Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Uchebnik_DonNu.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
13.04.2015
Размер:
1.5 Mб
Скачать

190

Міністерство освіти і науки україни

ВСТУП ДО

ПОЛІТОЛОГІЇ

Навчальний посібник

Автор проекту

Анастасов О.І.

Донецьк - 2007

УДК 32.001 (075.8)

ББК С 562.21я73

П 766

Рецензенти:

Б.О.Ярош, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії політичної науки Волинського державного університету ім. Лесі Українки

І.М.Варзар, доктор політичних наук, професор кафедри політології Київського національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(лист № 14/18.2 – 1589 від 8 липня 2004 р.)

Авторський колектив :

Ю.А.Ададуров, О.І.Анастасов, В.Д.Бородінов, А.В.Бредіхин, В.П.Кіпень, В.Ф.Кокорський, Т.Л.Нагорняк, Д.В.Посредніков, Н.В.Примуш, А.П.Розкошний, О.М.Чальцева.

П766 Політологія: Навчальний посібник. - 2 вид., доп.- Донецьк: АСТРО, 2005.-358с.

Із врахуванням новітніх досягнень вітчизняної і зарубіжної науки у посібнику розглядається широке коло питань сучасної політології: її методологічні проблеми, основні категорії, функції, методи дослідження політичних явищ, взаємовідносини політичних організацій з приводу влади, політична поведінка тощо.

Головна мета навчального посібника – допомогти студентам, усім, хто вивчає проблеми політичної теорії, розібратись у складних явищах політичного життя сучасного суспільства. Посібник відзначається доступністю викладу, широко ілюстрований для наглядності схемами.

Для студентів, аспірантів та викладачів вищих навчальних закладів, а також для всіх, хто цікавиться проблемами політики.

УДК 32.001 (075.8)

ББК С 562.21я73

ISBN 966-8556-63-1 Автори, вказані на звороті

титульного аркуша, 2005

Оригінал-макет фірми „Астро”, 2005

ЗМІСТ

Тема 1. Політика як соціальне явище. Політологія як наука 6

1.1 Феномен політики: зміст, структура, функції й ресурси

політики як соціального інституту 6 1.2 Політологія як наука і навчальний предмет 11

Тема 2. Становлення та розвиток політичної думки в історії

людської цивілізації 21

2.1 Зародження та розвиток політичних вчень в епоху

Стародавнього світу та Середніх віків. 21

2.2 Розвиток політичних вчень в епоху Нового часу 25

2.3 Розвиток політичної думки на сучасному етапі 28

2.4 Розвиток політичної думки в Україні 31

Тема 3. Індивід (особистість) як суб’єкт та об’єкт політики 35

3.1 Особистість як первинний суб’єкт та об’єкт політики 35

3.2 Політичне відчуження особистості 40

3.3 Політична соціалізація особистості 43

3.4 Участь особистості в політичному житті 53

Тема 4. Політичне лідерство та політична еліта 63

4.1 Основні теорії, типи і стилі політичного лідерства 63

4.2 Політичне лідерство: сутність, основні ознаки і типо-

логія 68

4.3 Сутність, основні теорії і функції політичних еліт 72

4.4 Типологія і рекрутування політичної еліти 78

4.5 Політична еліта України 83

Тема 5. Соціальна стратифікація і політика 86

5.1 Теорії соціальної стратифікації 86

5.2 Соціальні процеси в Україні та вплив соціальної стратифікації на політичне життя 95

