Розглянемо соціальний інтерес як узагальнюючий фактор.

Узагальнюючим фактором, що спричиняє конфлікти, є:

СОЦІАЛЬ

НИЙ

ІНТЕРЕС

“Ближчий розгляд історії переконує нас у тому,

що дії людей витікають з їхніх потреб, їхніх

пристрастей, їхніх інтересів... і лише вони відіграють головну роль”. (Гегель)

У чому ж полягає значення конфліктів для людини, колективу, суспільства? На перший погляд, конфлікт – це негативне явище, це марна трата сил, коштів, нервів... Дійсно, конфлікти виконують:

Н Е Г А Т И В Н І Ф У Н К Ц І Ї

Матеріально- адже виробничий конфлікт, страйк призводить

руйнівна, до втрат матеріального плану;

життєво- коли конфлікт проявляється у формі війни, що

небезпечна, призводить до загибелі людей;

владо- коли конфлікт між політичними силами підриває

руйнівна , авторитет та дії владних структур;

соціально- коли в конфлікт вступають різні соціальні верстви,

підривна, наприклад, з приводу зарплати;

духовно- коли конфлікт виникає у сфері науки, культури,

деградуюча, освіти (слабка державна підтримка).

Разом із тим конфлікти виконують:

П О З И Т И В Н І Ф У Н К Ц І Ї

Вияв коли, через конфлікт, проявляються різні позиції,

невдоволеності, що, так чи інакше, приводить до з’ясування

реального стану речей;

розрядка коли завдяки конфлікту виявляються протиріччя і

напруженості, через подолання протиріч – досягається розрядка

напруженості;

внутрішньогрупова оскільки участь у конфліктному протиборстві

згуртованість, вимагає мобілізації всіх сил у групі;

пошук що здатні підтримати конфліктуючу сторону,

союзників, посилити її;

комунікативно- адже в ході конфлікту обидві сторони дають

інформаційна, своє обґрунтування проблеми, у чомусь уточнюючи та доповнюючи одна одну;

стимул соціальних адже в ході конфлікту визначаються шляхи

перетворень, вдосконалення суспільства;

вияв активності, адже для здобуття переваги потрібен пошук,

творчості, мобілізація сил, творчий підхід до справ.

Яка функція переважатиме – залежить від конкретної ситуації

Значення конфлікту і для конкретної людини і для суспільства вирішальною мірою залежить від того, який він за певною ознакою. Узагальнення досвіду конфліктів дозволяє виділити та охарактеризувати такі різновиди конфліктів.

ЗА МАСШТАБАМИ

Локальні

Вони торкаються однієї конкретної проблеми, одних

конкретних суб’єктів, що входять в конфлікт (страйк

шахтарів, махінації в ході виборної кампанії і та ін.)

Міждержавні

Різного роду суперечності, претензії, що виникають між

державами (РІЗНІ ПОЗИЦІЇ України і Росії стосовно умов

постачання енергоресурсів, територіальних кордонів)

Глобальні

Конфлікти, у які втягуються всі держави або їх значна

частина (загроза ядерної війни, екологічні катастрофи,

епідемії небезпечних хвороб)

ЗА СФЕРАМИ

економічні

між підприємствами, галузями економіки, робітниками

та адміністрацією і та ін.

соціальні

між окремими групами населення, між частиною

населення і владою і та ін.

національні

між окремими національними спільнотами, між

національними спільнотами і владою і та ін.

політичні

між окремими партіями, між партіями та органами

державної влади, між населенням і владою і та ін.

ЗА ХАРАКТЕРОМ

неантагоністичні

коли суперечності не носять діаметрально протилежного

характеру, стосуються різного розуміння однієї проблеми,

пропонують різні способи її вирішення (конфлікти, що

виникають на партійному з’їзді з приводу програми дій;

думки можуть бути різні, але – у руслі загальнопартійної

програми

антагоністичні

коли конфліктують непримиренні сили, кожна з яких

прагне здобути перевагу; такі стосунки заводять обидві

(всі) сторони в глухий кут; слід розуміти необхідність

консенсусу

ЗА ПСИХОЛОГІЄЮ

(концепція американського вченого М.Дейча)

справжній

коли зіткнення інтересів має реальний характер,

повністю усвідомлюється учасниками конфлікту

випадковий

що залежить від раптових обставин, не усвідомлених

учасниками; може припинитись у разі усвідомлення

його випадковості

зміщений

коли конфлікт лише побіжно пов’язаний з об’єктивними

причинами, звичайно знаходить вираз в символічній формі

неправильно приписаний

тобто приписаний суб’єктам, що не мають ніякого

відношення до конфлікту; при цьому затушовуються

реальні учасники конфлікту

латентний

який в зв’язку з об’єктивними причинами мав проявитися,

але не актуалізується

неправдивий

що виникає в результаті непорозумінь; почавшись як

неправдивий, здатний сформувати в учасників нові мотиви

і перетворитися на справжній

Знання різновидів дозволяє краще зрозуміти ті сили, які вступають у конфлікт і ту динаміку, яка притаманна певному, конкретному конфлікту.

