5.2. Сучасні методи прискореного проектування продукції
Необхідність розробляти нову продукцію й швидко виводити її на ринок
збуту - це завдання, з якого зіштовхуються виробники в будь-якій галузі промисловості
, від виготовлювачів комп'ютерних чипів до компаній, що торгують картопляними
чіпсами. Замовникам фірм, що виготовляють чипи, наприклад компаніям по випуску
техніки, для їх постійно, що розвивається виробництва, потрібні усе більше й
потужні напівпровідники. Виробникам продуктів харчування, щоб зберігати або
збільшувати свою частку в обороті роздрібного ринку, доводиться робити все можливе,
щоб постійно пропонувати своїм споживачам смачні новинки.
Предмет розгляду даної глави - прискорені способи проектування
продукції й вибору технології, на основі яких потім організується виробництво (мал.2.2).
99
Маркетинг
Маркетинг
Створення
продукту
Випереди-
Виробництво
Технічні
рішення
Просування
Ринкова
Попит
Витрати Збут
споживачів
Технічні
Характеристики
Разра-
б
Заводські
наряди-замовлення
Планування
виробничого
процесу
Виро-
бництв
Ринкова
сис
Продукція
Рис. 2.2. Принципова схема створення продукту [4]
Як видно з наведеного малюнка, у цьому процесі задіяні три основні
функції: маркетинг, розробка продукції і її виробництво. Маркетинг відповідає за пропозиція
ідей щодо нових видів продукції й за збір інформації про технічний
характеристиках наявних на ринку товарів. Розроблювачі продукції несуть відповідність
за обґрунтованість технічної концепції продукції й досконалість остаточного
проекту. Виробництво відповідає за вибір або модифікацію технологічних процесів,
обраною або розробленою компанією, що призначають для випуску, нової продукції.
На стадії вивчення потреб ринку необхідно впевнитися, що попит на
продукт дійсно існує, і точно визначити, які характеристики виробу потрібні
ринку. Нові продукти найчастіше й виникають за рахунок ринкового поштовху, коли
дослідники знаходять незадоволені потреби споживачів. Оскільки потреби вже
існують, їх можна досконально вивчити й далі продовжувати, уже маючи твердий ґрунт
під ногами, не забуваючи, втім, і про те, що конкуренти можуть робити те ж саме.
Процес розробки продукції забезпечує взаємозв'язок між потребами й
очікуваннями споживача конкретного товару й операціями, необхідними для його виробництва
. У процесі розробки надзвичайно важливо вміти оперативно реагувати на будь-які
зміни в очікуваннях споживачів, що стосуються розроблювальної продукції, а також на
динамічні зміни, обумовлені науково-технічним прогресом. І, нарешті, при
розробці нової продукції варто прагнути до обліку місцевих преференції (переваг) у глобальному ринку [1].
Розробка нових видів продукції обіцяє компанії неймовірні потенційні
можливості, але реалізувати ці можливості - завдання дуже складна. Процес розробки
нової продукції являє собою складний комплекс різних видів діяльності,
найтіснішим образом пов'язаних з більшістю інших бізнесів функцій. На мал. 2.3
фази (стадії) типового проекту по розробці нової продукції.
ГРАФІК
ФАЗА
Початок
проекту
Число місяців до виходу продукції на ринок
Освоєння
ринку
Розробка концепції
36
27
18
9
0
Структура продукту
Замовлене проектування
Ринкова концепція
Концепція
Затвердження
програми
100
Планування продукту
Створення ринку
Тестування ринку
Інвестування й
фінансування
Проектування
продукту й
процесу
Проектування
Досвідчене виробництво
і нарощування обсягу
Уточнення обсягу випуску
продукту
Запуск у виробництво
Нарощування комерційного
випуску виробу
Проектування
і планування
Продукт
Перший
здача
Технологія
Досвідчене виробництво
Нарощування
Освоєння
Рис. 2.3. Типові фази створення нового продукту [4]
На перших двох фазах - розробка концепції й планування продукції - проводиться
комплексний аналіз інформації про можливості ринку збуту, умовах конкуренції,
технічних можливостях і вимогах до нового товару. На основі такого аналізу визначається структура нового продукту. У структурі враховується концептуальний задум, ємність
ринку, очікуваний рівень досконалості продукту, інвестиційні вимоги й фінансові
наслідку висновку на ринок нового товару. Крім того, перш ніж прийняти програму
розробки нової продукції, компанії звичайно намагаються одержати підтвердження
правельно нової концепції, прибігаючи до пробного продажу цієї продукції на невеликих
ринках. Таке тестування може передбачати виготовлення досвідчених моделей й
обговорення їхніх якостей з потенційними споживачами.
