9.3. Організаційно-технологічна підготовка виробництва

Організаційно-технологічна підготовка виробництва (ОТПВ) як стадія життєвого

циклу товару включає технологічну підготовку виробництва (ТПВ) і організаційну

підготовку виробництва (ОПВ).

Технологічна підготовка виробництва (ТПВ) – сукупність заходів,

забезпечуючих технологічну готовність виробництва. Під технологічної готовні-

стю виробництва розуміється наявність на підприємстві повних комплектів конструктор -

ської і технологічної документації й коштів технологічного оснащення, необхідних

для здійснення заданого обсягу випуску продукції із установленими техніко -

економічними показниками [2].

Технологічна підготовка виробництва визначає спосіб здійснення окремих

операцій, їхня послідовність, використання інструмента, оснащення робочих місць

і т.д. Варіанти технологічного процесу впливають на середній час виробництва, трудо-

ємність виробів, вантажопотоки на підприємстві, використання виробничих потужно -

стей. У її основний зміст входять: розробка технологічних процесів виробництва,

схем і процесів зборки, техніко-економічних норм, підготовка інструментів, при-

стосувань, а також технологічних проектів виробництва.

Технологічна підготовка тісно пов'язана з конструкторської й проектної. Техноло-

гічна підготовка у взаємозв'язку з конструкторської визначає здійснення всього

виробничого процесу, його організацію й економічний рівень.

Значення технологічної підготовки будуть ще вище, якщо будуть розроблені так

названі комплексні технологічні процеси, що охоплюють, крім основних

виробничих операцій, транспортні, контрольні й інші допоміжні процеси

Актуальність такого комплексного підходу визначається вже тим, що на багатьох

підприємствах обсяг допоміжних робіт перевищує обсяг основних.

Важливим завданням є розробка такого комплексного рішення технологічної

підготовки в декількох варіантах, щоб можна було вибрати оптимальний варіант ще

до її початку.

Метою організаційної підготовки виробництва є аналіз і розробка ком-

плексного організаційного проекту виробництва, оптимізація виробничих партій,

ритмів, тактів і виробничого циклу.

З організаційної точки зору необхідно ще до початку виробництва вирішити

питання спеціалізації й кооперації, організації потокового виробництва, серійності,

масовості, прямоточности й безперервності виробничого процесу.

Даний етап є завершальним у підготовчому циклі й визначається як

найважливіший із всіх підготовчих етапів для менеджера, тому цілком закономірно

зупинитися на ньому більш докладно.

Ключовим питанням даного етапу є підготовка прототипу майбутнього нового

виробу. Ця підготовка складається з певного переліку робіт, виконуваних у наступній

послідовності:

1. Розробка плану впровадження серійного виробництва на основі прийнятого колек-

тивом рішення й наказу керівника підприємства.

2. Внесення змін у креслення прототипу з метою виправлення недоліків у кон-

струкції виробу, виявлених при виготовленні й випробуваннях досвідченого зразка.

3. Розробка остаточних технічних умов, тобто технічного обґрунтування

для початку технологічної підготовки серійного виробництва.

4. Розробка технічних умов на поставку матеріалу й договірне забезпечення

поставок матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів.

166

5. Розробка докладних технологічних процесів. Одночасно розробляються

організаційні способи обслуговування робочих місць і з'ясовуються можливо -

сті багатоверстатної роботи. Складаються технічні завдання на конструювання

спеціального інструмента.

6. Конструювання й виготовлення спеціального інструмента для серійного виробництва

7. Розробка норм виробітку, витрати матеріалів, інструмента, палива, енергії,

використання встаткування й т.д., а також організації робочих місць.

8. Виготовлення досвідченої серії з випробуванням розробленої технології й коштів

праці. Здійснення технологічного й конструкторського контролю.

9. Коректування креслень нового виробу, технологічного процесу й нормативів

за результатами випробування.

10.Остаточне налагодження технологічних процесів, спеціального інструмента й

початок серійного або масового виробництва (останнє оформляється наказом

керівника підприємства).

