• це врахування змін структури соціального простору: простежується ефект просторової трансформації суспільств, переростання локальних соціальних процесів у регіональні, регіональних-у глобальні. Глобалізм - важлива ознака сучасної і майбутньої соціології;

• активнаучасть соціології, якнауки, в реальному житті, в соціальному процесі. Звідси посилюється тенденція до ^пошуку шляхів розв'язання соціальних проблем, зокрема й конфліктів, ^прогнозування і проектування соціальних рішень.

1.4. Структура і рівні соціологічного знання

Сучасне суспільство - складне утворення. Воно охоплює чимало взаємо­зв'язаних соціальних систем і підсистем. Як суспільство в цілому, так і різні його системи і підсистеми вивчають по-різному: ♦ виявляють спільне, ♦ вияв-ляють особливе, специфічне тощо. При цьому використовують різні способи і методи одержання знання, що обумовлює складну структуру соціологічного знання.

А Під структурою соціологічного знання розуміють систему

взаємопов'язаних уявлень, понять,

поглядів, теорій соціальних процесів

різних рівнів (чи то життєдіяльність

окремих людей, соціальних груп чи суспільства в цілому). Особливістю

структури соціологічного знання є

те, що вона є не просто певною

сукупністю (обсягом) інформації,

уявлень і наукових понять про соц­

іальні явища і процеси, а перш за все певною упорядкованою системою знань про суспільство як динамічно

функціонуючий соціальний організм.

Структура соціологічних уявлень і наукових знань формується залежно від кола об'єктів, які вивчаються соціологією, глибини і широти наукових узагаль­нень і висновків, що здійснюються в межах соціологічних теорій на підставі аналізу даних про ті чи інші соціальні явища і процеси.

Соціологія дає знання теоретичне й емпіричне, знання фундаментального і прикладного порядку. У зв'язку з цим у ній виділяють відносно самостійні галузі знання: ^теоретичну соціологію, Ффундаментальну соціологію, Априкладну соціологію, ♦ емпіричну соціологію.

Емпірична і теоретична соціології різняться за рівнем абстракції одержу­ваного знання; фундаментальна і прикладна - за орієнтацією отримуваних знань, за цілями, які вони перед собою ставлять.

рівні пізнання

^ ^^ступінь узагальнення

^^способи дослідження

орієнтація дослідження

сфери суспільного життя

види спільностей життя

ш^види спільностей людей

види суспільних відносин

♦ Теоретична соціологія зосереджує увагу па вивченій фундаменталь­них наукових проблем, пов язаних з формуванням знання про соціальну дійсність, описуванням, поясненням і розумінням процесів соціального розвитку, розробкою концептуальних основ соціології, методології та методів соціологічного дослідження. Концепції і теорії, які розробляє вона, відповідають передусім на два запитання: «що пізнається?» (об'єкт) і «як пізнається?» (метод), пов'язані з вирішенням гносеолог­ічних завдань.

Теоретична соціологія сформувалась у 30-40-х роках XX ст. в академічному ун­іверситетському середовищі СІЛА, хоча її передумови виникли набагато раніше праці - Г.Зілшеля, Е.Дюркгейма, М.Вебера та ін. Значно вилинула на теоретичну соціологію неопозитивістська методологія, орієнтована на моделі розвинутих фізичних наук, в яких існує поділ на прикладні та фундаментальні, теоретичні дос­лідження.

Феноменологічна соціологія і символічний інтеракціонізм на перше місце висувають з'ясування соціально психологічної структури соціальної взаємодії, ролі людської особистості як творця соціальної реальності. Автори концепції соціального обміну підкреслюють вирішальну роль універсальних закономірностей людської природи - прагнення до одержання вигід і нагород - для пояснення соціальних відносин і структур. Для прихильників функціоналізму пошук об'єктивної істини, яка проголошується головною цінністю наукового пізнання, конкретизується у формуванні закономірностей або вимог, покликаних пояснити структурні механізми збереження сталості і стабільності будь-якої соціальної системи. <

Ознака «теоретичності» аж ніяк не збігається з ознакою «фундамен­тальності». Хоча перший термін часто вживається як синонім другого (наприклад, теоретична психологія, теоретична фізика). Тут термін «теоретич­ний» означає не тільки певний рівень наукового знання на відміну від емпірич­ного, а й його фундаментальну спрямованість на відміну від практичної, прикладної.

Теоретичне знання як фундаментальне виступає у порівнянні з прикладним, а не емпіричним знанням і не виключає практичної спрямованості. Такі характеристики, як практичний аспект, прикладна функція, цілком можуть бути додані до теоретичного знання. Його альтернативою є не прикладне знання, а емпіричне.

