12.5. Системи складування й розміщення запасів

Ефективність логістичної системи залежить не тільки від удосконалювання й

Інтенсивності промислового й транспортного виробництва, але й оптимально організованого

складського господарства. Складське господарство сприяє:











збереженню якості продукції, матеріалів, сировини;

підвищенню ритмічності й організованості виробництва й роботи транспорту;

поліпшенню використання територій підприємств;

зниженню простоїв транспортних засобів і транспортних витрат;

вивільненню працівників від непродуктивних вантажно-розвантажувальних й

складських робіт для використання їх в основному виробництві[6].

Складування продукції необхідно у зв'язку з наявними коливаннями циклів

виробництва, транспортувань й її споживання. Склади різних типів можуть створювати-

ся на початку, середині й кінці транспортних вантажопотоків або виробничих процесів

для тимчасового нагромадження вантажів і своєчасного постачання виробництва матеріалу

в потрібних кількостях. Тимчасове складування (нагромадження) продукції зумовлені

характером виробництва й транспорту. Воно дозволяє перебороти тимчасові, просторові,

кількісні і якісні невідповідності між наявністю й потребою у матеріалах у процесі

виробництва й споживання.

Крім операцій складування вантажів на складі виконуються ще й усередині склад-

скі транспортні, навантажувальні, розвантажувальні, сортувальні, комплектувальні й проміжні

перевантажувальні операції, а також деякі технологічні операції й т.д. По-

цьому склади варто розглядати не тільки як устрої для зберігання вантажів, а як

транспортно-складські комплекси, у яких процеси переміщення вантажів грають важливу

роль. Робота цих комплексів носить динамічний, стохастичний характер через нерівно-

мірності перевезень вантажів.

Варто мати на увазі, що склади сприяють перетворенню вантажопотоків, з-

міняючи параметри прийнятих і видаваних партій вантажів по величині, складу, фізичним

характеристикам вхідних вантажів, часу відправлення транспортних партій і т.д.

Склад - будинки, спорудження, устрої, призначені йдучи приймання й зберігання

різних матеріальних цінностей, підготовки їх до виробничого споживання й

безперебійній відпустці споживачам. Зразкова номенклатура складів машинобудівних

заводів наведена в табл. 3.8.

251

Таблиця 3.8.

Зразкова номенклатура складів машинобудівних заводів

Найменування

Тип складу

Місце розташування

1. Загальнозаводські

склади

1.Центральний

матеріальний Закритий

опалюНа території заводу поблизу від заліз-

склад (головний магазин)

ваний

ничних шляхів й автодоріг

2. Склад відділу зовнішньої коопе-

Закритий не опа- При невеликих кількостях виробів з-

рації (лиття, кувань, штампів-

люваний

уміщається із цеховими коморами

ки)

3. Склад комплектуючих виро -

Закритий

опалюва

При невеликих кількостях виробів з-

бів

4. Склади металів

ний

Відкриті площад-

ки, навіси, закриті

уміщається з головним магазином

У блоці із заготівельними ділянками,

штампувальними або ковальськими цехами

холодні й опалюванні

5. Склад пиломатериалів	Відкритий майданчик Навіс	У блоці с товарним цехом
6. Склад вугілля	Відкритий майданчик	При котельній ТЄЦ ГЕС
7. Склади шихтові и формо- вочних матеріалів	Закриті	У блоці з лінійними цехами
8. Центральний інструменталь- ний склад (ЦИС)	Закриті опалюванні	У блоці з головним магазином або інструментальним цехом
9.Центральный абразивный склад (ЦАС)	Закриті опалюванні	У блоці з головним магазином або абразивним цехом
10.Склад нафтопродуктів	Підземні та наземні резервуари	На території заводу поблизу від цеху покупця
11. Склад оліїта ядохімікатів	Закриті опалюванні	В ізольованому приміщені або в блоці цеху-споживачів
12. Склади стиснутих газів и кар- біду кальцію	Закриті холодні	На території заводу або в ізольованому приміщені
13.Склад ремонтно- будівних материалов	Зачинений холодний навіс або площадка	На території заводу
14. Склад запасних частин и облад- нання ОГМ	Зачинений холодний	На території заводу
15. Склад готових деталей	Закритий опалюванний	На територии заводу в підлеглому ПДО
16. Склади готової продукції: готових машин	Закрытый или от- крытая площадка	Склад відділу збуту при цеху відправникові
Склади готових середних та дрібних виробів	Закритий опалюваний	Загально заводський склад збуту
17.Склады заготовок	Закритий опалюваний	Блокується с заготівельними цехами

