5. Щодо розвитку української соціологічної думки, то найтриваліший її етап припадає на протосоціологію (від княжої доби до 60-хроків XIX ст.). Безпосередньо її становлення і розвиток пов 'язан із представниками Кирило-МефодПеського Братства і такими постатями, як С.Подолинський, М. Драгоманов, XI. Зібер, І. Франко, XI. Грушевський, Б. Кістяківський та ін.

6. Розвиток вітчизняної соціології після більшовицької революції 1917 р. не припи­нився, хоча й був неоднозначним. Найбільш активно соціологічні студії в 20-30 ті рр. проводились українськими вченими, які перебували в еміграції. Лише з 60-хроків XX ст. соціологія емпірична, а пізніше й теоретична почала відроджуватись в Україні. Сьогодні вона представлена серйозними вчені Інституту соціології ПАП України і багатьох центрів вищих закладів освіти.

( 7 ] Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення

1. Що сприяло виникненню і розвитку соціології як окремої науки?

2. Яка роль О.Конта у становленні соціології?

3. Який метод лежить в основі соціологічних поглядів Г. Спенсера?

4. Чому К. Маркса називають класиком соціології?

5. Який вклад у соціологію зробив Е. Дюркгейм?

6. Хто був творцем розуміючої соціології і теорії соціальної дії?

7. Назвіть перших представників соціологічного психологізму.

8. Чим зумовлена поява у XX ст. різних соціологічних шкіл і концептуальних напрямків у соціології?

9. Хто започаткував і розвивав соціологічну думку в Україні у XIX ст?

10. У чому полягають особливості розвитку вітчизняної соціології XX ст.?

11. Які основні сіапи свого розвитку пройшла соціологічна думка України'.'

12. На що націлює Указ Президента України від 25 квітня 2001 р. "Про розвиток соціологічної науки в Україні"?

ТЕМА З

Суспільство як соціальна система

Фундаментальною категорією соціології < категорія "суспільство". Стіс соціологія покли­кана відповісти на питання що таке суспільство, що ( причинами його виникнення що с іюго головною сутністю, які основні іасади (закони) його розвитку і функціонування, як співвідносяться поняття "суспільство", "держава \ "країна"' І 'і ті аспекти суспільства як соціального феномена - етапи його розвитку, структури, типології, взаємодіїта віаімовіоіюснн людей, соціальних спільнот, інституті/; та організацій, джереча і

_{"^1 я}

_О

напрями соціальних змін, соціологічного розвитку, ' *•а. *

соціального прогресу, модернізації с предметом

багатьох сучасних досліОжень. Про деякі і них і йдеться в цьому розділі. Зосереджено увагу на ознаках, рисах різних видів суспільства, характерних особливостях сучасного суспільства

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Сутність та типологія суспільств.

2. Розвиток суспільств.

3.1. Сутність та типологія суспільств

"Суспільство" є буденним поняттям, зміст якого більшість людей ніколи і не намагається сформулювати. Суспільство оточує нас постійно. Інтуіція з приводу суспільства підказує нам три узагальнених уявлення:

1. суспільство - це люди (тобто це не одна людина );

2. ці люди чимось об 'єднані, що дає змогу відрізняти "наших " від "не-на-ших ";

3. для людини суспільство є необхідним (і вигідним).

Суспільство уявляють Ояк якесь організоване ціле, правила якого краще не порушувати, якщо хочеш в ньому залишатися; ^як якась сила, протистояння якій може мати наслідком покарання; ^як природна атмосфера, яку не обира­ють, але мають в ній дихати.

Відомо, наприклад, що Арістотель і Платон поняття суспільства і держави використовували як тотожні В епоху Середньовіччя панував погляд, що суспільство виникло внаслідок Божественної волі. В епоху Нового часу виникнення суспільства намагались поясштти заключешіям суспільного договору між людьми. О.Конт розглядав суспільство як функціонуючу систему, яка рунтується на поділі праці. Г.Спенсер під суспільством розумів композіщію усілякого роду ідей, вірувань і почуттів, які реалізуються через індивідів. Е. Дюркгейм вбачаву суспільстві над індивідуальну реальність, що 'рунтується на колективних уявленнях. За М.Вебером. суспільство - це взаємодія людей, яка є продуктом соціальних дій.