5.3 Політична роль середнього класу і його становлення

в Україні 102

Тема 6. Етнонаціональні процеси в політичному житті суспільства 106

6.1 Сутність етнополітології. Основні форми

етнонаціональних спільнот 106

6.2 Націоналізм, його основні форми і різновиди 115

6.3 Етнополітичні конфлікти в сучасному світі 119

6.4 Ґенеза етнонаціональних спільнот в Україні. Діаспора

як об’єкт етнополітичного дослідження 123

Тема 7. Політична система суспільства 130

7.1 Сутність та структура політичної системи

суспільства 130

7.2 Держава як головний елемент політичної системи 135

7.3 Типи політичних систем 138

7.4 Політична система України 141

Тема 8. Групи інтересів і політичні партії 143

8.1 Групи тиску і суспільно-політичні рухи 143

8.2 Походження і сутність політичних партій 147

8.3 Функції, типологія партій і партійних систем 152

8.4 Становлення партійної системи України 158

Тема 9. Політична влада 164

9.1 Влада: зміст і сучасна концептуалізація 164

9.2 Структура відносин влади 167

9.3 Легітимність політичної влади 170

9.4 Влада в Україні 173

Тема 10. Громадянське суспільство та правова держава 178

10.1 Поняття та сутність громадянського суспільства 178

10.2 Правова держава та її принципи 183

10.3 Природні та невід’ємні права людини 187

10.4 Формування громадянського суспільства та правової

держави в Україні 190

Тема 11. Сутність і функціонування політичних режимів 192

11.1 Політичний режим, поняття, типи 192

11.2 Тоталітаризм як феномен ХХ століття 194

11.3 Сутність і різновиди авторитаризму 200

11.4 Демократичний режим, характерні риси

й особливості 204

Тема 12. Демократія – теорія і практика 210

12.1 Демократія: визначення й етапи розвитку 210

12.2 Теоретичні моделі демократії 212

12.3 Основні ознаки демократії 215

12.4 Умови демократії 221

Тема 13. Політична модернізація 224

13.1 Теорії модернізації 224

13.2 Особливості модернізаційного процесу в Україні 231

Тема 14 Конфлікти в суспільстві 237

14.2 Закономірність винекнення і функції конфліктів 237

14.2 Етапи конфліктів і методи їх вирішення та

регулювання 243

14.3 Особливості конфліктів в Україні 250

Тема 15. Світова система на сучасному етапі 252

15.1 Світова політика та міжнародні відносини. Теоретичні школи міжнародних відносин 252

15.2 Актори світової політики 256

15.3 Формування світової системи: історія та сучасність 259

15.4 Зовнішня політика держави: аспекти розгляду,

засоби, форми 264

Тема 16. Політична культура 267

16.1 Зміст і структура політичної культури 267

16.2 Типи, види та функції політичної культури 270

16.3 Політична культура сучасної України 274

Тема 17. Політичні процеси. Сутність й особливості

політичного розвитку суспільства 277

17.1 Сутність і особливості політичного процесу як категорії політичної науки 277

17.2 Типології політичних процесів 279

17.3 Системна трансформація в Україні 287

Тема 1. ПОЛІТИКА ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ.

ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА

1.1 Феномен політики: зміст, структура, функції й ресурси

політики як соціального інституту

Політика як явище виростає із самої природи людини, що приречена жити в суспільстві і взаємодіяти з іншими людьми. Політика пов’язана з основами існування людини як соціальної істоти.

Поняття “політика” дуже багатогранне і багатовимірне. Термін “політика” (грец. politika – державні і громадські справи; polis – місто-держава) отримав розповсюдження під впливом роботи Арістотеля про державу і правління в ній, названу ним “Політика”. Він розумів політику як публічну діяльність по управлінню, «покликану приборкати сліпі почуттєві пристрасті і прагнення індивідів».

Історично найбільш давнім сформувалось розуміння зв'язку політики з державною владою. Державний вимір політики як концентрований вираз макросоціальних інтересів, винесених на рівень публічного обговорення і регулювання. Державний вимір політики є абсолютним в умовах відсутності самодіяльної активності громадян, подавленого громадянського суспільства. Політика і донині може трактуватись як сфера відносин між класами суспільства і їх боротьби за державну владу як за засіб класового панування (К.Маркс, В. Ленін).

Більш широке розуміння політики як «прагнення до участі у владі чи до здійснення впливу на розподіл влади» належить М. Веберу, німецькому мислителю початку ХХ ст., вплив якого на суспільствознавчу науку дуже значний. Він трактує владу як мету або як інструмент політики.

Існують ще багато визначень політики, наприклад: політика як конкуренція інтересів, політика як публічне протистояння груп за певної ситуації. Деякі політологи розглядають політичні явища крізь призму сприйняття «друг / ворог» (К. Шмітт). Політику можна трактувати також як мистецтво досягнення компромісів і згоди.

Конструктивним є розуміння політики як механізмів узгодження різноманітних інтересів суспільних груп і забезпечення поступу суспільства через розв’язання нагальних проблем. Найчастіше таку роль політика відіграє в демократичному суспільстві з розвинутими громадянськими структурами.

Девід Істон, думку якого поділяють багато політологів, уточнював, що політика – це реалізований владою розподіл цінностей. Етичний зріз цього різновиду діяльності влучно висловив інший сучасний американський вчений П.Меркл. Він зазначав, що у своїх найкращих проявах політика – це шляхетне прагнення справедливості й розумного порядку, у найгірших проявах – це корислива жадоба влади, слави й багатства.

