політики держави, яка забезпечує вирішення проблем молоді з обов'язковим врахуванням її інтересів, потреб і здібностей.

Раніше вважалося, що молодь виступає переважно об'єктом державної молодіжної політики, об'єктом соціального впливу (освітнього, духовного тощо). На жаль, і сьогодні мало що змінилося; різниця хіба що в тому, що передбачається впливати не на саму молодь, а на умови її соціалізації в різшгх сферах життєдіяльності, підтримувати її гарантіями, привілеями і пільгами. З цим важко погодитись, бо, по-перше, ці гарантії, привілеї та пільги державою лише проголошуються на рівні державного закону, але не існує практично виробленого механізму реалізації цих намірів і положень, втілення їх у життя. По-друге, основним, що об'єднує молодь у певну соціально-демографічну спільноту і відрізняє її від інших спільнот, є її інтереси. Тому реалізація