Глава 10. Планування виробничої програми

10.1. Сутність і завдання виробничого планування

Метою роботи операційного менеджера є максимально ефективне задоволення

запитів споживачів. За цим ховається поставка товарів або послуг у потрібних

кількостях й у потрібний час із максимальним використанням наявних ресурсів. Таким

чином, його завданням є досягнення балансу між завантаженням виробничих потужностей

і попитом. Це завдання не настільки просте, як здається на перший погляд, хоча б тому,

що попит звичайно носить не прогнозований характер, а гнучкість устаткування далеко не так

велика, як хотілося б[1].

Планування завантаження виробничих потужностей можна розділити на три ти-

па: довгострокове або стратегічне, середньострокове або поточне (річне) і короткострокове

- оперативне. Залежно від галузі період планування може мінятися від місяців

до декількох років у довгостроковому плануванні й від годин до тижнів у короткостроковому, од-

нак основні принципи багато в чому однакові.

181

Довгострокове планування розглядає загальну виробничу потужність ор-

ганізації (див. главу 4 й [2]). Середньострокове планування ставить метою досягнення най-

кращого загального балансу між завантаженням і попитом, а при короткостроковому плануванні

складаються робочі графіки подій, які повинні відбутися в найближчі годинники, дні

або тижня. Оперативний рівень планування буде розглянутий трохи нижче, у главі

15.

Ця глава присвячена в основному середньостроковому плануванню. У ній будуть розгляда-

ні природа й проблеми прогнозування попиту. Ми розглянемо альтернативи обліку не-

сталості попиту й, оскільки жодна система планування не може обійтися без якісних

даних, опишемо систему планування і її інформаційні потреби, а також

ряд методів одержання необхідних даних.

Якщо попит перевершує наявні можливості, треба або розширювати

виробництво, або змушувати покупця чекати. У випадку, коли попит на

ряд продуктів перевищує виробничі потужності й коли надлишок попиту

не може бути вдоволений, для розрахунку оптимальної програми випуску

може застосовуватися техніка лінійного програмування [3]. Про це ми

коротенько розповімо наприкінці даної допомоги.

Річний план - це документ, що виходить зі стратегічного плану, але

досить точно й детально деталізований у своєму змісті, згідно

якому по кожному напрямку діяльності організації визначається

обсяг робіт, вирішуються питання забезпечення його виконання, а також збуту

готової продукції.

Підприємство, як відомо, саме вирішує які плани йому становити, а

які ні. Яку систему планування приймати на озброєння, і в якому

обсязі. Дійсно, все залежить від умов роботи підприємства, його мас-

штабів, що існують традицій й організаційної структури.

Разом з тим, світовий досвід керування виробництвом говорить про те,

що без плану працювати не може практично жодна організація, жодне

підприємство або установа. Міняються тільки форми, види або назви

планів, які, зокрема, іноді йменують стандартами фірми [4]. Головне

одне, що потреба в них існує, і дана функція послідовно

реалізується у вигляді певних дій на основі певних принци-

пів.

До основних принципів планування можна віднести наступні:

 спадкоємність стратегічного й поточного (тактичного) планів;

182

 збалансованість плану;

 соціальна орієнтація плану;

 ранжирування об'єктів планування по їхній важливості;

 погодженість плану з параметрами зовнішнього середовища системи ме-

неджменту;

 варіантність плану;

 економічна обґрунтованість плану;

 автоматизація системи планування;

 забезпечення зворотного зв'язку системи планування,

Розглянемо коротенько зміст перерахованих принципів планування.

Спадкоємність стратегічного й поточного планів передбачає,

що склад поточних планів повинен повторювати основні розділи стратегії

фірми. Кількість планових показників річного плану більше, ніж у розділах

стратегії фірми. Чим менше обрій планування (рівень), тим, у відповідності

з пірамідою показників, більше кількість планових показників[5]. Вони не повинні суперечити затвердженим показникам стратегії

фірми, вони можуть бути тільки більше твердими й вигідними фірмі в поточний

момент.

Збалансованість плану забезпечується спадкоємністю балансу

показників по ієрархії, наприклад, функціональної моделі об'єкта, варті-

сної моделі (при проведенні функціонально-вартісного аналізу), а також

ув'язування потреб у ресурсах з можливостями фірми, балансу надходження

і розподілу ресурсів.

