1. Які структурні елементи містить економічна сфера?

2. Що таке людський фактор? Як він впливає на розвиток економіки?

10. Якими є основні наукові напрями економічної соціології?

11. Які проблеми охоплюють емпіричні дослідждення економічної соціології?

12. На що спрямовані теоретико-методологїчні дослідження економічної соціології?

13. Що таке економічна культура?

14. Який існує взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками?

15.Чим обумовлюються нагальна погреба вивчення економічної соціології для Спеціаліста будь-якого профілю?

Тема 7 соціологія праці та управління

Соціологія прагії та управління як одна з галузевих соціологічних теорій займає особливе місце сереО наук про працю і має велике значення у підготовці різних фахівців, особливо менеджерів, економістів, інженерів. Вона виникла близько півтора сторіччя тому. її основи були закладені такими всесвітньо відомими вченими, як О.Конт. Е.Дюркгеіім, М. Вебер.

Особливе значення та актуальність вивчення цієї теми мають нині, коли реформування системи вищої освіти в державі та її взагалі нашого суспільства пов 'язані насамперед з переходом до ринкової економіки. Вивчення теми розвива­тиме соціально-гуманітарне мислення студентів усіх спеціальностей, а й допоможе їм оволодіптметодами вивчення соціально-трудових відносин і процесів на виробництві, здобути знання різноманітних чинників і соціальних резервів виробництва, виробити навики їх використання для підвищення його ефективності.

Соціологія праці та управління - найбільш загальна із спеціальних соціологічних теорій, що мають предметами свого дослідження согпально-трудові відносини і процеси, соціальні інститути і спільності в сфері праці (соціологія організацій, промислова соціологія, соціологія села, соїцологія трудового колективу, соціологія професій та ін.), закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на них, тобто є соціологічною основою менеджменту.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Предмет соціологи праці та управління

2. Зв'язок соціології праці та управління з іншими науками про працю.

3. Соціологія праці й управління та менеджмент

7.1. Предмет соціології праці та управління

Соціологія праці та управління - одна із спеціальних соціологічних теорій, предметом вивчення якої є соціальні аспекти праці, тобто людський фактор, його функціонування в процесі праці. Однак цей підхід є дуже загальним, бо проблеми праці вивчає і багато інших наук, (наприклад, філософія, історія, політекономія, психологія, фізіологія, ергономіка і т.д.) у тому числі й

соціологічні. Що ж безпосередньо включає зміст поняття "соціологія праці

та управління"', яка її проблематика?

Об'єктом соціології праці та управління є праця як суспільно значуще явище,

як процес реалізації, а водночас і відтворення здібностей, знань та умінь особи,

як вид соціальної діяльності.

0 Праця - цілеспрямована діяльність людей, в результаті якої створюються матеріальні і духовні блага. Соціологія розглядає працю як основну форму життєдіяльності людського суспільства, основну умову його буття.

Соціальна сутність праці: праця є способом освоєння природи людиною, оскільки праця - процес, який відбувається між людиною і природою, у якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між собою та природою;праця є засобом формування і розвитку особистості, оскільки людина, впливаючи на природу, використовуючи її для задоволення своїх потреб, змінює й свою влцсну природу, розвиває здібності та нахили, формує себе як особистість; праця є визначальним чинником формування соціальної структури суспільства, оскільки люди у процесі трудової діяльності об 'єднуються. утворюючи певні соціально-професійні, соціально-психологічні та інші групи. Ставлення до праці усвідомлення значення праці як індивідуальної та суспільної цінності. Цінність - це усвідомлення людьми значущості певного об 'єкта.

змістовність праці. Мета - усвідомлений образ очікуваного результату трудової діяльності, ідеальний план дій.Стимули до праці - зовнішні фактори, які спонукають до праці.Мотиви праці - внутрішні спонуки пов'язані з ціннісними установками, етичною орієнтацією діяльності.

Соціологія праці та управління оперує такими категоріями:

ФПроцес праці - включає в себе ^доцільну діяльність людини (сама праця),

#предмет праці, тобто те, на що спрямована діяльність, 0 знаряддя

виробництва, якими людина впливає на предмет праці.

ФОрганізація праці - форми, способи і порядок поєднання живої і

предметної праці.

ФУмови праці - сукупність соціально-економічних, санітарно-гігієнічних організаційних та соціально-побутових чинників, які впливають на працездатність і здоров 'я працівника. Умови праці можуть бути нормальні і шкідливі. За нормальних умов праця не шкодить здоров 'ю людини. Шкідливі умови праці небезпечні для здоров 'я шлюдини і нерідко ставить під загрозу саме людське життя.

ФЗміст праці - узагальнена характеристика процесу праці. Основними елементами змістовності праці, якщо її розуміти як соціально-психологічну структуру трудової діяльності, є: Фмета, Фстимули до праці, ♦ ставлення до праці, Ф мотиви праці, 0цінності і ціннісні орієнтації.

