- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1. Політика як соціальне явище. Політологія як наука 6
- •1.2 Політологія як наука і навчальний предмет
- •Політологія
- •Теоретичний рівень
- •Прикладний рівень
- •Теоретична політологія
- •Прикладна політологія
- •Основні сфери застосування
- •Тема 2. Становлення та розвиток політичної думки в історії людської цивілізації
- •2.1 Зародження та розвиток політичних вчень в епоху Стародавнього світу та Середніх віків
- •2.2 Розвиток політичних вчень в епоху Нового часу
- •2.3 Розвиток політичної думки на сучасному етапі
- •2.4 Розвиток політичної думки в Україні
- •Тема 3. Індивід (особистість) як суб'єкт і об'єкт політики
- •3.4 Участь особистості у політичному житті
- •Функції виборів:
- •Класифікація виборів:
- •Класифікація референдумів:
- •Тема 4. Політичне лідерство та політична еліта
- •4.1 Основні теорії, типи і стилі політичного лідерства
- •Частина населення
- •Модель рекрутування політичного класу і еліти
- •4.5 Політична еліта України
- •Тема 5. Соціальна стратифікація і політика
- •5.1 Теорії соціальної стратифікації
- •Історичні форми соціальної стратифікації
- •Стратифікації на політичне життя
- •Політична роль середнього класу і його становлення в Україні
- •Основні висновки
- •Тема 6. Етнонаціональні процеси в політичному житті суспільства
- •Основні теорії нації
- •6.3 Етнополітичні конфлікти в сучасному світі
- •Тема 7. Політична система суспільства
- •7.1 Сутність та структура політичної системи суспільства
- •7.2 Держава як головний елемент політичної системи
- •Тема 8. Групи інтересів і політичні партії
- •8.1 Групи тиску і суспільно-політичні рухи
- •Тема 9. Політична влада
- •9.1 Влада: зміст і сучасна концептуалізація
- •9.2 Структура відносин влади
- •9.3 Легітимність політичної влади
- •9.4 Влада в Україні
- •Тема 10. Громадянське суспільство та правова держава
- •10.2 Правова держава та її принципи
- •10.3 Природні та невід’ємні права людини
- •Умовно права людини поділяють на
- •10.4 Формування громадянського суспільства та правової
- •Тема 11. Сутність і функціонування політичних режимів
- •11.3 Сутність і різновиди авторитаризму
- •11. 4 Демократичний режим, характерні риси й особливості
- •Тема 12. Політична демократія
- •12.1 Демократія: визначення й етапи розвитку
- •12.2 Теоретичні моделі демократії Класична ліберальна модель демократії (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.Монтеск'є). Концепція ліберальної демократії передбачає:
- •Рівність усіх громадян у використанні прав,
- •Плюралістична модель демократії
- •Модель демократичної участі (к. Пейтман, н.Боббіо, к.Макферсон)
- •12.3 Основні ознаки демократії
- •12.4 Умови демократії
- •Тема 13. Політична модернізація
- •13.1 Теорії модернізації
- •13.2 Особливості модернізаційного процесу в Україні
- •Тема 14. Конфлікти в суспільстві
- •Розглянемо соціальний інтерес як узагальнюючий фактор.
- •Локальні
- •Розв’язання – це коли на основі певних конкретних дій
- •14.3 Особливості конфліктів в Україні
- •Тема 15. Світова система на сучасному етапі
- •15.1 Світова політика та міжнародні відносини.
- •15.2 Актори світової політики
- •15.3 Формування світової системи: історія та сучасність
- •15.4 Зовнішня політика держави: аспекти розгляду, засоби, форми
- •Тема 16. Політична культура
- •16.1 Зміст і структура політичної культури
- •16.2 Типи, види та функції політичної культури
- •16. 3 Політична культура сучасної України
- •Тема 17. Політичні процеси. Сутність та особливості політичного розвитку суспільства
- •17.1 Сутність та особливості політичного процесу як категорії політичної науки
- •17.2 Типології політичних процесів
- •17.3 Системна трасформація в Україні
17.3 Системна трасформація в Україні
Глобальні, як і більшість локальних, трансформації являють собою непередбачений процес якісних зрушень структурних одиниць або системи в цілому. Системні трансформації пострадянського простору ще тривають. Український соціум трансформується досить повільно, постійно змінюючи внутрішні й зовнішні вектори процесу;
першочерговим у трансформаційних процесах є означення моделі соціуму, на досягнення якої він спрямований, і стратегії, що інституціонально конституювала б багатомірний соціокультурний простір з його автономними площинами можливих зрушень, які є найбільш чутливі, необоротні й повільні (що було відсутнє в Україні);
геополітичне становище держави має принципове значення задля ходу трансформаційних процесів (“зони традиційних демократій” підштовхують процес, а складність положення - гальмує). Уявляється неприпустимим калькування, а тим більш суто механічне перенесення тих засобів (у практичному й дослідницькому значенні), що відігравали вагому роль в інноваціях політичних систем інших країн, через те, що розвиток соціуму й дослідження його специфіки повинно носити індивідуальний характер;
лінійні класичні схеми пояснення сучасних процесів у пострадянських суспільствах сьогодні вже не спрацьовують, як і не пояснює помилковість їх перетворень у 90-ті роки дарендорфська “дилема”; у реформаторській діяльності варто пам'ятати про те, що втрата доктринального, у даному випадку цивілізаційного бачення проблем, перехід винятково на мову політики, економіки або права обумовлює втрату перспектив модерністської активності взагалі.