Соціальна орієнтація плану передбачає рішення, поряд з техні-

чними й економічними проблемами, проблем забезпечення відповідності

міжнародним вимогам показників екологічності, безпеки й ер-

гономічності, що випускають товарів і функціонування фірми, а також по-

казників соціального розвитку колективу.

183

Ранжирування об'єктів планування по їхній важливості необхідно

здійснювати для раціонального розподілу наявних ресурсів. Наприклад,

якщо випускають товари, що, мають приблизно однаковий рівень конкуренто-

здатності, те спочатку необхідно направляти ресурси на підвищення конку-

рентоздатності товару, що має найбільшу питому вагу (за вартістю

продажів) у програмі фірми.

Погодженість плану з параметрами зовнішнього середовища системи менедж-

менту забезпечується аналізом динаміки факторів зовнішнього середовища й

дослідженням впливу цих факторів на планові показники.

Варіантність плану забезпечується розробкою не менш трьох альтер-

нативних варіантів досягнення однієї й тієї ж мети й вибору оптимального

варіанта, що забезпечує виконання запланованої мети з найменшими

витратами на її розробку й реалізацію.

Економічна обґрунтованість плану є одним з найважливіших

принципів планування. Остаточний вибір варіанта планових показників

повинен здійснюватися тільки після проведення системного аналізу, про-

гнозування, оптимізації й економічного обґрунтування альтернатив.

Автоматизація системи планування – один із принципів планування,

що вимагає застосування сучасних інформаційних технологій й

комп'ютерної техніки, що забезпечують кодування інформації на основі

її класифікації, єдність і системність інформації зі стадій життєвого

циклу об'єкта планування, швидку обробку, надійне зберігання й пере -

дачу інформації особі, що приймає рішення.

Принцип планування – забезпечення зворотного зв'язку системи плануван-

ня – припускає можливість особи – споживача планів («вхід» системи

планування) представляти пропозиції про зміну (коректуванню) пла-

нів при їхній розробці.

Виконати розглянуті принципи планування дуже важко, це

можуть дозволити собі тільки великі фірми, що мають кваліфіковані

кадри, сучасні інформаційні технології й необхідні ресурси. Тому

184

кількість виконуваних принципів планування визначається складністю

й кількістю товарів, що випускають, і виконуваних послуг, положенням

і стабільністю фірми.

Структура й склад плану підприємства (об'єднання) включає наступне:

 план виробництва й реалізації продукції на річну програму робіт;

 план матеріально-технічного забезпечення;

 план технічного й організаційного розвитку (розвиток техніки,

технології й новій продукції);

 план по праці і його оплаті (структура й розвиток персоналу, система

оплати);

 фінансовий план (баланси, оподатковування, кредити, плата за фон-

ди, амортизація й т.п.);

 план соціального розвитку колективу (ціннісні орієнтації, нор-

ми поводження, системи колективного користування й т.п.);

 план по охороні природи й природокористуванню (контроль над середовищем,

оздоровлення середовища);

Плани повинні розроблятися на основі передової технології, передбачати

безперервність і спеціалізацію робіт, надійність досягнення за-

планованих результатів за умови дотримання якості що випускає

продукції й правил техніки безпеки.

При визначенні змісту робіт виробничий менеджер повинен

всебічно розглянути психофізіологічні й технологічні фактори з

метою вибору оптимального рівня спеціалізації праці.

Керуючі виробництвом повинні розуміти, що виробнича

система є одночасно соціальні й технічної, тому принципи

проектування робіт повинні включати наступні положення, характерні

для соціотехничного підходу:

185

 робота повинна вимагати відомої напруги й містити елементи

розмаїтості;

 необхідно, щоб на роботі можна було вчитися й продовжувати своє

утворення;

 робота повинна давати можливість реалізовувати в певних

межах технологію прийняття рішень;

 результати роботи повинні знаходити визнання при гарній якості

і певний ступінь соціальної підтримки колективу;

 необхідна реалізація певної залежності між результата-

ми праці й соціальним станом особистості;

 характер проектованої роботи повинен бути вв'язаний з бажаним май-

бутнім

Пошук удосконалювання праці повинен проходити безупинно, з обліком його

спеціалізації, змістовності, ергономічних і поведінкових характеристик людини.