14.2 Етапи конфліктів і методи їх вирішення та врегулювання

Динаміка конфлікту в загальних рисах виглядає так:

ПЕРЕДКОНФЛІКТНА тобто латентна фаза, коли є розбіжність

СИТУАЦІЯ інтересів, але зовнішні прояви відсутні

ПОЧАТОК коли розбіжність інтересів проявляється

КОНФЛІКТУ відкрито в певних діях супротивників, стає

фактом

ЗАГОСТРЕННЯ коли сторони починають використовувати

КОНФЛІКТУ весь можливий за певних умов арсенал

засобів

ВИРІШЕННЯ коли одна сторона, більш сильна, добуває

КОНФЛІКТУ перевагу або ж сторони приходять до взаємної

згоди

Процес виникнення, розвитку та вирішення конфлікту, для наочності, представимо так:

Чітке визначення етапів необхідне для того щоб:

а) краще зрозуміти витоки конфлікту [І-й етап]

б) виявити причини появи конфлікту [ІІ-й етап]

в) розібратись у формах його прояву [ІІІ-й етап]

г) простежити закономірністі розв’язання [ІУ-й етап]

д) знайти в кожному етапі можливості пом’якшення, скорочення в часі, виходу на стабільність.

Розглянемо окремо прояви кожного етапу.

ПЕРЕДКОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ

Може проявитися, в основному, у двох видах:

МЕТА – ОДНАсуб’єкти політики прагнуть однієї мети,

СУБ’ЄКТИ – РІЗНІале практично себе ще не проявили, ще не

ввійшли в конфлікт;

Приклад:політичні партії мають намір запропонувати свої кандидатури в президенти, але виборча компанія ще не почалася й тому фактично діяльність не розгорнулась;

СУБ’ЄКТИ – РІЗНІ,коли існують різні інтереси з однієї проблеми,

МЕТА – РІЗНА ставляться різні, нерідко діаметрально

протилежні цілі, але зіткнення не відбувається.

Приклад: політичні партії та їх фракції у парламенті мають різне

уявлення, різні програми щодо формування економіки, однак на засідання парламенту ця проблема ще не винесена

Це, іншими словами, латентний стан, конфлікт тут існує в прихованому (імплітаційному) вигляді, він визрів, але не проявився.

ПОЧАТОК КОНФЛІКТУ

За формою і сутністю він може бути різним. Його різновиди:

ПУБЛІЧНИЙ

ВИСТУП

ЛІДЕРА

Коли розбіжності в поглядах, оцінках

виносяться на широкий загал, на трибуни

мітингів, у парламент;

ДИСКУРС

НА РІВНІ

ПРЕСИ

коли в газеті, на телебаченні, по радіо оприлюднюється . гострий матеріал супроти протилежної сторони;

к

ПОЯВА

НАВМИСНОГО ІНЦИДЕНТУ

оли чиниться дія, що активізує конфлікт, ( в 1914 році, - вбивство ерцгерцога Фердінанда спричинило початок Першої світової війни);

ПРИКРИЙ,

НЕПЕРЕДБАЧЕНИЙ

ВИПАДОК

коли в середовищі однієї зі сторін, або між

сторонами сталась подія, яка порушила

латентність відносин (вбивство лідера,

пожежа, економічна диверсія та ін.).

Початок конфлікту вносить суттєві зміни в поведінку сторін:

інтереси, що досі приховувались,

ЗАГОСТРЕННЯ КОНФЛІКТУ

тепер демонструються відкрито.

Коли конфлікт уже розпочався і відбувається реалізація

переваг кожною стороною – учасницею, він буде дедалі більш

загострюватися, адже учасники шукатимуть все нові й нові засоби здобуття переваг у конфлікті, змушені будуть відповідати на дії супротивника новими діями, вдаватимуться до підтримки

інших сил, що призводить до розширення поля протистояння

Відповідно змінюється, доповнюється поведінка сторін:

Дискусія, що мала на початковому етапі на меті переконати,

переходить у суперечку а то й у випади, образи.

Усі зусилля спрямовуються на те, щоб завдатиякнайбільшої шкоди супротивнику, а то й більше того - знищити його.

Загострення конфлікту має свою динаміку, якій притаманне використання все більшої кількості засобів і перехід від менш гострих до більш гострих.

ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТУ

Загострення не може бути нескінченним, адже такий розвиток подій може призвести до невиправданих втрат, а то й до загибелі конфліктуючих сторін. Розуміючи це, сторони на певному етапі загострення починають шукати можливості для припинення боротьби.

На цьому етапі з'являються наступні настрої, дії.

Триває пошук варіантів виходу з кризового стану

(корекція вимог до супротивника, вихід на певні контакти з

супротивником і та.ін).

Аналізуються життєві реалії, які диктують необхідність зважити

свої сили та можливості подальшого протистояння і потенціал

супротивника.

Зіставляються свої позиції із стабільними нормами, що панують

у супільстві, для подолання конфронтації.

Щодо останнього етапу конфліктних ситуацій, то існує чимало визначень, які по-різному тлумачать смисл та значення цього етапу.

Найбільш поширені такі:

УСУНЕННЯ

ЗАПОБІГАННЯ

УПРАВЛІННЯ

РОЗВ’ЯЗАННЯ

ЛІКВІДАЦІЯ

Ці поняття не є тотожніми, рівнозначними; кожне несе в собі певну, притаманну саме йому якість.

УСУНЕННЯ - це цілий процес визначення можливостей

налагодження спілкування, домовленостей

між сторонами, поступок один одному і т.д.

УПЕРЕДЖЕННЯ –це вжиття заходів по недопущенню взагалі

конфлікту шляхом розв’язання назрілих

проблем ще в зародковому стані.

УПРАВЛІННЯ –це виявлення можливостей пом’якшити

конфлікт, знайти прийнятні для сторін варіанти

подолання суперечностей.