Що ж такс суспільство, якою б не була його форма? Продукт взаємодії людей.

її. А"..\ іаркс

Суспільство існує не "поза" і незалежно від індивідів... а тільки як система взаємодіючих одиниць, без яких, поза якими воно немислиме і неможливо, як неможливе будь-яке явище без скла, юних Його елементів.

Ц.Сорокін

# 3 точки зору соціології, суспільство - це особливий, надзвичайно складний вид організації соціального життя. Воно охоплює всю багатоманітність стійких соціальних взаємодій, всі інститути та спільноти, що локалізовані в рамках конкретних державно-територіальних кордонів. Суспільству властиві такі механізми саморегуляції, які дозволяють йому підтримувати свою цілісність, впорядковувати відносини між інститутами та спільнотами, інтегру вати соціальні новоутворення та підкоряти своїй логіці поведінку основної маси населення, схиляючи людей, що живуть на відповідній території, відтворювати у своїх діях єдину тканину численних соціальних взаємодій. До основних ознак суспільства (тобто стійких характеристик, які дають змогу відрізняти суспільство як цілісне соціальне утворення від усіх інших - соціальної реальності, соціальних відносин, інститутів, спільнот, культури) належать:

• територія, на якій відбувається консолідація соціальних зв 'язків;

• універсальність, тобто різносторонній його характер, що передбачає що воно включає в себе всю багатоманітність соціальних зв 'язків, відносин, всі соціальні інститути та спільноти в рамках певного територіального простору;

♦автономність, тобто спроможність існувати самостійно, що досягається за рахунок високого рівня внутрішньої саморегуляції, що забезпечує підтримку та постійне відтворення складної системи соціальних взаємин;

♦ інтегративність, тобто цілісність, єдність загальної системи цінностей (традицій, норм, законів, правил тощо), яку називають культурою.

Сукупність усіх суспільних відносин, пов'язаних певними чинниками, називаємо суспільною або соціальною системою.

Ш.Щаповал

Су сішгьство як цілісна аіапемашє свою внутрішню структуру, складається з певних підсистем, які взаємодіють одна зодною це, зокрема: правова; демогра-фічна; економічна -відноаінивпрюцесімшіеріачьноговіїробніщтвасоціачьііа-взаємодія класів, соціачьшх груп, верств;паіітична - діяльність державних організацій, політичних інститутів, партій та об 'єднань;духовна - розвиток і взаємодія суспічьної свідомості, науки, мистецтва освіти, релігії тощо.Кожна підсистема складається у свою чергу, із своїх атасних блоків і елементів, які вшюнують свої фу іжції цілісі юго соціального організма.

'Іюдськісуспільслтзає дужерізнігми. Людина, рангом перенесена з Канади в плем'я, яке живе в джунглях Амазонки (чи навпаки), була б спантеличена новим соціальним оточенням і не змогла б поюдитися адекватно. Тому кожне людське сусггільство - це специфічний виклик соціологічному розумінню.

Водночас соціологічне розуміння погребує порівіїяніїя різних суспільству деяких аспектах, такі порівняння дають змогу відшукали дещо спільне між різшши сусігіль-ствами.

Якщо спресувати всю історію життя на планеті в один рік, то перші живі істоти сучасного типу умовно з'являються лише о 23.53. 31 ірудня від початку цього року, а перші щшшізаііії - лише захвилину до закінчення року. Але, незважаючи на такий мізер-ний відтинок часу, культурні та соціальні зміни є вражаючими:

• 15 тисяч років таму наші праіщпі почали практикувати релігійні ритуали та малювати на стінах печер;

* 11 тисяч років таму деякі з них почали одомашнювати тварин та рослин;

• 6 тисяч років таму люди починають жити у.містах, ділитися за типами занять, па класи, створюванії економічні та політичні інститути:

* близько 250 років тому розпочинається індустріальна революція, яка реформувала світ навколо нас у світ фабрик та літаків, ядерних реакторів, глобаїьнихкомунікацій і т.п.