Поширене в минулому твердження про політику як концентрований вираз економіки (В.Ленін) поділяється багатьма й сьогодні. Хоча цей підхід викликає низку питань: чому тільки економіки, а не культури, моралі? Чому політика зводиться до економіки і позбавляється права відносно незалежного функціонування? Чи можна науково визначити, яка з суспільних сфер “найголовніша” в усіх випадках? Тут маємо поле для дискусій. Проте для гуманітарно освіченої людини є аксіомою взаємозв’язок і складний характер взаємодії всіх сфер суспільства – соціальної, економічної, політичної, духовної, а також їх специфічність і незводимість до якоїсь одної.

Більш переконливий підхід до пояснення сутності політики полягає в тому, що вона, як і кожна інша сфера суспільства, утворює особливу реальність, зіткану з політичних явищ, відносин, полів. Правильність тлумачення політики як автономної реальності підтверджує і той факт, що історична еволюція засвідчує незмінність її фундаментальних підвалин, оскільки незалежно від змін політичних режимів політика зберігає одні й ті самі суспільні функції.

Багато із цих визначень мають сенс, тому що відображають той чи інший аспект реального світу політики. Політика як складний соціальний феномен має багато аспектів. Виокремлюють три основні аспекти прояву політики:

  • як сфери суспільного життя (поряд із такими сферами як економіка, культура тощо);

  • як один з різновидів активності соціальних суб’єктів;

  • як тип соціальних відносин (між індивідами, малими групами тощо).

Узагальнено, політика є організаційною, регулятивною, контрольною сферою суспільства, у межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля матеріалізації власних запитів і потреб.

В структурі політики виділяються форма, зміст і процес.

Форма політики – це її організаційна структура (держава, партії тощо), а також норми, закони, які надають їй стійкість, стабільність і дозволяють регу лювати політичну поведінку людей.

Зміст політики відображається в її цілях і цінностях, в мотивах і механізмах прийняття політичних рішень, у проблемах, які вона вирішує.

Політика як процес – це складний, багатосуб’єктний і конфліктний характер політичної діяльності, що має тривалість, етапність, послідовність.

Таким чиним, політика - це соціальний інститут, покликаний регулювати соціальні взаємодії публічними методами в інтересах конкретних соціальних груп.

Основні функції політики як соціального інституту. Пошук публічних механізмів адекватного регулювання взаємодії конкуруючих груп, вирішення проблеми суспільної згоди щодо поставлених цілей і способів їх досягнення визначають такі основні функції політики:

  • владно-регулятивна (концентрація / розподіл влади),

  • цінністно-регулятивна (оцінка політики як справедливої/ несправедливої, ефективної / неефективної),

  • комунікативна (політика закрита / відкрита),

  • інтегративна (легітимна / нелегітимна, політика згоди / конфлікту).

Детальніше функції політики подано на схемі.

Вираження владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства

Інтеграція всіх верств населення, усунення суперечностей, підтри-

мання цілісності систе-

ми, стабільності і порядку

Забезпечення спадковості та інноваційності суспільного розвитку

Управління й керівницт-

во суспільними процеса-

ми, забезпечення діалогу громадян і влади

Регулятивно-контрольна

Організаційна

Соціалізація особи

Така різноманітність функцій, які виконує політика для суспільства й людини, зумовлена її властивостями:

  • універсальністю, здатністю впливати практично на всі елементи суспільства, на події і відносини різного рівня – від особистісних до міждержавних;

  • інклюзивністю, тобто здатністю необмеженого проникнення в різні суспільні сфери;

  • атрибутивністю, невід’ємністю її від ключових проявів життя суспільного організму.

Основні види політики - внутрішня, зовнішня, світова. Напрямки політики дуже різноманітні: економічна, соціальна, національна, демографічна, аграрна, культурна, технічна, екологічна, воєнна, геополітика та інші. Інститут політики має у своєму арсеналі широкий спектр ресурсів, через які реалізуються певні цілі політики. Основні ресурси поділяються на організаційні, економічні, правові, символічні, культурні, інформаційні, психологічні.

Світовий і вітчизняний досвід на сучасному рівні розвитку порушує питання про визначення кордонів, допустимих меж втручання політики в життя цивілізованого суспільства. Політика повинна мати певні рамки, які б обмежували її вплив на суспільство й людину та оберігали нас від надмірного її тиску, від суцільної політизації громадського і особистого життя. Нехтування цією вимогою призводить до розвитку негативних соціально-політичних явищ – ідеологізації, політизації, недорозвиненості суспільних механізмів саморегуляції. Пошуки такої оптимальної ролі політики для кожного суспільства є і науковим завданням, і випробуванням майстерності політиків.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]