Складання концептуального проекту, або ескізу, майбутнього продукту, можливо,
является найбільш творчою стадією процесу. Як і мозкову атаку, складання концепцій
найкраще проводити в більш-менш спокійній атмосфері, без зайвої критики, і тільки
по закінченні оцінювати здійсненність проектів. Кращий з них переходить на стадію
розробки робочого проекту, коли складаються креслення, переліки деталей і
комплектуючих, технологічні процеси, технічні умови на проведення випробувань і так
далі.
Після схвалення проект створення нової продукції вступає у фазу детальної
інженерної розробки. Її основним завданням є конструювання, проектування й
виготовлення діючих досвідчених зразків, а також розробка інструментів й
обладнання, які будуть використатися для виробництва даної продукції в комерційних
масштабах.
Чим менше деталей, технологічних процесів і технологій використається в
виробництві, тим більше рентабельними будуть операції. При наявності деякого числа
процесові, застосовних до всіх продуктів, підвищується завантаження, як виробничих
мошность, так і робочої чинності, поліпшуються навички працівників і з'являється потенціал для
інвестицій у проектування робочих процесів з метою максимізації ефективності.
Коли для виробництва різних продуктів потрібне велике число різних
технологічних процесів, завантаження заводу буде низкою, а часта зміна діяльності
приведе до зниження продуктивності праці й погіршенню виробничих навичок.
З економічної точки зору нема рації вкладати гроші в підвищення
ефективності рідко використовуваних процесів.
Аналогічним образом менше число використовуваних деталей і матеріалів веде до
скороченню запасів, зменшенню числа постачальників, з якими повинна працювати фірма,
101
д
Кінцева
рынка
і до менш частих поставок у порівнянні з організацією, що витрачає ті ж суми грошей
на більше число різних компонентів. Економія при цьому може бути значної.
Саме із цих причин організації й вступають на шлях скорочення наменклатури
тури виробів. Ціль програми скорочення номенклатури укладається в тім, щоб
зменшити число різних найменувань виробів, які організація зберігає в запасі.
Оскільки з відмовою від рідко використовуваних, але важливих компонентів або зі скороченням
числа варіацій того самого об'єкта без ретельного аналізу наслідків зв'язаний більший
ризик, завдання скорочення номенклатури звичайно доручають спеціальній команді з
представників відділів проектування, виробництва, продажів, забезпечення якості й
закупок. Дійти згоди між всіма цими підрозділами дуже складно, тому програми
скорочення номенклатури звичайно вимагають багато часу й грошей.
Розглянемо номенклатуру звичайних шурупів. Ігноруючи варіації з діаметром і
довжину, будемо враховувати, що існують як мінімум чотири матеріали (латунь, м'яка
сталь, хромовані, оцинковані), два типи голівки (напівкруглі й плоскі) і три типи
пазів - усього двадцять чотири комбінації для кожного розміру. Очевидно, що для багатьох
завдань однаково добре підійдуть шурупи різних типорозмірів, їхньому застосуванню заважають
лише звички й сформовані традиції. Потрібно враховувати й вартість. Наприклад,
хромовані шурупи підійдуть практично для будь-якої операції, але вони ж є й самими
дорогими.
Як правило, починають із найменш ходового запасу й дивляться, чи можна від нього
здаватися. Далі запаси класифікуються по ступені користування ними. Якщо дві або більше
одиниці зберігання служать однієї й тієї ж мети, одну або, відповідно, трохи з них
можна видалити. Саме під час цього процесу потрібно бути максимально обережним,
враховуючи інтереси покупців, якість продукту й витрати. Особливо гостро питання відповідності
розмаїтості потребам ринку коштує в роздрібній торгівлі. Магазину господарських
товарів жилося б набагато легше, якби всі його покупці здобували фарбу в банках
по трьох літра.