ФТрудовий колектив - це добровільне соціально-політичне і економічне об'єднання людей для спільних дій заради досягнення особистісно-цінних і суспільно-кориснихцілей, якіпов 'язані єдністю інтересів, оформленні структурно і мають органи управ-ління, дисципліни і відповідності. Трудовий колектив - найважливіша характеристика суспільної праці, його слід розглядати як соціальну 138 РОЗДІЛ 7.

організацію і як соціальну спільноту.

Нині існують різні підходи до визначення предмета соціології праці. Так, А.О.Дікарева і М.И. Мирська вважають, що соціологія праці - це взагалі комплексна соціологічна дисципліна, яка включає й інші галузеві соціології, що вивчають будь-які проблеми, пов'язані з характером і змістом праці, ставленням людини до неї. ВошСвідводять" соціології лише ці функції вивчення структури та механізму соціально-трудових відносин і процесів.

Увага! X.

Якщо в американській соціології не >^ проводять жорстких міждисциплінарних >».

"кордонів", наприклад, між соціологією праці, >^

^індустріальною та економічною соціологією та ін., то у традиціях^ X. вітчизняної соціології чіткому поділу предмета тієї и ІІІШОЇ^^ X.. науки приділяється серйозне значення. Особливо, коли йдеться про неї як навчальну

Не будемо перелічувати усіх існуючих визначень соціології праці. Зазначимо ліпне, що вони найчастіше ігаорують найважливіше, а саме: елементи і структуру соціологічного знання, "змішують соціологічні підходи з іншими (організаційними, економічними, психологічними). На нашу думку, визначення предмета науки, про яку йдеться, найдоцільніше дати таким чином.

Соціологія праці та управління - це галузь соціології, спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає працю, трудову діяльність та поведінку, трудовий колектив як специфічну соціальну підсистему суспільства, його соціальні інститути, а також соціальні спільності в сфері праці, соціально-трудові відносини і процеси та закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на них. Наведене визначення виділяє щодо соціології праці (перша частина) чотири ключові елементи, які вивчає соціологія взагалі:

% соціальні спільності, тобто різні соціальні групи (суб 'єкти праці), які беруть участь у трудовій діяльності, а саме: підприємці, менеджери, інженерно-технічні працівники, службовці, робітники та ін:

Ч> соціальні інститути в сфері праці, тобто історично сформовані специфічні форми спільної діяльності людей, а саме: праця, трудова діяльність та поведінка, трудовий колектив та ін.:

*Ь соціально-трудові .відносини, тобто відносини рівності та нерівності між працівниками та соціальними групами;

У> соціально-трудові процеси, тобто процеси, що відбуваються безпосередньо в трудових колективах, у процесі прали і пов 'язані з функціонуванням та зміною станів соціальних груп, окремих працівників, пов 'язаних з їх трудовою діяльністю.

Щодо другої частини визначення, то тут слід зазначити таке. Взагалі, спеціалісти-соціологи виділяють окремо дві теорії середнього рівня: соціологію праці, що вивчає соціальні спільності, відносини, інститути, процеси у сфері праці, і соціологію управління, що концентрує увагу безпосередньо на закономірностях, формах і методах впливу на них, їх регулюванні. Коли ж йдеться про майбутніх фахівців, що вивчають соціологію праці й управління як науку "непрофільну", то,

на нашу думку, можна "поєднати" предмети вивчення соціології праці і соціології у правління, бо якщо перша вивчає соціально-трудові процеси і відносини, то друга -управління ними.

Предмет науки "поєднує" п'ять складових: ^соціальні верстви, ^соціальні інститути в сфері праці, ^соціально-трудові відносини, ^соціально-трудові процеси, ^соціальне управління ними. Проілюструємо визначені аспекти соціології праці та управління, пов'язавши їх з найактуальнішими проблемами сьогодення, що вивчає дана наука.

Суб 'єкти праці - це соціальні верстви працівників, які беруть участь у трудовій діяльності (підприємці, менеджери, інженерно-технічні працівники, службовці, робітники тощо) і різняться своїм соціальним станом, положенням у трудових колективах. Вони мають різну кшліфікацію, досвід, соціальне становище, рівень і канали здобуття прибутків, нарешті, інтереси, які не завжди збігаються.