II. Цехові склади

252

Міжопераційні комори

Закриті

вані

опалюНа механічній ділянці цеху

Комори готових деталей і полуфа - Закриті

опалю- Безпосередньо в цехах

брикатів

вані

Комори штампів і пристосувань Закриті

опалю- Безпосередньо в цехах

вані

Інструментальні комори

Закриті

вані

опалю- Безпосередньо в цехах

Комори сировини й допоміжних Закриті

Безпосередньо в цехах

матеріалів

Склади промислових підприємств і фірм класифікуються в такий спосіб:

1. По характеру діяльності, матеріальні або постачальницькі склади, внутрішні

виробничі (міжцехові й внутрішньо цехові), збутові.

2. По виду й характеру збережених матеріалів: універсальні склади й спеціалізовані.

3.По типу конструкції: закриті, напівзакриті, відкриті й спеціальні, наприклад,

бункерні спорудження, резервуари.

4. По місцю розташування й масштабу дії: центральні, дільничні, при цехові.

5. По ступеню вогнестійкості: неспаленні, важко спаленні, спаленні.

З огляду на потенційне значення складського господарства, логістична система роз -

глядає проблеми стратегічного розміщення матеріальних ресурсів і вивчає наступні

питання, що діють:

· Якійрівень матеріальних ресурсів слід мати на кожному транспортно -

складському комплексі для забезпечення необхідного рівня обслуговування споживачів?

· В чому полягає компроміс між рівнем обслуговування споживача і рівнем

матеріальних ресурсів у системі логістики?

· Якщо продукція розміщується між стадіями, або ешелонами, де одна стадіяпо-

повню іншу (у багато ешелонній системі), які стадії, якими ресурсами повинні розташовувати?

· Повинна лі продукція відвантажуватися прямо з підприємства?

· Яке значення компромісу між обраним способом транспортування та матеріальними

запасами?

· Які спільні рівні матеріальних запасів на фірмі, пов`язанні із специфічним рівнем обслуговування?

· Як і де слід розміщувати страхові запаси?

· Як змінюються витрати на утримання продукції в залежності від від кількості

складів?

У мережі розподілу продукції є кілька маршрутів (або фізичних каналів).

Вибір потрібного маршруту істотно впливає на рівень обслуговування споживача й

на рівень сукупних запасів у системі розподілу. Це вплив повинне ретельно

ураховуватися при виборі методу розподілу, що включає такі аспекти, як спосіб

транспортування, відвантаження безпосередньо з підприємства або через систему галузевих

складів, число ешелонів і пов'язане з ним розміщення запасів.

1. Спосіб транспортування. Спосіб транспортування робить безпосереднє

вплив на рівень запасів і рівень обслуговування споживача. Різні способи

транспортування вимагають різних витрат і різного часу. Все це повинне аналізуватися

і враховуватися при виборі структури логістичної системи.

2. Відвантаження безпосередньо з підприємства або через галузеві склади. Найбільше

стандартний тип руху продукції (двох ешелонний потік) представлений на мал. 3.17.

253

Районні розподільні склади продукції

Розподільні склади продукції

1

1

Районні розподільні склади продукції

Завод виробник продукції

Відвантаж. Розвантаж.у галузеві склади

Розподільні склади продукції

1

1

Розподільні склади продукції

Районні розподільні склади продукції

1

1

Рис. 3.17. Стандартне двох. Ешелонний рух продукції[6]

I - підприємство роздрібної торгівлі

Завод відвантажує продукцію в галузеві склади, а із цих складів - роздрібним

торговцям. Замовлення роздрібних торговців виконуються із запасів, наявних у галузевих

складах.

Альтернативний варіант розподільного потоку включає пряме розподілення

із заводу всім споживачам або безпосередній розподіл тільки тим споживачам,

розмір замовлень яких виправдує пряме відвантаження. Інші обслуговуються з галузевих

складів.

При наявності одного виду продукції відвантаження споживачам може класифікуватися

по класі обслуговування: постійна, сезонна, тимчасова. Такий метод особливо

доречний при великій кількості споживачів. Якщо їхнє число невелике, скажемо кілька сотень,

як часто буває при розподілі багатьох видів промислової продукції, те треба

користуватися інформацією з кожного окремого споживача.