У виробництві номенклатура виробів, якщо її не контролювати, має тенденцію
збільшуватися[5]. Або, як говорять американські фахівці: «Краща деталь - це відсутність
деталі»[4]. Витрати на скорочення розмаїтості - як фінансові, так й у вигляді
погіршення взаємин між відділами - настільки великі, що буде вигідніше контролювати
номенклатуру із самого початку. Для цієї мети найкраще підходить політика
стандартизації.
Основу детальної інженерної розробки становить цикл «проектування –
Моделі – тестування». У цьому циклі, певні раніше концепції продукції й
технологічного процесу, втілюються в робочій моделі, що може бути або
комп’ютерний, або у фізичній формі. Модель проходить тестування, у якому імітуються
реальні умови експлуатації майбутньої продукції. Якщо модель не відповідає наміченим
експлуатаційним характеристикам, інженери змінюють конструкцію або усувають
недоробки, після чого цикл «проектування - модель - тестування» повторює
знову. Фаза детальної інженерної розробки завершується «здачею проекту», що
означає, що дана модель відповідає всім пропонованим до неї вимогам.
Після цього компанія переходить від фази інженерної розробки до фази
ментального виробництва. Спочатку на виробничому встаткуванні виготовляються й
випробовуються окремі комплектуючі, які потім збираються в систему й
в заводських умовах. На фазі експериментального виробництва виготовляється тестуються
досвідчена партія продукції, перевіряється здатність нових або модифікованих,
виробничих процесів випускати дану продукцію в комерційному обсязі. На цієї
стадії весь необхідний інструментарій й устаткування повинні бути готові до виробництва
, а постачальники деталей і комплектуючих - до їхніх поставок у потрібних обсягах. Саме на
цій фазі розробки нової продукції відбувається інтеграція всіх елементів
виробничої системи: проекту, результатів інженерного проектування, модернізованих
102
інструментів й устаткування, що комплектують, порядку зборки, виробничого
контролю робітників-операторів і техніків.
Заключною фазою створення нового продукту є нарощування виробництва
й досягнення проектної потужності. До цього часу виробничий процес модернізований
і налагоджений, але необхідно ще забезпечити його стабільність при виробництві
більших партій продукції. На цій фазі виробництво починається з випуску незначних
обсягів; потім, у міру того як компанія переконується в тім, що може провадити
продукцію без збоїв (а постачальники - вчасно поставляти комплектуючі), а також в
тім, що маркетингові служби здатні забезпечити її збут, випуск поступово
збільшується.
Проекти по розробці нової продукції дуже рідко реалізуються зовсім
лированной; вони, як правило, взаємозалежні. Крім того, щоб проект був ефективним,
необхідно, щоб він органічно вписувався в загальну виробничу структуру
прийняття. Варто пам'ятати, що в різних проектах можуть бути задіяні ті самі
найважливіші компоненти організаційної структури й над ними нерідко працюють одні й ті
же проектні групи. Необхідно також ураховувати, що досить часто від нової продукції
потрібно, щоб вона була як конструктивно, так і функціонально сумісна із уже
освоєною продукцією фірми.
Останнім часом для прискорення процесу розробки нової продукції багато
компанії широко використають так званий метод спільного проектування
(Concurrent Engineering – РЄ). На відміну від проста, послідовного, фаза за фазою,
виконання розробки, при системі РЄ робиться упор на меж функціональної інтеграції й
одночасному, спільному проектуванні різних видів продукції й призначений
для їхнього виробництва технологічних процесів.
Спільне проектування ґрунтується на програмній інтеграції різних
груп, що беруть участь у проекті. Останнім часом з'явилося три типи груп: групи управління
програмою, технічні групи й численні проектно-виробничі
групи. Якщо проект характеризується підвищеною складністю, знадобиться сформувати
ще
інтеграційну
групу,
об'єднуючу
зусилля
різних
виробничих груп. Іноді створюються також спеціальні групи для вивчення
виконання проблем, наприклад дослідження нових технологій.
