Функції виборів:

• законний спосіб виявлення власного ставлення до політики держави;

• сприяють стабільності політичної системи суспільства;

• забезпечують різним групам суспільства можливість виявити свої інтереси та політичні переваги;

• за допомогою виборів суспільство контролює владу й у разі незадоволення нею висуває до влади інших людей.

Класифікація виборів:

-вибори до законодавчої влади (до Верховної Ради);

за гілками -вибори до виконавчої влади (президента, мерів);

влади - вибори до судової влади (в Україні не проводяться, в США судді обираються);

за рівнем -загальнонаціональні вибори;

участі -регіональні вибори;

населення -місцеві вибори.

Референдум – ще одна форма впливу населення на політичне життя.

Референдум – всенародне голосування з метою виявлення думки виборців з важливих внутрішньо – та зовнішньополітичних питань.

Перший референдум було проведено 1493 року в Швейцарії. Нині референдуми проводяться в усіх демократичних країнах світу.

Класифікація референдумів:

за значенням - обов’язкові референдуми. Проводяться у випадках, коли Конституція або інший законодавчий акт передбачають референдум як єдиний засіб прийняття певного рішення;

- факультативні референдуми. Їх проведення не є обов’язковим; до них звертаються за рішенням державного органу чи за пропозицією політичної партії або будь-якої іншої організації.

за кількістю - загальнонаціональні референдуми, що охоплюють усю учасників країну (націю);

- місцеві референдуми, що проводяться в частині країни (область, район, штат).

Ставлення до референдумів у сучасному світі не є однозначним. Свого часу референдум було дискредитовано нацистською Німеччиною. Там тричі проводилися референдуми з важливих питань, що зрештою зміцнило фашизм. У 1933 році було прийнято рішення про вихід Німеччини з Ліги націй, у 1934 році – рішення про об’єднання посади президента із посадою фюрера, у 1938 році – рішення про приєднання Австрії до Німеччини.

Такі негативні наслідки змушують частину вчених сумніватися в спроможністі референдуму прийняти правильні рішення. Інша частина вважає, що референдум не може бути об’єктивним унаслідок сильного впливу панівного класу на думку населення.

Використання цих та інших форм участі, політична активність особи залежить від багатьох чинників. Найсуттєвішими з них є такі:

1. Засвоєння системи спеціалізованих політичних знань, які допомагають правильно оцінити обстановку, обрати найбільш відповідну щодо моменту форму дій, аргументовано виразити власні погляди. У протилежному випадку, за відсутності таких знань політична участь може призвести до екстремістських дій;

2. Володіння стійкими емоційно-вольовими якостями. Політика сприймається не тільки розумом, але й почуттями. У підсумку створюється певний настрій, що сприяє мобілізації зусиль для активних дій. За відсутності емоційно-вольових якостей політична активність втрачається.

3. Відмова від стереотипів, самостійність позиції. У політичних процесах не залишається місця для застою, догм, стійких стереотипів. У політиці важливо проявляти творчість і вміти відстоювати власну самостійну позицію, до якої людина приходить у результаті життєвого досвіду, обмірковуючи план дій. Виробивши ж власну позицію, важливо твердо її відстоювати, як до цього закликав духовний вождь протестантів Мартин Лютер ще в ХУІ ст.: ”На тому стою - та не можу інакше”.