11.Організація виробництва. У звичайних умовах її здійснюють операційні

менеджери й виробничо-диспетчерські відділи (служби). Однак, поки не

будуть досягнуті заплановані параметри виробництва, буде необхідним

участь і технолога, і інноваційного менеджера, які повинні працювати в

тісному контакті з виробничими підрозділами.

Викладені 11 етапів освоєння нового виробництва характеризують тільки одну

сторону підготовки до пуску виробництва. Необхідний комплексний організаційний про-

ект відновлення виробів, виробничої бази, що обслуговують підрозділів й управ-

ління виробництвом.

Такий організаційний проект виробництва, доповнений економічними розрахун -

ками, є завершенням всієї системи підготовки виробництва.

Зміст організаційного проекту трохи відрізняється залежно від галузі,

до якої ставиться підприємство, характеру виробництва, типу організації виробництва

й т.п.

У цілому, звичайно, організаційний проект містить наступні розділи:

 обсяг і структура виробничого підрозділу;

 технологічні методи виготовлення продукції;

 вибір найбільш раціональної внутрішньозаводської спеціалізації й кооперації;

 проект оптимального матеріального розміщення об'єктів і робочих місць, органі-

зації й раціоналізації праці працівників;

 проект оптимального матеріального потоку на підприємстві;

 проект раціональної організації обслуговування виробництва, включаючи комплекс

господарств;

 система контролю й комплексного керування якістю продукції;

 система оперативного й диспетчерського керування виробництвом;

 кадрове забезпечення реалізації організаційного проекту, його економічна

оцінка.

Тут наведений загальний напрямок змісту проекту організації. Його конкрети-

зація залежить від типу підприємств, поставлених цілей і завдань, тому зміст про-

екту можна розширювати, звужувати, поглиблювати, видозмінювати. Однак обов'язковим

змістом даного проекту повинен бути організаційний аналіз проведення підготовки вироб –

ництва, якому можна представити у вигляді наступних послідовних кроків:

1.

Формулювання мети організаційного аналізу. Ціль може бути виражена в

формі строку, до якого повинна бути завершена підготовка виробництва або

почато саме виробництво. Далі можна визначити граничні витрати, число

працівників й інші необхідні показники.

167

2.

3.

4.

5.

6.

Розчленувати загальну підготовку виробництва на як можна менші етапи й ви –

значити по них обсяги робіт. Для розрахунку трудомісткості крім інших можна

застосувати експертний метод, метод перекладних коефіцієнтів, укрупнених

нормативів.

Визначити час підготовки кожного етапу, його тривалість і скорегувати

тривалість при необхідності.

Визначити необхідні ресурси й інші потреби для здійснення окремих

ділових етапів і під етапів.

Визначити можливість сполучення під етапів і робіт у часі з необхідним

коректуванням ресурсів.

На основі приватних аналізів визначити загальну трудомісткість, витрати, тривалі -

сть підготовки виробництва й установити конкретні дати початку й закінчення

кожного під етапу й всієї підготовки в цілому.

Якщо ж уважно подивитися на представлений перелік, то він представляє

собою ні що інше як календарний графік підготовки виробництва з усіма необхідни-

ми атрибутами для його побудови.

Представлений у такий спосіб організаційний аналіз знаходить широке застосування

у вітчизняній і закордонній практиці, є винятково коштовним прийомом підвищення

ефективності виробництва і якості нової продукції.

Метою ОТПВ є підготовка технологічної й організаційної документа -

ції для здійснення ефективного функціонування виробничого процесу.

Основний зміст ОТПВ включає:

 аналіз існуючих технологій, устаткування й виробничих потужностей

підприємства;

 аналіз технологічності нової продукції;

 розробку технологічних процесів виробництва нової продукції, нестан-

дартного технологічного встаткування й оснащення, їхнє виготовлення;

 нормування потреби в різних видах матеріально-технічних ресурсів;

 проектування нових виробничих ділянок;

 висновок договорів з новими постачальниками матеріально-технічних

ресурсів;

 розрахунок нормативів організації виробничих процесів;

 розробку оперативно-календарних планів запуску й випуску продукції;

 розробку організаційно-технологічної документації провадження робіт

(виробничої програми, технологічних карт, графіків виробництва ро-

бот і т.п.);

 проведення програми стратегічних змін, намічених стратегічними

планами;

 планування ОТПП і керування реалізацією намічених планів.