♦ Отже, соціологія праці та упрааління вивчає багато різних проблем, передусім співвідношення соціальних і професійних груп, джерела формування соціальних відмінностей у трудових колективах (тобто, чому є підприємці, управлінці і робітники, які ж до того можуть стати безробіт­ними). Нарешті, вона вивчає специфічні соціальні інтереси соціальних груп, необхідних для організації ефективного розвитку колективів, попередження чи вирішення конфліктів у них. Трудовий колектив як соціальна спільнота є елементом соціальної структури суспільства, і йому притаманний розподіл на групи, підструктури:

^функціональна, яка відображає ступінь соціальної і виробничої активності членів колективу (ступінь 'їх участі в управлінні виробництвам та ін);

Фпрофесійно-кваліфікаційна, яка відображає поділ робітників залежно від виконання ними в процесі виробництва функцій (робітники, службовці і т.д);

*соціально-демографічна, яка формується залежно від статево-вікових характеристик робітників, рівня їх освіти, сімейного стану, національності і т.п;

Шсоціально-психологїчна, згідно якої розрізняють робітників за специфікою притаманних їм цінностей, установок, мотивів трудової діяльності.

Трудовий колектив як соціальна організація є різновидом соціального інституту, і йому притаманна управлінська ієрархія, характерні ознаки:>цільове

призначення, Уієрархічність, > внутрішньоорганізаційний контроль, Усистема соціальних позицій та статусів, ^кооперація зусиль, що створює ефект синергії.

Соціально-трудові відносини це відносини, які складаються на виробництві між представниками різних соціальних спільностей. Цей тип відносин, на відміну від відносин функціональних, пов'язаних з поділом і кооперацією праці, актуалізується як відносини рівності та нерівності між працівниками та соціальними групами (підприємцями і робітниками та ін.).

Зайнятість - діяльність людини, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка є джерелом доходу.

Безробіття - соціальне явище, зумовлене низькими темпами економічного зростання, змінами у структурі економіки (наприклад, падіння традіщійних галузей

працемісткої промисловості), а також кількісним зростанням потеїщійної робочої сили.

З регуляцією соціально-трудових відносин пов'язано багато найактуальніших проблем, які нині стоять перед нашим суспільством та його економікою. Відомо, що вона має насамперед соціальний аспект. Одна з них — проблема мотивації праці. Ситуація, яка склалася в Україні в період переходу до ринку, характеризується тим, що мотиви змістовності праці поступилися місцем мотивам низької інтенсивності праці. Тобто сьогодні мотиви забезпечення працею засобів для існування перестали бути провідними. Тому, щоб люди стали працювати ефективно, треба переду сім вирішити найголовніші соціально-економічні проблеми, пов'язані з реформуванням економіки. Тільки тоді виникне нормальна мотивація до праці, підвищиться її ефективність, запрацюють нормальні мотиви до праці.

Розглянемо іншу проблему, пов'язану із соціально-трудовими відносинами, проблему зайнятості і безробіття, яка актуалізувалася в нашому суспільстві. Яка це проблема: економічна чи соціальна? Очевидно, що соціальна, бо коли ми маємо справу, наприклад, із безробіттям (структурним, циклічним або фрікційним), бачимо, що вивільнення тих чи інших працівників (інколи закриття цілих підприємств) пов'язане не тільки з економічними, а й соціальними причинами (наприклад, коли вирішується питання про вивільнення того чи іншого працівника, то тут впливають багато чинників, причому не тільки пов'язаних з кваліфікацією чи інтенсивністю праці робітника).

Щодо соціально-трудових процесів, то тут соціологія праці та упрашііння мас справу із багатьма різновидами змін, які відбуваються в соціально-трудовому стані робітників і колективів: * адаптацією, тобто пристосуванням до вироб­ничого середовища; * співробітництвом, ♦ суперництвом, * конфліктами та ін. Найбільш характерний та цікавий приклад - роль соціології праці та управління у виробленні теорії трудових конфліктів та практичних рекомендацій щодо їх вирішення. На жаль, ці можливості соціології нині недостатньо використовуються.

Проте вже сьогодні очевидно, що причини страйків, які відбуваються в Україні, не можна зводити лише до економічних (тут і погані умови праці, незадоволеність нерівністю у прибутках, що має місце між керівництвом підприємства та робітниками, та ін.).

До страйків призводять не тільки ті чи інші конкретні причини, а й чимало

Страйк - це тимчасове припинення роботи групою найманих працівників з метою висловити незадоволення або поставити свої вимоги. Страйк є одним із різновидів трудопих конфліктів, в який може втягуватися робітники та урядовці.

& Гідсен

внутрішніх та зовнішніх приводів, так би мовити "чинників провокування" страйків: невиконання керівництвом своїх обіцянок, загальна дестабілізація ситуації в суспільстві тощо. Отже, проблеми виникнення та вирішення соціальних конфліктів на виробництві це, безумовно, проблеми, які повинна досліджувати соціологія праці та управління.

Навряд чи доцільно говорити про те, наскільки велике значення має вивчення соціологією праці та управління соціальних інститутів у сфері праці. Зрозуміло, що праця як соціальний інститут, специфічна (рорма сумісної діяльності людей є не тільки методом, процесом здобування засобів існування людьми, а й визначає специфіку практично всіх соціальних, економічних та інших процесіву суспільстві, навіть суспільний ладу державі.