Увага! Теоретична соціологія і зняєгься від прикладної не об'єктом чи методом ' а метою, яку ставить перед собою соціологія, які вирішує

завдання: теоретичні чи практичні. —"

♦ Прикладна соціологія - практична частіша соціологічної науки про специфічні закони становлення, розпитку та функціонування конкретних соціальних систем, процесів, структур. Організацій та їх І елементів. На відміну «ід загальної соціології, яка вивчас закони розвитку соціальних спільностей та відносин, взаємодій \>масштабах усього сус­пільства, прикладна соціологія вивчає процеси, які відбуваються в певних соціальних підсистемах, конкретних соціальних спільностях, організаціях. Вона ставить завдання знайти засоби для досягнення практичних цілей суспільства, шляхи і способи використання пізнаних теоретичною соціологією засобів і закономірностей.

Прикладна соціологія безпосередньо вивчас практичні і алузі людської діяль­ності, збагачує такі спеціальні галузі соціологічного знання, як. наприклад, соц­іологія особи, соціологія релігії, соціологія сім У, що безпосередньо орієнто­вані на вирішення соціальних проблем.

Специфіка прикладної соціології полягає не тільки в тому, що вона концентрує увагу на тих компонентах соціальної системи, які безпосередньо пов'язані з людиною, впливають на її практичну діяльність. Вона зосереджу; гься на дослідженні людських спільностей та людської особи в її різних соціальних аспектах. Прикладна соціологія, зокрема, вивчає закони:

/) які відбивають розвиток компонентів соціальної структури суспільства;

2) що діють на рівні соціальних інститутів;

і) що діють на рівні соціальних систем і підсистем.

її Ф Прикладна соціологія мас свої категорії, які відбивають соціальну дійсність, а також методи дослідження (опитування, спостереження, І аналіз документів та ін.).

Оскільки прикладна соціолої ія досліджує конкретні соціальні явища, вона розкриває джерела га причини їх розвитку або гальмування. Тому її висновки мають прикладне значення, і науковою підставою вдосконалення управління соціальним житіям, його різними сферами. Прикладна соціологія - єдність конкретних соціологічних досліджень і спеціальних та галузевих соціологічних теорій. У цьому виявляється єдність емпірич­ної о і і еоретичного, що становить фундамент кожної науки.

Прикладна соціологія висвітлює можливість і сферу конкретного соціологічної о дослідження, розробляє його основні категорії, понятійний апарат, розглядає Питання, пов'язані з розробкою проектів дослідження, з формулюванням гіпотез та ін.

Важливою галуззю прикладного соціологічного дослідження є проблематика с і руктури і окремих етапів емпіричного соціологічної о дослідження. Чітке розуміння їх змісту, оптимальних зв'язків і послідовності - одна з основних передумов про­фесійної роботи соціолога. В центрі уваги прикладної соціології 'знаходяться також розробка пн іань надійності, репрезентативності, достовірності, усталеності іі інших особливостей одержання га аналізу соціологічної інформації.

Прикладна соціологія охоплює також ^розробку процедур соціологічного дослід­ження. »: методів і техніки збирання інформації, які є особливою галуззю знання, що

дає змогу тим, хто оволодів ними, науково визначити соціальну дійсність за допомогою існуючого соціологічного інструментарію. Прикладна соціолог ія найближче від інших суспільних наук стоїть до соціальної дійсності.

Єдність і взаємодія теоретичної та прикладної соціології знаходять конкретне втілення:

Ч> v розкритті науково-методичних основ соціологічних досліджень, у системі принципів, законів і категорій концепції соціального пізнання;

*5с> в обгрунтуванні переходу вихідних теоретичних положень до операціоналізації та емпіричного їх відбиття за допомогою ряду показників у дослідженні соціальної структури суспільства, способу життя, культури, громадської думки та ін.;

Ч> у методологічному та методичному забезпеченні соціологічних служб, у прак­тиці соціологічних досліджень на усіх рівнях та етапах, в усіх видах і масштабах.

