- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1. Політика як соціальне явище. Політологія як наука 6
- •1.2 Політологія як наука і навчальний предмет
- •Політологія
- •Теоретичний рівень
- •Прикладний рівень
- •Теоретична політологія
- •Прикладна політологія
- •Основні сфери застосування
- •Тема 2. Становлення та розвиток політичної думки в історії людської цивілізації
- •2.1 Зародження та розвиток політичних вчень в епоху Стародавнього світу та Середніх віків
- •2.2 Розвиток політичних вчень в епоху Нового часу
- •2.3 Розвиток політичної думки на сучасному етапі
- •2.4 Розвиток політичної думки в Україні
- •Тема 3. Індивід (особистість) як суб'єкт і об'єкт політики
- •3.4 Участь особистості у політичному житті
- •Функції виборів:
- •Класифікація виборів:
- •Класифікація референдумів:
- •Тема 4. Політичне лідерство та політична еліта
- •4.1 Основні теорії, типи і стилі політичного лідерства
- •Частина населення
- •Модель рекрутування політичного класу і еліти
- •4.5 Політична еліта України
- •Тема 5. Соціальна стратифікація і політика
- •5.1 Теорії соціальної стратифікації
- •Історичні форми соціальної стратифікації
- •Стратифікації на політичне життя
- •Політична роль середнього класу і його становлення в Україні
- •Основні висновки
- •Тема 6. Етнонаціональні процеси в політичному житті суспільства
- •Основні теорії нації
- •6.3 Етнополітичні конфлікти в сучасному світі
- •Тема 7. Політична система суспільства
- •7.1 Сутність та структура політичної системи суспільства
- •7.2 Держава як головний елемент політичної системи
- •Тема 8. Групи інтересів і політичні партії
- •8.1 Групи тиску і суспільно-політичні рухи
- •Тема 9. Політична влада
- •9.1 Влада: зміст і сучасна концептуалізація
- •9.2 Структура відносин влади
- •9.3 Легітимність політичної влади
- •9.4 Влада в Україні
- •Тема 10. Громадянське суспільство та правова держава
- •10.2 Правова держава та її принципи
- •10.3 Природні та невід’ємні права людини
- •Умовно права людини поділяють на
- •10.4 Формування громадянського суспільства та правової
- •Тема 11. Сутність і функціонування політичних режимів
- •11.3 Сутність і різновиди авторитаризму
- •11. 4 Демократичний режим, характерні риси й особливості
- •Тема 12. Політична демократія
- •12.1 Демократія: визначення й етапи розвитку
- •12.2 Теоретичні моделі демократії Класична ліберальна модель демократії (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.Монтеск'є). Концепція ліберальної демократії передбачає:
- •Рівність усіх громадян у використанні прав,
- •Плюралістична модель демократії
- •Модель демократичної участі (к. Пейтман, н.Боббіо, к.Макферсон)
- •12.3 Основні ознаки демократії
- •12.4 Умови демократії
- •Тема 13. Політична модернізація
- •13.1 Теорії модернізації
- •13.2 Особливості модернізаційного процесу в Україні
- •Тема 14. Конфлікти в суспільстві
- •Розглянемо соціальний інтерес як узагальнюючий фактор.
- •Локальні
- •Розв’язання – це коли на основі певних конкретних дій
- •14.3 Особливості конфліктів в Україні
- •Тема 15. Світова система на сучасному етапі
- •15.1 Світова політика та міжнародні відносини.
- •15.2 Актори світової політики
- •15.3 Формування світової системи: історія та сучасність
- •15.4 Зовнішня політика держави: аспекти розгляду, засоби, форми
- •Тема 16. Політична культура
- •16.1 Зміст і структура політичної культури
- •16.2 Типи, види та функції політичної культури
- •16. 3 Політична культура сучасної України
- •Тема 17. Політичні процеси. Сутність та особливості політичного розвитку суспільства
- •17.1 Сутність та особливості політичного процесу як категорії політичної науки
- •17.2 Типології політичних процесів
- •17.3 Системна трасформація в Україні
1.2 Політологія як наука і навчальний предмет
Виникнення політології як науки – процес довготривалий і має певні стадії. К.Дойч відмітив, що кожна суспільна наука, зокрема і політологія, проходить нібито три стадії розвитку: філософську, емпіричну і стадію ревізії емпіричного стану. Ця ідея уявляється досить плідною.
Політична наука у своїй початковій, філософсько-етичній формі виникла в результаті раціоналізації і концептуалізації політичних поглядів за часів Конфуція, Платона і Арістотеля (V-III ст. до н.е.) та пройшла у своєму розвитку ряд етапів. Сучасного вигляду політологія набула в другій половині ХІХ ст. в зв’язку з появою і розповсюдженням біхевіористських (bihevior - поведінка), емпіричних методів дослідження. Приблизно в цей же період йде становлення політичної науки як самостійної академічної дисципліни. В 1857 р. в Колумбійському коледжі США було створено кафедру “Історія і політична наука”. У 1880 р. в цьому ж коледжі було організовано першу школу політичної науки.
Паралельно відбувався процес перетворення політології в самостійну наукову й навчальну дисципліну і в Європі. Великий внесок у становлення сучасної політології зробили такі європейські вчені, як М.Вебер, Р.Міхельс, Г.Моска, В.Парето, А.Токвіль, а також К.Маркс і Ф.Єнгельс.
На початку ХХ ст. процес виділення політології в самостійну академічну дисципліну в основному завершився. Активізація й інтеграція політичних досліджень сприяли створенню в 1948 р. під егідою ЮНЕСКО Міжнародної Асоціації політичної науки, яка продовжує свою діяльність і в наш час.