При цьому необхідно враховувати застосовуваний інструмент,

прийоми праці, умови навколишнього середовища (температура, шум, освітленість й

т.п.), у якій виконується дана робота.

Плани розробляються як по окремих цехах (об'єктам будівництва), так й в

цілому по підприємству. Найбільш доцільним є розробка календарного плану

роботи підприємства на всю річну програму робіт, називаної ще виробничої

програмою. Виробнича програма відображає основні напрямки й завдання розвит-

ку підприємства в плановому періоді, господарські-хазяйновиті зв'язки з іншими

підприємствами, профіль, ступінь спеціалізації й комбінування виробництва.

Виконання виробничої програми може бути досягнуто двома

шляхами:

 екстенсивним методом - за рахунок збільшення кількості робітників, ма-

шин, механізмів;

 інтенсивним методом - за рахунок підвищення продуктивності робо-

чих, машин і механізмів.

Другий шлях, як правило, є більше ефективним, тому що він передбачає

з найменшими витратами досягти виконання виробничої

програми.

186

Планові завдання по обсязі виробництва й реалізації продукції встано-

влює самостійно на кожнім підприємстві по загальному обсязі й

номенклатурі, а іноді й по окремим випускати продуктам, що (машинам - в

машинобудуванні, судам - у суднобудуванні, будинкам у будівництві).

Вони включають продукцію основного виробництва, допоміжних й

підсобних виробництв.

Одиниці виміру виробничої програми бувають натуральні

(штуки, комплекти, квадратні метри, тонни й т.д.) і грошові (гривни, дол-

лари).

Виробничі програми складаються по товарному й валовому

випуску виходячи з наявного попиту.

До реалізованої продукції ставиться товарна, тобто цілком готова, ком-

плектна, повністю відповідним стандартам і ТУ продукція, підлягаюча

реалізації на сторону.

У товарну продукцію підприємства включається:

 продукція основних цехів;

 всі вироби широкого вжитку (виготовлені на даному підприєм-

стві з нового матеріалу й відходів);

 вся продукція допоміжних цехів, що випускає на сторону, (елек-

троенергія, стиснене повітря, пара, інструмент, пристосування й т.п.);

 капітальний ремонт устаткування й всі види послуг і продукція, від-

пускає підприємствам на потреби власного капітального будівництва

й ремонту ЖКХ й інші виробничі потреби підприємства;

 вся продукція й напівфабрикати навчальних майстерень, якщо вона реалі-

зовується на сторону;

 всі види впакування, тари для основних виробів, якщо вони не враховані в

собівартості виробу.

Крім випуску реалізованої товарної продукції, план підприємства

передбачає також зміну обсягу валової продукції. До валової про-

187

дукції відносять всю товарну продукцію плюс зміни (приріст або збиток)

незавершеного виробництва.

Взаємозв'язок валової й товарної продукції виражається формулою

до до

(3.1)

де Nвал, Nтов – відповідно обсяг валової й товарної продукції;

N н нез – установлений або фактичний рівень незавершеного

виробництва на кінець планового періоду;

N до нез – залишок незавершеного виробництва на початок планового

періоду.

Незавершене виробництво в грошовому вираженні являє собою

вартість всіх заготовлених деталей, вузлів, а також не закінчених зборкою,

обробкою, комплектуванням і випробуванням виробів, які на даний момент

перебувають у роботі, тобто перебувають на робочих місцях у проміжних комор.

При складанні виробничої програми повинні бути враховані

наступні умови:

 строки й технічні умови реалізації продукції;

 стан технічної підготовки виробництва (строки одержання

креслень, технологічних карт, оснащення, нормативів);

 наявність устаткування, площ, робітників відповідних спеці-

альностей і кваліфікації;

 закінчення капітальних робіт з реконструкції підприємства, цеху;

 умови МТО (строки);

 особливості виробництва окремих виробів їхньої тривалості цик-

лів, що становлять процесів (заготівельних, ливарних, оброблюємих,

складальних цехів і т.д.).

Перелік наведених питань знаходить своє втілення при плануванні за-

грузки виробничих потужностей і розробки календарного плану робіт, розроблюємих

на загальних принципах формування виробничої програми.

188

N тов N тов ( N нез− N нез ) ,