- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1. Політика як соціальне явище. Політологія як наука 6
- •1.2 Політологія як наука і навчальний предмет
- •Політологія
- •Теоретичний рівень
- •Прикладний рівень
- •Теоретична політологія
- •Прикладна політологія
- •Основні сфери застосування
- •Тема 2. Становлення та розвиток політичної думки в історії людської цивілізації
- •2.1 Зародження та розвиток політичних вчень в епоху Стародавнього світу та Середніх віків
- •2.2 Розвиток політичних вчень в епоху Нового часу
- •2.3 Розвиток політичної думки на сучасному етапі
- •2.4 Розвиток політичної думки в Україні
- •Тема 3. Індивід (особистість) як суб'єкт і об'єкт політики
- •3.4 Участь особистості у політичному житті
- •Функції виборів:
- •Класифікація виборів:
- •Класифікація референдумів:
- •Тема 4. Політичне лідерство та політична еліта
- •4.1 Основні теорії, типи і стилі політичного лідерства
- •Частина населення
- •Модель рекрутування політичного класу і еліти
- •4.5 Політична еліта України
- •Тема 5. Соціальна стратифікація і політика
- •5.1 Теорії соціальної стратифікації
- •Історичні форми соціальної стратифікації
- •Стратифікації на політичне життя
- •Політична роль середнього класу і його становлення в Україні
- •Основні висновки
- •Тема 6. Етнонаціональні процеси в політичному житті суспільства
- •Основні теорії нації
- •6.3 Етнополітичні конфлікти в сучасному світі
- •Тема 7. Політична система суспільства
- •7.1 Сутність та структура політичної системи суспільства
- •7.2 Держава як головний елемент політичної системи
- •Тема 8. Групи інтересів і політичні партії
- •8.1 Групи тиску і суспільно-політичні рухи
- •Тема 9. Політична влада
- •9.1 Влада: зміст і сучасна концептуалізація
- •9.2 Структура відносин влади
- •9.3 Легітимність політичної влади
- •9.4 Влада в Україні
- •Тема 10. Громадянське суспільство та правова держава
- •10.2 Правова держава та її принципи
- •10.3 Природні та невід’ємні права людини
- •Умовно права людини поділяють на
- •10.4 Формування громадянського суспільства та правової
- •Тема 11. Сутність і функціонування політичних режимів
- •11.3 Сутність і різновиди авторитаризму
- •11. 4 Демократичний режим, характерні риси й особливості
- •Тема 12. Політична демократія
- •12.1 Демократія: визначення й етапи розвитку
- •12.2 Теоретичні моделі демократії Класична ліберальна модель демократії (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.Монтеск'є). Концепція ліберальної демократії передбачає:
- •Рівність усіх громадян у використанні прав,
- •Плюралістична модель демократії
- •Модель демократичної участі (к. Пейтман, н.Боббіо, к.Макферсон)
- •12.3 Основні ознаки демократії
- •12.4 Умови демократії
- •Тема 13. Політична модернізація
- •13.1 Теорії модернізації
- •13.2 Особливості модернізаційного процесу в Україні
- •Тема 14. Конфлікти в суспільстві
- •Розглянемо соціальний інтерес як узагальнюючий фактор.
- •Локальні
- •Розв’язання – це коли на основі певних конкретних дій
- •14.3 Особливості конфліктів в Україні
- •Тема 15. Світова система на сучасному етапі
- •15.1 Світова політика та міжнародні відносини.
- •15.2 Актори світової політики
- •15.3 Формування світової системи: історія та сучасність
- •15.4 Зовнішня політика держави: аспекти розгляду, засоби, форми
- •Тема 16. Політична культура
- •16.1 Зміст і структура політичної культури
- •16.2 Типи, види та функції політичної культури
- •16. 3 Політична культура сучасної України
- •Тема 17. Політичні процеси. Сутність та особливості політичного розвитку суспільства
- •17.1 Сутність та особливості політичного процесу як категорії політичної науки
- •17.2 Типології політичних процесів
- •17.3 Системна трасформація в Україні
15.2 Актори світової політики
Західна теорія МВ для визначення суб´єктів та об´єктів світової політики використовує термін актори ( англ. «той, хто діє», «той, хто проявляє активність»). Основними акторами світової політики виступають: держави, міжнародні міжурядові та неурядові організації, транснаціональні корпорації (ТНК) і банки (ТНБ), терористичні організації, національно-визвольні та сепаратистські рухи, мафіозні угруповання, регіональні та міські адміністрації, церкви, окремі особистості.
Головними акторами сучасної СП виступають національні держави – найбільш могутні та організовані суб´єкти, які зосередили основні засоби впливу на світовий політичний процес.
На
сьогодні
у світі нараховується 192 суверенних
держави. Найбільш
активно процес формування
національних держав
йшов
у
60-і
рр.
ХХст. (розпад колоній) і в 90-ті рр. ХХст.