Основні завдання сучасних трансформаційних процесів в Україні зводяться до означення чіткої модернізаційної моделі, до якої прямуємо. Заради її досягнення слід забезпечити взаємодію політичних та громадянських інститутів із однаковими політичною роллю та силою впливу на політичні процеси в суспільстві; вивести економіку з під контролю держави; забезпечити інформаційну та ідеологічну підтримку реформувань; знайти нові форми взаємовідносин в суспільстві, створивши якісно вищий рівень його політичної культури; створити ефективну систему місцевого самоврядування.
Політична трансформація не локалізується лише у політичній сфері, вона унікальна за своїм впливом на особистість у всіх її суспільних відносинах, тому процес політичної трансформації в Україні відбувається одночасно на різних рівнях:
процес трансформації політичної системи українського суспільства (владних та інших політичних інститутів);
процес трансформації громадянського суспільства (суспільних та соціокультурних інститутів);
процес трансформації свідомості та політичної культури потенційних політичних агентів (цінностей, морально-правових норм, політичної ідеології, рівня духовності та міжособистих відносин особи, еліти, колективу, соціуму тощо).
Здобутками процесу трансформації на рівні інститутів політичної системи України, є:
- низька легітимність верховної влади періоду Л.Кучми; об’єднання та перемога опозиційних сил на президентських виборах 2004 р.; перегрупування сил у Верховній Раді та тенденція щодо реалізації конституційної реформи; нерідке протистояння гілок влади щодо курсу реформ в державі (проамериканська та проросійська лінії); зростання політичної ролі регіональних еліт;
- неефективність політичних інститутів через невизначеність мети модернізаційного курсу, тобто їх діяльності, та через те, що імперські інститути в своїй більшості, не змінивши своєї сутності (або обрання російського чи іншого вектору), перефарбовані на національно-український манер;
- безрезультатність ідеї про те, що багатопартійність стимулює демократизацію суспільства (велика кількість політичних партій і громадських організацій в Україні не становить конструктивну якість її політичної системи).
Аналіз трансформаційних змін на рівні громадянського суспільства довів, що:
- нерозвиненість політичної ролі громадських інститутів, дає підстави для невиправданого тиску державних, владних та фінансових структур на усі сфери суспільного життя.
Громадська думка та “індекс суспільної гармонії” - визначальний індикатор трансформаційних змін в суспільстві. Вивчення трансформації політичної культури доводить наявність кризової масової свідомості та кризи ідентичності. В основі будь-якої діяльності чи моделі поведінки людини лежить певна психокультура, тобто уявлення її про моральні норми, власні цінності, орієнтації, все те, заради чого людина існує, що визначає її ментальність та на що спрямовані інформаційні та етнокультурні психологічні (ментальні) війни, загроза яких постає в Україні. Діяльність західних структур, що займаються питаннями конкретного психологічного впливу, ефективніша та дешевша воєнних дій (у традиційному розумінні) в суспільствах, де не працює державна ідеологія та політичні процеси не забезпечені інформаційно.
Україна має достатній невичерпаний потенціал, але без чіткої власної стратегії модернізації; без реального орієнтування та залучення мас до участі у політичних процесах суспільства; без соціокультурної легітимації цей потенціал може залишитись потенціалом. Проглядаються три реальні моделі модернізації: інерційнамодель (неорадянська республіка,створення якої стане можливим у випадку економічного союзу із Росією), що плавно трансформується умодель напівколоніального сировинного придатку(у разі фінансової залежності та несамостійності політичного курсу реформ від Росії чи західних держав-лідерів;демократична правова держава(продовження демократичних реформ, коли влада навмисно не гальмує їх та діє під конституційним контролем громадських інститутів).
*Ймовірність небажаних для політичної системи подій, що можуть стати наслідком дій, ініційованих державними політичними інститутами (вибори, реформа, прийняття закону).
** Ймовірність небажаних для політичної системи подій, що можуть стати наслідком дій, ініційованих недержавними зовнішніми чи внутрішніми політичними акторами (теракт, громадянська війна, повстання опозиції).