Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Uchebnik_DonNu.doc
Скачиваний:
26
Добавлен:
13.04.2015
Размер:
1.5 Mб
Скачать

12.2 Теоретичні моделі демократії Класична ліберальна модель демократії (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.Монтеск'є). Концепція ліберальної демократії передбачає:

  • Рівність усіх громадян у використанні прав,

  • автономність особистості щодо держави і суспільства,

  • поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, з урахуванням розмежування їхніх функцій і повноважень,

  • формою демократичного правління повинна бути парламентська республіка.

Представницька (процедурна) модель демократії (Джеймс Медісон). При даній моделі демократії:

  • Править не народ, а його представники.

  • У представницьких структурах ніхто не має абсолютної влади.

  • Управління державою здійснюється компетентно, тому що в результаті виборів до влади приходять професійні політики.

  • Федеративний устрій та двопалатний парламент якнайкраще забезпечать демократичну владу в державі.

  • Дотримання принципу розподілу влади на три гілки не дозволить узурпувати владу будь-якою з груп.

Колективістська(народна) модель демократії (Ж.-Ж. Руссо, Дж. Ст. Мілль, А.Лінкольн).

  • Першоджерелом влади є народ у цілому.

  • Загальна воля у формі прямого волевиявлення переваг громадян є джерелом будь-яких законів.

  • Народний суверенітет не може бути відчужений, тому що будь-яка людина вільна відповідно до природного закону. Воля – підпорядкування загальній волі.

  • Кожен повинний брати участь у політичному житті, тому що це краще сприяє його розумінню процесів, які відбуваються.

Розгорнуту характеристику даної моделі демократії дав американський президент США А.Лінкольн: «government of the people, by the people, for the people», тобто правління народу, що здійснюється народом і для народу.

Колективістську модель демократії розробляли і класики марксизму, приділяючи особливу увагу ролі народних мас в історії.

Елітарна модель демократії (М.Вебер, Й.Шумпетер, Е.Даунс та ін.)

  • Суспільство поділяється на пануючу меншість і непануючу більшість.

  • Маса нездатна керувати через відсутність необхідних знань і повної інформації.

  • Політична участь маси обмежена виборами.

  • Демократія – це конкуренція між двома і більше групами еліт за владу на регулярних виборах.

  • Відповідальність за прийняття рішень лежить на лідерах.

Плюралістична модель демократії

  • Включення в політичне життя країни великої кількості суспільних рухів і партій, що мають різні політичні цілі, ідеологічні концепції і ведуть між собою боротьбу за владу.

  • Головними суб'єктами політики є не індивіди і не народ у цілому, а політичні групи.

  • Громадяни виражають свою думку через групи інтересів.

Модель демократичної участі (к. Пейтман, н.Боббіо, к.Макферсон)

  • Важливою умовою демократії є участь громадян в обговоренні і прийнятті політичних рішень.

  • Протистояти авторитаризму можна шляхом сильної влади знизу.

  • Демократія поширюється на всі сфери, тобто саморозвивається.

  • Зниження рівня участі приведе до тиранії меншості.

Модель «поліархічної демократії» (Р.Даль)

Р.Даль запропонував розрізняти ідеальний варіант демократії й інституціональний, який він пропонує називати терміном «поліархія» (гр. polys-численний, archi – старший, головний, тобто багатовладдя, або влада багатьох). Характерні риси поліархії:

  • Виборні посадові особи, які керують державою.

  • Вільні і чесні вибори.

  • Загальне голосування. Голоси членів суспільства рівні.

  • Право кожного претендувати на виборну посаду.

  • Свобода слова.

  • Альтернативна інформація.

  • Незалежність самоорганізації.

Подані теоретичні моделі загалом увібрали в себе весь демократичний досвід, і це дає можливість розглянути сучасну демократію з характерними ознаками й умовами, які вже сформувалися.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]