Історію людства можна класифікувати через обмежену кількість базових типів суспільств. І Іаукове порівняння передбачає виділенняосновних параметрів, на підставі яких створюється класифікація основних видів конкретних виявів феномена, що дослідод'сться. Сустігьство єскладним, баїшорівневим утворенням, будь-яка універсаль­на класифікація не може його охопити. Соціологи змушені зрізноманіті их ознак, харак­терних для суспільства^ обирані лише окремі, на підставі яких вони створюють січно типологію.

Іноді за головну ознаку обирається наявність писемності, і тоді всі суспільства поділяють на дописьменні і письменні, які володіють абеткою та фіксацією звуку у матеріальних носіях: * клинописних таблицях, * берестяних грамотах, +книгах, ^газетах, Фкамп 'ютерах.

Інша типологія поділяє всі суспільства на два класи - прості і складні. Критерієм у цьому випадку є кількість рівнів управління та ступінь соціальної диференціації. Прості суспільства - це ті, де немає керівників та підлеглих, багатих та бідних (первісні племена), складні суспільства - це суспільства, де є кілька рівнів упраатіння, декілька соціальних верств населення, що розташовуються зверху вниз із зменшенням доходів.

З появою складного суспільства у світі формуються окремі країни, держави. "Суспільство", "держава" і "країна" - поняття близькі, але нетотожні. За об'ємом вони можуть збігатися, але вони обов'язково різняться за змістом, оскільки віддзеркалюють різні сторони одного й того ж.

Характерним для соціології є розподіл суспільства на традиційне та індустріальне. В основі цієї типології лежить критерій способу здобуття засобів

5

_с

існування. Найдавніший з них - полювання та збирання. Відповідно виділяють суспільство первісних мисливців та збирачів. Цей період в людській історії ще на­зивають протосуспЬіьством або періодом людського стада.

ФПротосуспільство мас лише декілька статусів, які базуються на віці, статі, родинних зв'язках. Соціальні ролі тут одноманітні. Релігія цих первісних суспільств не включає віру у всемогутнє божество, яке втручається у людські справи, людина вважає, що навколишній світ населений духами, які треба брати до уваги, але ублажати їх не обов'я­зково. Соціальна структура цих суспільств є простою, а культура не диверсифікованою.

Поширеним є стереотип, що життя у первісному суспільстві дуже тяжке і складне. Ймовірно, що це не так. Потреби цих людей доволі прості, людина потребує неба­гато часу для того, щоб підтримати свій життєвий цикл. На думку соціологів, це найбільш "лінивий" тип суспільства.

СУСПІЛЬСТВО ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА 05 3 ос

Людина завжди покладалася на полювання та збирання певних культур для виживання. Всі суспільства користувалися цією технологією декілька тисяч років тому, але ще й сьогодні залишилися ізольовані суспільства (наприклад, деякі племена у Центральноавстралійській пустелі), які активно практикують саме цей спосіб життя. Таке суспільство складається з маленьких груп (ймовірно тому, що навколишнє середовище не може підтримувати великі скупчення людей, які покладаються лише на збирання їжі або полювання). Ці первинні трупи рідко перевищують кількість40 членів. Контактів між групами майже немає. Група є однією сім'єю. Сім'я є фактично єдиним інститутом цього суспільства. Вона виконує багато функцій, які пізніше беруть на себе інші інститути: виробництва, навчання, захисту групи. Політичних інститутів немає: статуси в таких суспільствах в основному рівні, хоча іноді індивід з великим авторитетом береться виконувати функціюуправління суспільними справами, більшість рішень приймається общиною. Ці суспільства постійно рухаються, оскільки вони завжди повинні збирати і полювати на нових територіях. А тому власність їх обтяжує. Вони беруть із собою у мандрівки обмежену кількість речей. Немає статусу власника, немає власності. Знайшовши якусь їжу, людина завжди ділиться нею зі своїми родичами. Військові конфлікти є рідкісним явищем у таких суспільствах, ймовірно через те, що вони не мають за що боротися.