У випадку розподілу багатьох видів продукції існують трохи можливих

маршрутів від продуцента до споживачів; деякі з них показані на мал. 3.18. Продукція

може відвантажуватися із заводу споживачеві, надходити із заводу споживачам через регіо -

нальний склад або по маршруті: завод - регіональний склад - місцевий склад -споживачі.

Якщо число альтернатив стає надмірно більшим, аналіз може зажадати комп`ютерізації.

Місцевий ринок

збуту

Безпосередньо з

заводу споживачеві

Запаси про-

дукції на

підприємстві

Відвантаж.

продукції

Місцева

роздрібна мережа

Споживачі

Споживач

Місцевий

склад

Від-

Місцева

роздрібна

254

Завод -

регіон

Регіональний

склад

Відвантаж.

продукції

Споживач

продукції

Регіональний

склад - споживач

Місцева роздрібна

Місць -

Від -

мережа або регіо-

нальний склад

Рис. 3.18. Можлива модель розподілу «завод - споживач»

(багатопозиційний розподіл)

У деяких випадках процес зберігання продукції складається з декількох етапів.

Багато галузей (наприклад, електронна промисловість) вимагають зберігання безлічі видів

запасних частин. Деякі із цих частин потрібні рідко, але споживач бідує

у негайній їхній заміні у випадку поломки. Такі деталі можуть зберігатися в національних,

регіональних, місцевих складах або в деяких додаткових ешелонах. При наявності

декількох ешелонів запаси можуть контролюватися на базі поштучної заміни (тобто при

використанні позиції вона поповнюється) у випадку рідко використовуваних позицій або на базі

координованого поповнення (тобто на базі використання системи точки замовлення) у випадку

часто використовуваних позицій.

3. Число ешелонів і пов'язане з ним розміщення запасів. У багато ешелонної структурі

є багато варіантів розміщення запасів. Запаси можуть розміщатися як на цен -

тральних підприємствах, так і на філіальних. Проблему представляє правильне визначення

місця зберігання страхового запасу, що може зберігатися як на центральних, так

і на філіальних підприємствах.

Теоретичних основ для оцінки стратегії розміщення запасів у багато ешелонної

системі не існує. Американські фахівці досліджують дві стратегії для багато ешелонної

системи. Перша стратегія укладається в тому, що запаси (у тому числі страхові)

концентруються на центральних підприємствах, а друга - у тім, що страховий запас

розміщується на філіальних підприємствах. Величина страхового запасу залежить від часу

доставки. Об'єднана система концентрує запаси на філіальних підприємствах, а цен -

тральні підприємства використаються в основному для окремої стадії постачання.

Компроміс між цими стратегіями залежить від формування на підприємствах

сформованих умов, системи запасів, і часто виявляється важким вибрати стратегію.

Система логістики розглядає запаси як необхідний фактор забезпечення

визначеного рівня обслуговування споживачів. У свою чергу споживачі вважають

чинами утворення запасів забезпечення безперервності виробничого процесу,

прагнення згладити контурні коливання й забезпечити швидке відвантаження при несподіваному

попиті різних видів продукції. Тому важливою складовою частиною концепції логістики

є керування запасами, що пропонує шляхи оптимізації запасів й їх мінімізації,

а також устрою для зберігання матеріалів і підйомно-транспортні механізми для

здійснення переробки продукції.

Устаткування для зберігання матеріалів і визначення його кількості

Устаткування для зберігання вантажів можна підрозділити по роду збережених матеріа -

лів: для зберігання штучних великогабаритних, тарно-штучних, сипучих, рідких і газоподібних

вантажів відповідно до фізичного стану й характеристиками вантажів.

Штучні вантажі можуть зберігатися на складах у штабелях (у плоских, стоїчних або

ящикових піддонах) або на стелажах, типи й параметри яких залежать від що зберігаються

255

вантажів, а також призначення складу, технології переробки вантажів, строку їхнього зберігання й

інших факторів факторів.

Сипучі вантажі зберігаються на відкритих складських площадках у штабелях і траншеях

різної форми й закритих складів, а при невеликих запасах - у бункерах різної

форми.

Рідкі вантажі можуть зберігатися на складах у тарі (бочках, суліях, барабанах) і наливах.