Поділ соціологічного знання за орієнтацією на фундаментальне та прикладне досить умовний, бо будь-яке з них безпосередньо або опосередковано робить певний внесок у вирішення як наукових, так і практичних завдань. У точному значенні слід говорити лише про переважну орієнтацію того чи іншого соціологічного знання: наукового, фундаментального або практичного, прикладного, що і дає підставу для його віднесення до сфери теоретичної або практичної соціології. Це саме можна сказати і про емпіричні соціологічні дослідження. Вони можуть бути орієнтовані на вирішення:

* наукових проблем (наприклад, на формування спеціальної або галузевої соціо­логічної теорії);

# практичних питань, пов 'язаних з удосконаленням соціальних інститутів (сім'ї, освіти, права тощо).

У структурі соціологічного знання можна виділити окремі рівні. Йдеться про три рівні соціологічного знання:

> загальносоціологічні теорії або загальнотеоретична соціологія;

спеціальні і галузеві соціологічні теорії або теорії середнього рівня (цей термін ввів у науковий обіг американський соціолог Р. Мертон);

> первинне узагальнення даних конкретно - соціологічних досліджень. Загальносоціологічні теорії, спираючись на соціальну філософію, торкають­ся, як правило, глибинних, сутнісних моментів розвитку того чи іншого суспільства (історичного процесу в цілому) і місця в ньому людини. На цьому рівні кожне соціальне явище розглядається з точки зору його місця і ролі в суспільстві, його багатоманітних зв'язків з іншими явищами.

Спеціальні і галузеві соціологічні теорГімгтть набагато вужчий пізнавальний ракурс, аніж загальносоціологічні. Вони торкаються в основному окремих сфер суспільного життя, соціальних груп та інститутів, поєднують у собі теоретичний і емпіричний рівні дослідження. Вони, по суті, займають проміжне становище між фундаментальними соціологічними теоріями та емпіричним узагальненням пер­винної соціологічної інформації. Вони виступають у ролі своєрідної зв'язуючої ланки та долають наявний між ними розрив.

Галузеві соціологічні теорії, або просто галузеві соціології — галузі

соціологічного знання, які постають на межі власне між соціологією та ін. науками: економікою, правознавством, політологією, наукознавством. Вони ніби розподіляють свій об'єкт з тією чи іншою наукою про суспільство (як правило, такою, що вже має давню традицію, усталений понятійний апарат і методи), виділяючи в ньому шіасне соціальний вимір, насамперед, соціальні відносини, групові інтереси, інституційні зв'язки тощо. Так, галузевими називають економічну соціологію, соціологію політики, соціологію культури, соціологію медицини та деякі інші соціологічні дисципліни.

Спеціальні соціологічні теорії - галузі соціологічного знання, які вивчають, насамперед, окремі соціальні спільноти у їх конкретному стані (соціологія малих груп, соціологічне вивчення соціальної структури, соціологія окремих професійних груп, соціологія міста, соціологія села, соціологія молоді, етиосоціологія та ін.), соціальні інститути {соціологія сім X соціологія освіти тощо), соціальні процеси (соціологія конфлікту, соціологія вивчення мобільності міграційних процесів, масової комунікації, масових соціальних рухів, злочин­ності, самогубств). До спеціальних соціальних теорій відносять також соціоло­гію особистості, а також ті теоретичні побудови, які пояснюють закономірності міжособистісного спілкування: теорію соціальних ролей, теорію референтних груп, соціальних статусів.

Виділення спеціальних і галузевих соціологічних теорій (теорій середнього рівня) створює для соціології цілий ряд безперечних зручностей і переваг, основними з яких є:

Ф можливість створення міцної і зручної теоретичної основи для дослідження конкретних сфер людської діяльності і окремих складових соціальних груп без використання громіздкого і абстрактного понятійного апарату фуноаментаїьних соціологічних теорій;

0 забезпечення тісної взаємодії з реальніш життям людей, яке завжди знаходиться в полі зору теорій середнього рівня;

0 демонстрування переконливих висновків соціологічних досліджень пересічним громадянам.

Водночас ці теорії породили досіггь вузьку спецішизацію соціологів-спеціалістів

^— Увага! ^ч.

Названі рівні соціологічного знання знаходяться у тісній взаємодії. За допомогою вищих рівнів соціологічного знання визначають концептуальні межі і логіку побудови зв'язків між ключовими поняттями більш нижчого рівня, а за допомогою більш нижчих рівнів соціологічного знання складають базу для теоретичних узагальнень вищих

в окремих галузях соціології, які збирають емпіричні дані, узагальнюють їх, обфунтовують теоретичні висновки і будують моделі лише в межах цих галузей соціологічного знання.

Третій рівень соціологічного знання представлений конкретними соціо­логічними дослідженнями, які проводяться з метою одержання об'єктивних данігх стосовно різних сторін соціальної дійсності. Ці дані можуть бути осмислені

02 Зос