Основною перевагою методу РЄ є значне скорочення строків
реалізації проекту. Одночасність інженерних розробок означає паралельне
виконання різних фаз проекту, наприклад, під час розробки ринкової концепції й структура
тури продукту виконується проектування, як продукту, так і виробничих процесів
. Найважливішою умовою ефективності даного методу є постійний обмін
інформацією по електронній пошті або безпосередньо на зборах членів груп, а також
використання всіма учасниками проекту єдиних баз даних. Так, наприклад, у компанії
Hewlett-Packard постійно працює трохи чітко сформованих груп технологічного профілю, які функціонують паралельно, і є частиною стратегії цієї
компанії. Кожна така група займається розробками в одній з технологій, найбільше
важливих для освоєння нових видів продукції компанії Hewlett-Packard (мал. 2.4.).
ТИП
СТРАТЕГІЇ
Бізнес стратегія
ФУНКЦІОНАЛЬНІ
СТРАТЕГІЇ
103
УДЕРЖАНИЕ РЫНКА
ПРОЕКТИРОВАНИЕ
ПРОИЗВОДСТВО
МАРКЕТИНГ
АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЇ ПРО
ІСНУЮЧИХ
ТЕХНОЛОГІЯХ
А
В
З
D
РОЗРОБКА
ФАЗИ
СТВОРЕННЯ
ПРОЕКТУ
ПОТОЧНІ
УДОСКОНАЛЕННЯ
ДЕТАЛЬНЕ
ІНЖЕНЕРНЕ
ПОШИРЕННЯ
Рис. 2.4. Стратегія створення нового продукту компанії Hewlett-Packard [4]
Економія часу в результаті паралельного, а не послідовного виконання
різних етапів проекту, може бути досить значної. Вона досягається не тільки
завдяки сполученню виконання робіт, але й завдяки скороченню кількості помилок,
доторие можуть з'являтися на одній з фаз і не виявляються аж до останньої стадії
проекту.
Дуже багато чого підтверджує, що безперервне генерування потоку нової продукції
надзвичайно важливо для підтримки ефективної присутності компанії на ринку
збуту. Для того щоб домогтися успіху, фірми повинні оперативно реагувати на зраді
запитів споживачів і дії своїх конкурентів. Здатність швидко й точно
ідентифікувати потенційні можливості, зосередити зусилля на розробці нової
продукції й технологій і вчасно виводити продукцію на ринок збуту неймовірно
важлива для будь-якої компанії. Однак це варто робити не тільки швидко, але й ефективно.
Крім того, оскільки методи створення нових видів продукції й технологій постійно
удосконалюються, а тривалість існування моделі на ринку і її життєвий
цикл скорочуються, сьогодні фірма повинна реалізувати більше проектів по створенню нової
продукції, чим раніше, і при цьому використати менше ресурсів.
Так, наприклад, на автомобільному ринку США кількість моделей і ринкових
сегментів збільшилося за останніх 25 років настільки, що для збереження своєї частки в ринку
збуту, автомобілебудівним компаніям доводиться реалізовувати в чотири рази більше
проектів нових моделей, чим раніше. Одночасно менші обсяги випуску моделей
і більше короткі строки їхнього існування на ринку неминуче вимагають різкого скорочення
споживання ресурсів. Щоб зберегти конкурентно-здатність, будь-яка сучасна фірма
повинна постійно й ефективно займатися інженерними розробками, проектуванням
і створенням нових моделей.
Критерії ефективності створення нових видів продукції можна розділити на три
основні категорії: критерії, зв'язані зі швидкістю й частотою висновку нової продукції
на ринок, критерії оцінки продуктивності створення нової продукції й критерії оцінки
якості реально виведеної на ринок продукції (табл. 4.2).
У сукупності всі ці критерії - час, продуктивність й якість - визначають
загальну ефективність процесу створення нової продукції, а в комбінації іншими видами
104
|
ОПЫТНОЕ ПРОИЗВОДСТВО | |
|
|
|
|
ПРОИЗВОДСТВО | |
діяльності (збутому, виробництвом, рекламою й обслуговуванням споживачів) - ступеня
впливу конкретного проекту на ринок.