Для розміщення матеріальних ресурсів важливо визначити загальну площу складу й

кількість устаткування для зберігання матеріалів.

Розрахунок площі складів. Загальна площа складів включає:

·корисну площу, тобто площа, безпосередньо зайняту зберігаються матеріалом

(стелажами, штабелями), fпол;

· площа, зайнята приймальними і відпускними майданчиками, fпp,

· службову площа, зайняту конторскими та іншими службовими приміщеннями fсл;

· допоміжна площа зайняту проїздами і проходами, fвсп. Загальна площа

(Fобщ) буде дорівнює:

Fобщ = f_пол+f_пр+f_сл+f_всп (м²)

Визначення корисної площі. Корисна площа складів, що зберігають метали, метизи,

інструменти, запасні частини й інші вироби визначаються двома способами: способом

навантаження на 1 м2 площі статі й способом коефіцієнта заповнення обсягу.

Спосіб навантаження на 1 м2 площі статі є найбільш зручним і простим. Роз-

рахункова формула має вигляд:

f_пол =

де qзапmax – величина встановленого запасу відповідного матеріалу на складі, т.

 – навантаження на 1 м2 площі статі,т.

За допомогою коефіцієнта заповнення обсягу ємність будь-якого встаткування qоб для

зберігання матеріалів і виробів (осередку, стелажі, штабелі й т.п.) визначається по формулі:

q_общ=V_общ∙γ∙β (т)

де qоб – геометричний обсяг відповідного встаткування, м3;

 – питома вага матеріалу або виробу, т/м3;

 – коефіцієнт заповнення обсягу (щільності укладання).

Знаючи кількість матеріалу, що підлягає зберіганню qзапmax, потрібну кількість

устаткування (осередків, стелажів, штабелів) п, визначаємо по формулі:

Маючи в плані габаритні розміри прийнятого встаткування й потрібну його

кількість, визначають корисну площу складу для зберігання даного виду матеріалу:

f_пол = l∙ b ∙ n =f_об ∙n(м²)

де l – довжина відповідного встаткування для зберігання, м;

b – ширина, м.

Підрахувавши, таким чином, корисну площу для зберігання окремих видів або

груп матеріалів і виробів і підсумовуючи її, одержуємо загальну корисну площу складу.

Для сипучих вантажів важливо визначити обсяг штабеля, а для рідких продуктів –

обсяг резервуара.

256

Визначення площі, зайнятої приймальними й відпускними площадками. На складах

з більшим обсягом робіт приймальні

і відпускні площадки влаштовуються окремо, а з малим обсягом робіт – разом.

Необхідна площа приймальної площадки:

f_пр=

де Qгпост – річне надходження матеріалу, т;

I – навантаження на 1 м2 площі, т (приймаються приблизно 0,25 від середнього

навантаження на 1м2 корисної площі ст по складу, або близько 0,25 – 0,5 т/м2);

k – коефіцієнт нерівномірності надходження матеріалу на склад (1,2– 1,5);

t

– кількість днів знаходження матеріалу на приймальній площадці (до 2 днів).

Розмір відпускної площадки визначається аналогічно.

Визначення службової площі. Площа контори складу розраховується в залежності

від числа працівників. При штаті складу до трьох чоловік площа контори приймається

по 5 м2 на кожну людину; від 3 до 5–4 м2, при штаті більше 5 працівників – по 3,25 м2.

Визначення допоміжної площі. Розміри проходів і проїздів (А) у складських

приміщеннях визначаються залежно від габариту збережених матеріалів, розмірів

вантажообігів, підйомно-транспортних коштів. Для цієї мети користуються формулою:

А = 2 · В + 3 · С,

де В – ширина транспортного засобу, див;

С – ширина зазорів між транспортними засобами й між ними й стелажами по

обидві сторони проїзду (приймається 15–20 див).

В абсолютних величинах ширина головних проїздів (проходів) приймається від 1,5

до 4,5 м. Ширина бічних проїздів (проходів) – від 0,7 до 1,5 м. .

Висота складських приміщень від рівня статі до затягування ферм або крокв

приймається звичайно від 3,5 до 5,5 м. У тих випадках, коли склад обладнається мостовим краном, йоговисота розраховується й може досягти 8 м.

Ефективне

використання

складів,

транспортних

шляхів

і

вантажно - розвантажувальних механізмів досягається шляхом розробки технологічних процесів на основі вироблення передових бригад, ефективних способів укладання вантажів, пакетування й

контейнеризації.