(розпад СРСР, Чехословачини, Югославії).
У міжнародних відносинах беруть участь також особливі територіальні утворення, які мають певні ознаки державності, внутрішнє самоврядування та міжнародну правосуб´єктність. Нетиповими державними акторами СП є Ватикан, Мальтійський орден, Вільні міста (наприклад, статус вільного міста має м. Ієрусалим).
До традиційних акторів СП належать також міжнародні ор-ганізації, які бувають двох видів: міжурядові та неурядові.
Міжурядові (міждержавні) організації (МУО) основуються на підставі міжнародного договору групою держав для реалізації певних цілей і діють згідно зі статутним документом. У 1900 р. їх нараховувалось - 30, а у 1998 р. - 254.
Класифікація МУО за геополітичним та діяльнісним критеріями поділяє їх на такі рівні:
Універсальний рівень - Ліга Націй, Організація Об´єднаних Націй (ООН)
Ліга Націй
виникла у 1919р. з метою встановлення
колективної безпеки. Закінчила своє
існування в 1939 р. Формально її розпустили
у 1946 р.
ООН
була створена у 1945 р. як універсальна
міжнародна організація з метою підтримки
миру і межнародної безпеки. Сьогодні
до її складу входить 192 держава. Останніми
до неї ввійшли - Швейцарія і Тімор-Лешті
в 2002 р. Головні
органи ООН:
Генеральна Асамблея, Рада Безпеки,
Економічна і Соціальна Рада, Міжнародний
Суд, Рада з Опіки, Секретаріат. Зараз
триває дискусія про реформу ООН
Міжрегіональний рівень - Європейський союз (ЄС), Рада Європи, Співдружність незалежних держав (СНД), Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Організація Ісламська Конференція (ОІК) та ін.;
Регіональний рівень - Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЄАН), Ліга арабських держав (ЛАД), Організація американських держав (ОАГ), Організація африканської єдності (ОАЄ) та ін.
Субрегіональний – країни Бенілюксу та ін.
Класифікувати МУО можна також за декількома критеріями, яким вони можуть відповідати одночасно:
За складом учасників МУО поділяються на універсальні (ООН) і регіональні (АСЄАН, ЛАД та ін.).
За метою МУО поділяються на організації, які мають багаточисельні цілі (ООН, ОАД, Велика 7/8 та ін.) та спеціальні цілі (наприклад, спеціалізовані установи ООН: Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Міжнародна організація кримінальної поліції (ІНТЕРПОЛ), Міжнародна морська організація, Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Всесвітній поштовий союз (ВПС), Світовий банк, Міжнародна організація праці (МОП) та ін.).
За порядком вступу членів МУО поділяються на організації з
у
Глобалізація
– це
об´єктивний процес, який охоплює
економічні, політичні, соціальні і
культурні відносини суспільства, в
результаті якого здійснюється формування
єдиної економічної системи, ерозія
державного суверенітету, розмивання
кордонів між внутрішньою та зовнішньою
політикою, поширення західних культурних
стандартів.
За характером повноважень МУО поділяються на організації, рішення яких мають диспозитивний характер (обов´язковий тільки для держав-членів - ОАЄ, ОІК) та імперативний характер (наднаціональний - ООН).
Неурядові організації (НУО) виникають не на основі договору між державами, а шляхом об´єднанння фізичних і/або юридичних осіб, діяльність яких здійснюється поза межами однієї національної системи та офіційної зовнішньої політики держав. Наприкінці ХХ ст. спостерігається різке збільшення чисельності НУО. За різними даними, їх налічується від 6 до 27 тисяч. Прикладами НУО можуть бути екологічні (Грінпіс), економічні (Паризький клуб), релігійні (Всесвітня Рада Церков), гуманітарні (Міжнародий Червоний Хрест), спортивні (Міжнародний Олімпійський Комітет), правозахисні та ін. Метою НУО є формування світової громадської думки та вплив на національні системи і міжурядові організації.
Одним із суперечливих акторів СП, які мають наднаціональний характер виступають ТНК (корпорації, які мають підприємства за межами однієї держави, наприклад «Дженерал Моторс», «Проктр енд Гембл», «Найк» та ін). На початку ХХІ ст. їх нараховувалось 53000. Експортно-імпортна діяльність ТНК пов’язана, головним чином з трьома економічними зонами: США, ЄС, Японією. З одного боку, ТНК посилюють економічну взаємозалежність та єдність світу в господарському відношенні, сприяють поширенню універсальних цінностей. З іншого боку, вони спричиняють соціально-культурні та політичні потрясіння, які порушують суверенітет держав, сприяють появі нових форм залежності – економічної, політичної, технологічної, інформаційної.
Наприкінці ХХ ст. окреслилась тенденція збільшення кількості та ускладнення якості світових акторів, що не могло не вплинути на виникнення проблем регуляції їх участі в міжнародному житті.