В СРСР – фактично до самого моменту розпаду держави - на політологію було накладено ідеологічне табу. Вона трактувалась подібно до генетики як псевдонаука, буржуазна наука. Лише в 1990 році політологія набула офіційного визнання.
На сучасному, новітньому етапі українська політологія зосереджує основну увагу на дослідженні процесів державотворення й формування політичної системи України, партійно-політичного структурування, функціонування політичних інститутів і політичних еліт, політичної культури і громадянського суспільства.
Такою є стисла історія виникнення й розвитку політології як науки.
Що ж вивчає політологія? Що є предметом її дослідження?
Із цього приводу існують різні - хоч і не взаємовиключні - точки зору. Перша група визначень виходить із того, що політологія є лише однією з наук про політику, яких існує багато. Визначення терміна “політичні науки” сформулював у середині ХХ ст. американський вчений Гарольд Лассуел. Політичні науки – це інтегральне поняття, яке об’єднує весь спектр інтелектуальних досліджень сфери політичного. Воно охоплює політичну соціологію і політичну психологію, політичну філософію і політичну антропологію (лат. antropos – людина), політичну географію і політологію.
Друга група авторів фактично ототожнює політологію і політичну соціологію як найбільш загальні науки про політику. Як синоніми їх розглядає відомий французький учений М.Дюверже.
Ці підходи мають як сильні, так і слабкі сторони. Усунути недоліки двох окреслених підходів на предмет політології дозволяє третя точка зору. Вона розглядає політологію як загальну, інтегральну науку про політику в усіх її проявах, зараховуючи до її складу всі політичні дисципліни. Цю позицію відстоює авторитетний політолог Дж.Сарторі. На його переконання, політична наука в своїй основі є цілісною і водночас внутрішньо диференційованою. У такому розумінні правомірно розглядати окремі політичні науки як специфічні частини єдиної політичної науки.
Таким чином, узагальнюючи сказане, зазначимо, що політологія – це наука про політику і її відносини із суспільством. Деталізуючи предмет політології, нерідко перераховують найважливіші її складові, серед яких, зокрема, такі:
політичні інститути, насамперед держава й партії;
політична свідомість і культура;
суб’єкти політики – окремі особи, зацікавлені групи, політичні еліти та лідери;
внутрішньодержавні й міжнародні політичні відносини;
політичний процес як динамічна характеристика політики.
В іншому варіанті предмет політичної науки має чотири виміри:
нормативні ідеї (програми, декларації, інструкції, правові та інші норми);
відносини влади і політичного верховенства;
суб’єктивні установки;
інститути.
Таким чином, предметом політології є закономірності структури, функцій, розвитку політичного життя в усіх його проявах. Політологія ж як раціональне відображення політичного життя - це система знань про цілі, завдання, рушійні сили й зміст політичних процесів, про діяльність людей, партій, об’єднань, держав у сфері політичних відносин.
Трактування змісту предмета політології залежить від дослідницького підходу та від наукових методів аналізу політики. Найбільш важливі загальні методи дослідження сфери політичного подані в таблиці 1.
Таблиця 1
Метод |
На чому акцентує увагу |
Як вивчає політику |
1. Інституційний |
На взаємодії політичних інститутів: права, держави, політичних партій, рухів |
Аналіз офіційних структур і формальних правил прийняття рішень |
2. Історичний |
На політичних явищах і процесах у часі й просторі |
Аналіз змін політичних норм, відносин, інститутів у контексті зв’язку минулого, сучасного і майбутнього |
3. Соціологічний |
На залежності політики від суспільства, соціаль- них факторів: соціальної структури, соціальних груп, ідеології, культури тощо |
Аналіз політики як сфери цілеспрямованих взаємодій між соціальними групами, що мають свої інтереси |
4.Біхевіористський (поведінковий) |
На особистісному вимірі політики, поведінки окремих людей і груп, базуючись на емпіричній інформації |
Аналіз поведінки індивіда (систематично спостеріга-ємо за принципом “стимул-реакція”) |
5. Психологічний |
На суб’єктивних механізмах політичної поведінки: спонуканнях, бажаннях, мотивах, емоціях |
Аналіз індивідуальних якостей, рис характеру, неусвідомлюваних психіч- них процесів, що впливають на політичну поведінку |
6. Структурно-функціональний |
На політиці як сфері зі складною структурою |
Аналіз елементів структури політичної сфери і специфічних функцій кожного елемента |
7. Системний |
На цілісності політики як саморегулятивного орга- нізму й характері її відносин із зовнішнім середовищем |
Аналіз характеру обміну ресурсами та інформацією між політикою й іншими сферами, способів розподілу ресурсів інститутами влади |
8. Порівняльний метод |
На зіставленні однотипних політичних явищ |
Аналіз однотипних політич- них явищ з метою виявлення їх спільних рис і специфіки |
Іншу групу засобів пізнання в політології становлять методи емпіричних досліджень, за допомогою яких накопичується первинна інформація про політичні факти. Ці методи не є специфічно політологічними і в основному запозичені з прикладної соціології, математики, кібернетики тощо. До них належать:
використання статистики, насамперед електоральної, тобто участі громадян у виборах;
аналіз документів;
анкетні опитування;
теорія ігор (особливо продуктивна, коли потрібно прийняти рішення);
безпосередні спостереження за реальними політичними подіями або за подіями в умовах експериментальної ситуації.
Увесь різноманітний дослідницький арсенал сучасної політичної науки підпорядкований одній меті – отримання достовірного знання, об’єктивних даних про політичні процеси і їх розвиток.