Література

1. Гэлловэй Ліс. Операційний менеджмент. - Спб: Питер, 2001. - 320 с. - (серія «Теорія

і практика менеджменту»).

2. Минаев.Э.С., Агєєва И.Г., Абата Дага А. Керування виробництвом й операціями: 17-

модульна програма для менеджерів „управление розвитком організації“. Модуль 15.

-М.: ИНФРА-М, 2000. - 256.

3. Василенко В.А., Мірошник И.Е. Операційне й ситуаційне керування в системі ме-

неджмента: Навчальна допомога. - М.: МГИУ, 2002.- 530 с.

4. Криковский Є. Логістика підприємства: Навч. посібник: Львів: Державний університет

«Львівська політехніка», 1996.

5. Неруш Ю.М. Комерційна логістика. - М.: Банки й біржі, ЮНИТИ, 1997.

16. Виробничий менеджмент: Підручник для вузів/ С.Д. Ильенкова, А.В. Бандурин, Г.Я.

Горбовцев й ін.; Під ред. С.Д. Ильенковой. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 583 с.

ВИСНОВКИ ПО РОЗДІЛУ

257

1. Однією з умов усталеної роботи фірми, її процвітання є формування з

застосуванням наукових підходів і сучасних методів менеджменту технічної й соціальної

політики підприємства. Технічна й соціальна політика тісно зв'язані між собою.

Якщо технічна політика в основному спрямована на підвищення конкурентоздатності

форми і її товарів на базі підвищення якості товарів, що випускають, і ресурсосбере-

ження, то соціальна - носить підтримуючий характер, будучи одночасно й базою

технічної політики, тому що об'єктом соціальної політики є люди й середовище їх прожи –

вання. Без людей немає менеджменту. Технічна політика фірми може бути успішної тільки

при належній підготовці виробництва: технічної, організаційної, технологічної,

конструктивної й т.п. Відомий закон менеджменту «Чим більше ми витрачаємо часу

на підготовку, - тим успішніше результат!»

2. Основною турботою виробничого менеджера, звичайно, не є організаційно -

технічна підготовка виробництва (ОТПВ), що є ключем до основної діяльності

підприємства, заставою успішної роботи фірми. Тому в усім світі з особою

старанністю ставляться до питань, розв'язуваним на стадії ОТПВ. У США, наприклад,

витрати на ОТПВ в 11 разів перевищують аналогічні показники на НИОКР. Факторами

скорочення тривалості ОТПВ і підвищення

її ефективності є впровадження ЕСТПП,

ЕСТД, АСУП, уніфікація й типізація технологічних процесів, оснащення, застосування

наукових підходів менеджменту.

3. Загальним з найважливіших аспектів складної системи підготовки виробництва є

ув'язування всіх численних робіт і заходів підготовчого підходу. Найбільше

успішно це можна здійснити за допомогою мережних моделей, універсальність застосування

яких довела практика. Сіткове планування, особливо автоматизоване, - ефективніший

інструмент менеджера як при плануванні робіт на будь-який період (стратегічне,

поточне, оперативне), так і при їхній реалізації.

4. Для організації ефективної роботи підприємства розробляють комплекс документів,

що носить у будівництві назва "проект провадження робіт" (ППР). У ППР вирішують-

ться питання визначення строків і черговості робіт, взаємопогодженості, розраховуються

потреба в матеріальних, енергетичних й інших ресурсах, а також розробляються захід

по охороні праці й контрольної якості робіт. Основним документом у складі

ППР є календарний план, що вирішує ключові питання організації роботи підприємства

на всю річну виробничу програму.

5. Календарний план провадження робіт на річну програму підприємства розроблюється

у два етапи; на першому етапі відбувається формування виробничої програми

і її аналіз із погляду виробничої можливості її реалізації. При цьому будується

директивний графік провадження робіт і здійснюється балансування прийнятих до виповнення

робіт з можливістю їхнього забезпечення по всіх складових потужності підприємства.

6. Збалансований директивний графік і затверджені керівництвом фірми обсяги

робіт є основою для деталізованого календарного графіка провадження робіт на

річну програму. Календарний графік регламентує строки, організаційну й техно -

логічне вв'язування робіт, виконуваних структурними підрозділами, визначає по-

треби в основних матеріально-технічних й інших ресурсах по укріпленої номенклатури.