Трудомісткість робіт ОТПП по її проведенню значно перевищують витрати на

НИОКР. Наприклад, у США витрати на ОТПП в 11 разів більше витрат на НИОКР. По дослі-

дженням російських учених, це співвідношення дорівнює від 4,6 у дрібносерійному виробництві

до 8,0 у крупносерійному [3].

У той же час вимоги до організації виробництва постійно зростають одне-

тимчасово з підвищенням вимог до якості продукції й посиленням необхідності

зниження її собівартості. При цьому діє принцип: чим більше досконалий підготовка

виробництва, тим більше зростає споживча вартість виробів у порівнянні з

витратами на з виробництво.

Професор Брабец Ф. [4] на прикладі виробництва електродвигунів затверджує,

що прогресивної можна вважати таку конструкторську й технологічну підготовку,

коли зростанню основного параметра споживчої вартості виробу (у даному випадку

168

потужності двигуна) на 100%, тобто у два рази, відповідає збільшення маси виробу

не більше ніж на 68% і підвищення трудомісткості його виготовлення не більше ніж на 41%.

Крім розглянутих аспектів, підготовка виробництва пов'язана з рядомнегативних

факторів. По-перше, витрати на неї досягають, наприклад, в одиничному виробництві

однієї третини собівартості продукції. По-друге, недоліки в підготовці виробництва

негативно позначаються на техніко-економічних показниках виробів. По-третє,

низький рівень підготовки негативно позначається на всьому виробничому процесі -

виникають різні утруднення що відображається на технологічній дисципліні, заздалегідь

підготовлені організаційні проекти утруднюють рішення питань організаційного

характеру в процесі виробництва.

У зв'язку із сертифікацією промислової продукції, значною мірою, підвищується

вимоги до її якості, які повинні знаходити своє відбиття в технологічної

підготовці виробництва. У свою чергу, ТПВ повинна вписуватися в єдину систему тех-

нологічної підготовки виробництва (ЕСТПВ), що встановлюється державними

стандартами й безупинно вдосконалюється на базі досягнень НТП.

Єдина система технологічної підготовки виробництва (ЕСТПВ) – це встанов-

ленна державними стандартами система організації й керування технологічної

підготовкою виробництва, що передбачає широке застосування прогресивних техно-

логічних процесів, стандартного технологічного оснащення й устаткування, коштів ме-

ханізації й автоматизації виробничих процесів, інженерно-технічних й управлінських

робіт

Основна мета ЕСТПВ - забезпечення необхідних умов для досягнення повної

готовності будь-якого типу виробництва до випуску виробів заданої якості, в оптимальні

строки й при оптимальних витратах ресурсів.

Завдання ЕСТПВ зважуються на всіх рівнях і групуються по наступної чотирьох

функціям: забезпечення технологічності конструкцій і виробів, розробка технологічних

процесів, проектування й виготовлення коштів технологічного оснащення, орга-

нізація й керування ТПВ.

В ЕСТПВ документи оформляються відповідно до вимог ЕСТД - єдиної

системи технологічної документації, основне призначення якої - у встановленні

взаємозалежних єдиних правил, норм, положень по оформленню, комплектації й звер –

ненню, уніфікації й стандартизації технологічної документації.

Технологічна документація, розроблена на формах, установлених ЕСТД,

може бути використаний як первинний масив інформації для АСУП. Впровадження

ЕСТД у машинобудуванні й типізація технологічних процесів дозволяє скоротити час

на розробку технологічної документації на 35-40%.

Таким чином, основними факторами скорочення тривалості ОТПВ і підвищен-

ня її ефективності є впровадження ЕСТПВ й ЕСТД, впровадження АСУП, уніфікація й

типізація технологічних процесів й оснащення, аналіз застосування наукових підходів

менеджменту й дотримання принципів організованості процесів.