15.3 Формування світової системи: історія та сучасність

Сучасна світова система є результатом багатовікової традиції міжнародної взаємодії. З давніх часів люди почали формувати досвід політичного міжнародного спілкування. Спочатку це були регіональні відносини, які характеризувались наявністю сильної, домінуючої в регіоні держави (Давній Єгипет, Персія, Давній Китай, Давня Індія, Давня Греція і Рим). Великі географічні відкриття, починаючи з середини ХV ст. розширили межі міжнародного спілкування і виділили перших світових лідерів – Португалію, Нідерланди, Іспанію, Англію, Францію. Чим систематичнішими ставали взаємозв´язки між народами, тим більше зростала необхідність регулювати цей процес. У ХV ст. в Італії з´явились перші зовнішньополітичні представництва. Поступово формувався міжнародно-правовий звичай – прообраз міжнародного права. У 1648 р. після закінчення Тридцятирічної війни в Європі був підписаний Вестфальський договір, який заклав принципи нової світової системи, названої державно- центристською. У рамках Вестфальської моделі світу сформувались міжнародні системи, які послідовно змінювали одна одну.

Після війн Наполеона I з 1815 р. і до початку I Світової війни (1914 р.) існувала Віденська система МВ (Європейський концерт). У період між двома світовими війнами була сформована Версальско-Вашингтонська система МВ. Після Другої світової війни склалась Ялтинсько – Потсдамська система МВ, яка характеризувалась конфронтацією між двома наддержавами - СРСР і США, названою «холодною війною». З розпадом у 1991 р. радянської системи закінчився етап біполярного протистояння і почалося формування нової системи МВ.

Сучасна система МП ще не має загальноприйнятої назви. Частіше за все її іменують як Поствестфальська, однополярна або постбіполярна. Російський учений О.Неклесса характеризує її як динамічну глобальну систему світових зв´язків (intra-global relations) на противагу стабільній біполярності.

Нові тенденції сучасного світопорядку:

• Деструктуризація світової системи, яка проявилась у зміні воєнно-політичного та ідеологічного протистояння Схід – Захід (СРСР-США) на політико-економічне Північ (економічно багаті країни) – Південь (бідні країни). Як наслідок – зміна відносно стабільної біполярності на нестабільну однополярність за одночасного посилення регіональних центрів (Китай, Індія, Росія, Бразилія та ін.).

• Однією з домінантних проблем сучасної світової політики є глобалізація. Глобальна демократизація. Все більше країн у світі відмовляються від антидемократичних політичних режимів.

• Однією зі складних проблем сучасної СП є конфлікти. Змінилася якість міжнародних конфліктів. Здебільшого вони мають тенденції до регіоналізації (посилення конфліктів у регіонах) й інтернаціоналізації (збільшення кількісті втягнених у конфлікт сторін). Збільшилась кількість конфліктів міжнародного рівня на етно-релігійній підставі. З´явились нові тенденції і в засобах регулювання світових конфліктів. У першу чергу світові конфлікти відрізняються тим, що досить складно регулюються. З кінця ХХ ст. при вирішенні багатьох З кінця ХХ ст. при вирішенні багатьох міжнародних проблем застосовувався в основному силовий, а не правовий варіант урегулювання. Прикладом цього можуть бути бомбардування Іраку (80-ті, 90-ті рр.) і Югославії (1999 р.), антитерористичні війни в Афганістані (з 2001 р.) та Іраку (з 2003 р.). Кількість міжнародних конфліктів у 1980-1990-ті рр. збільшилось порівняно з періодом біполярності, а з середини 90-х рр. почала знижуватися, з кінця 90-х тримається на одному рівні.

За період 1945 – 1985 рр. у світі сталося 160 збройних конфліктів. У 1989 - 36 збройних конфліктів у 32 країнах. У 1995 – 30 в 25, у 1999 – 27 в 25. Кількість загиблих – 22-35 млн. чоловік. У результаті конфліктів наприкінці ХХ ст. більше 90% людських втрат – це мирне населення. У I Світову війну людські втрати становили – 5% цивільного населення і 95% військових. У II Світову війну – 75% цивільного населення і 25% військовиків.

• Однією з найбільш серйозних загроз для людства є ядерна зброя. Особливу небезпеку становить підвищення інтересу до ядерної зброї екстремістських режимів та угрупувань, а також можливість її застосування у регіональних конфліктах та війнах (на Близькому та Середньому Сході, на Корейському півострові, в Індії, Пакистані та ін.) «пороговими державами» (нестабільними країнами з ядерним потенціалом).

• Включення у сферу міжнародної безпеки не тільки військового параметру, що став традиційним, але і ряду нових параметрів: екологічного, технологічного, демографічного, економічного, соціокультурного, етно- релігійного.

• Перед світовим співтовариством по-новому постали глобальні проблеми, які неможливо було б вирішити силами тільки однієї суверенної системи. До них належать міжнародний тероризм (особ-ливо після терактів 11 вересня 2001 р. у Нью-Йорку), трафік нарко-тиків, міжнародна злочинність.

• Ігнорування та порушення державами міжнародно-правових норм (суверенітету, кордонів, принципу незастосування сили, самовизначення та ін.).

• Неефективна діяльність ООН. Відповідальність за міжнародну безпеку перебуває поза межами її компетенції. Найбільш впливовими стають країни-лідери регіонів та регіональні організації (НАТО, ЄС, ЛАД, ОІК, ОАЄ та ін.), які намагаються самостійно гарантувати безпеку в регіонах.

• Активізація зовнішньополітичної діяльності та розширення географії воєнної присутності США. Після розвалу СРСР, США об´єктивно посіли місце одноосібного лідера в системі МВ. Вони мають найпотужніший силовий та економічний потенціал. Розвиток сучасної СП залежить від стратегічних інтересів США.

Населення США - 273 млн чоловік. ВВП – 31 100 дол. на душу населення. Воєнні затрати в 1999 р.- 271,3 млрд. дол. або 3,2% від ВВП. Витрати США на дослідження та розробку нових зразків зброї перевищують 36 млрд. дол. на рік. Для порівняння європейські країни- члени НАТО разом витрачають на ці ж цілі – 11,2 млрд.дол. У 1998 р. американці експортували зброї на суму 12,3 млрд.дол. Військова присутність США охоплює практично весь світ. США також беруть участь у миротворчих операціях ООН.

• Культурно-ідеологічне протистояння незахідних держав універсальним (західним) цінностям. Це протистояння не завжди має мирний характер (наприклад, протистояння ісламських держав).

Таким чином, формування світової системи, перебуває під впливом багатьох факторів, які сприяють формуванню нового типу спілкування і регуляції акторів МВ в зміненому середовищі.