Вирішує питання покриття цих потреб й є основою для розробки планового

матеріального забезпечення підрозділів й обсягу робіт виробничої програми

підприємства.

7. Розвиток виробничих структур не можна розглядати ізольовано від складених

організаційних структур керування у виробництві, тому що виробничі

структури є лише об'єктом керування. Раціональна структура апарата управління

є основою планомірної й ритмічної роботи виробничої структури. На

розвиток структур керування впливає ряд факторів, серед яких виробнича

структура, трудомісткість і складність управлінських робіт, а також вимоги

258

ринку. Розмаїтість й особливості виробництва обумовлюють необхідність застосування

різних видів і типів організаційних структур керування.

8. Матеріально-технічне забезпечення виробництва як компонент,забезпечуючий

підсистеми, багато в чому визначає якість переробної

підсистеми, її "виходу". При низькій якості "входу" системи не-

можливо одержати високу якість її "виходу". Основною метою матеріально

• технічного виробництва є своєчасне й безперебійне постачання

підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів необхідного

якості й кількості у встановлений термін. Ключовим питанням у матері-

ально -технічному забезпеченні виробництва є планування, основною

базою якого, у свою чергу, служать сіткові графіки й циклограми

провадження робіт, що входять своїй складовій частиною в календарні плани

виробничої програми підприємства.

9. При складанні планів МТО основна увага приділяється обсягу потреб

підприємства і його підрозділів по всій номенклатурі з обліком

можливостей їхнього покриття й необхідності створення належних запасів.

Створення запасів матеріально-технічних ресурсів - постійний об'єкт

неспокою керівництва фірми. Більші запаси ведуть до збільшення собівартості

готової продукції, ряду інших негативних наслідків, малі - до простоїв

основного виробництва. Знаходження потрібного оптимуму в запасах по

кожній номенклатурі сировини й матеріалів й їхнє раціональне використання -

актуальне завдання МТО.

10.Керування виробництвом і його забезпеченням, останнім часом, здійснюється

багатьма підприємствами відповідно до концепції "Точно в час"

(Just in time), що опирається на мінімальні запаси й синхронізацію

виробничих процесів й операцій. Найбільш сучасною формою такого

керування є японська система "Канбан", ефективність якої до-

казана багатьма фірмами Заходу.

11.Останнім часом широке поширення одержав комплексний підхід

до проблем МТО за допомогою логістики, що охоплює широкої спектр

питань: вибір технології й матеріалів, вибір постачальників, транспортні

259

рішення й планування виробничого процесу з обліком його забезпечення.

12. Ефективність логістичної системи залежить не тільки від удосконалювання й

Інтенсивності промислового й транспортного виробництва, але й оптимально організованого

складського господарства. Складське господарство сприяє: збереженню якості продукції,

матеріалів, сировини; підвищенню ритмічності й організованості виробництва й

роботи транспорту; поліпшенню використання територій підприємств; зниженню простоїв

транспортних засобів і транспортних витрат; вивільненню працівників від непродуктивних

вантажно-розвантажувальних і складських робіт для використання їх в основному

виробництві.

Основні терміни й поняття

Політика підприємства

Технічна політика

Соціальна політика

Ресурсозбереження

Фактори ресурсозбереження

Матриця «Якість - ресурсоємкість»

Технічна підготовка виробництва

Інвестиційна можливість підприємства

ТЕО проекту

Контрактна документація

Організаційно-технологічна документація

Керування запасами

Функція нагромадження

Функція захисту від інфляції

Функція захисту від інфляції

Баланс обсягів і ресурсів

Інтенсивність робіт і потреб

Надійність виробництва

Збалансоване планування

МТО

Потреба в ресурсах

Джерела покриття

Незавершене виробництво

Повирібний спосіб розрахунку

Повирібний спосіб розрахунку

Організаційно-технологічна підготовка Види запасів

виробництва (ОТПВ)

Технологічна підготовка виробництва (ТПВ)

Виробничі запаси

Організаційна

(ОПВ)

ЕСТПП

ЕСТД

підготовка

виробництва Запаси готової продукції

Зачепив

Перехідний обсяг робіт

260

Формування

програми

виробничої

Пріоритетність об'єктів й обсягів

робіт

Збалансування потреб

Принципи формування програми

Календарне планування

Агрегатне планування

Потреби в ресурсах

Надійність керування

"Виштовхування" виробів

"Втягування" виробів

Концепція керування запасами

"Just in Тime"

Рівні запасу

Ціль матеріально технічного Параметри системи "Канбан"

забезпечення (МТО)

Завдання МТО

Нормування ресурсів

Доставка

Запаси

Рівні керування МТО

Стадії керування МТО

Правила системи "Канбан"

Логістика

Логістичні рішення

Об'єкти логістики

Типи рішення й методи рішення

логістичних завдань

Елементи керування МТО

Комп'ютеризація

Зв`язки між виробництвами

Моделі з фіксованим обсягом і періодом

логістичної системи

Система складування

Питання для самоконтролю

1. Що собою представляє політика підприємства? Які її основні складові?

2. У чому укладається основа технічної політики підприємства?

3. Яке призначення й основний зміст соціальної політики підприємства?

4. Яку роль у діяльності підприємства грає організаційна підготовка виробництва?

5. Яка основна мета технологічної підготовки виробництва?

6. У чому укладається сутність ЕСТПП?

7. Яка мета складання попереднього директивного графіка виробництва роботи?

8. У чому зміст балансування прийнятих обсягів робіт і ресурсів фірми? Які основні

складові цього балансування?

9. Яке основне призначення календарного плану робіт?

10 Яким чином у календарному плануванні враховується надійність виробництва?

261

11.У чому укладається сутність рішення багатокритеріальних оптимізаційних завдань в

календарному плануванні?

12. У чому укладається роль підсистеми, що забезпечує, у системі виробництва?

Яка її ціль?

13. У чому конкретно укладається діяльність служб підприємства по його

забезпеченню предметами праці?

14. Назвіть причини створення й підтримки матеріальних запасів.

15. Які вимоги до ефективного керування запасами?

16. Які Ви знаєте види витрат, пов'язані з матеріальними запасами?

17. Що таке резервний запас і для чого він потрібний?

18. Коротко опишіть метод АВС до контролю запасів.

19. Поясните розходження між незалежним і залежним попитом.

20.Коротко поясните відмінність системи «точно в строк» від традиційної

системи

21.На які основні компоненти ділять процес МТО? По яких ознаках?

22.У чому укладається процес МТО?

23.Які служби на підприємстві займаються проблемами МТО?

24.Хто планує МТО фірми?

25.Як погоджуються стратегії підприємства із плануванням МТО?

26.Що собою представляють моделі з фіксованим обсягом і періодом?

27.Як би Ви представили принципову схему планування МТО?

28.У чому укладається сутність планування МТО?

29.Які способи визначення потреби в матеріалах Ви знаєте?

30.Як визначають потреба в матеріальних ресурсах для незавершеного

виробництва?

31.Які основні вихідні дані використають для визначення потреби

в матеріалах, сировині, напівфабрикатах?

32.Що собою представляють запаси на виробництві?

33.Які види запасів практикують підприємства? Яка їхня роль?

34.У чому укладається ефективність використання запасів?

35.Яким образом запаси можуть підвищувати гнучкість у керуванні фірмою?

36.Що собою представляє концепція керування запасами "Just in Тime"?

37.Що таке система "Канбан"?

262

38.Які переваги системи "Канбан"?

39. У чому укладається сутність складування й розміщення запасів?

263

Розділ 4. Оперативне планування й керування

Керування виробництвом на стадії реалізації ухвалених рішень повинне базуватися

на строгій регламентації виконаних робіт у часі по кожній позиції виробничої

програми - з одного боку, а з іншого боку - здійснюватися з обліком й у залежності

від складної реальної виробничої ситуації.

Таке двоєдинство мети накладає на менеджерів величезну відповідальність за

досягнення кінцевих результатів.

На рівні підприємства реалізація намічених планів пов'язана зі здійсненням

рішення принципових питань: зняття, заміни запущених у виробництво виробів;

забезпечення зовнішніх поставок комплектуючих виробів; використання внутрішніх

матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

У цей час процедури керування усе більше переплітаються з технологією й

регулюванням (диспетчеризацією) виробництва. Повсякденно виконувані управлінським

персоналом функції по оперативному обліку, контролю й аналізу ходу виробництва

є основою для вироблення варіантів, що регулюють вплив на хід виробництва.

Цілеспрямований вплив на колективи цехів, ділянок, а також робітників, їх

належна мотивація сприяють виконанню виробничих програм підприємства.