Розд3. Планування виробництва та забезпечення

Глава 9. Організація підготовки до реалізації рішень

9.6. Основи формування технічної й соціальної політики підприємства

Політика

підприємства

–

генеральна

лінія,

що включає

систему

заходів

стратегічного й тактичного характеру в якій-небудь області діяльності фірми

(технічної, фінансової, соціальної, зовнішньоекономічної й т.д.).

Технічна політика фірми - генеральна лінія, проведена керівництвом перед-

прийняття в області підвищення якості продукції, ресурсозбереження, організаційно-

технічного розвитку виробництва як компонентів цільової підсистеми системи ме-

неджменту. Вона спрямована на досягнення цілей в області забезпечення конкуренто -

здатності товарів, що випускають, технологій, виробництва й інших об'єктів керування фір-

ми.

До основної складової технічної політики фірми можна віднести:

 розробку стратегій підприємства, у яку повинна бути закладена ідеологія

технічної політики;

 проведення маркетингових досліджень із метою визначення конкурентоздатності

товарів, що випускають, і розробки, стратегічних заходів щодо досягнення









конкурентоздатності товарів у майбутньому;

проведення НИОКР по створенню конкурентоздатних товарів й інших об'єктів

фірми;

організаційно-технологічну підготовку виробництва нових товарів;

організацію й виробництво нових товарів;

формування й реалізацію стратегії ресурсозбереження.

Із всієї перерахованої складової технічної політики фірми найбільший

інтерес для нас представляє ресурсозбереження, що нарівні з якістю представляє

собою найважливіший компонент виробничого менеджменту (перші п'ять завдань техніч-

ної політики розглядаються в курсах «Маркетинг», «Стратегічне керування», «Ін-

новаційний менеджмент»).

Україна по ефективності використання ресурсів значно відстає від промис-

лово розвинених країн. Наприклад, ефективність використання електроенергії в нашої

країні приблизно у два рази нижче, ніж у США. Україна відстає й за коефіцієнтом витягнен-

ня з надр корисних копалин, використання технологічного устаткування й машин,

трудових ресурсів, оборотних коштів.

І, як наслідок, через відсутність коштів на якісне відтворення основ-

них складового потенціалу країни росте питома вага зношених основних фондів,

екологічно небезпечних об'єктів, знижується частка конкурентоздатної продукції.

До основних факторів ресурсозбереження на рівні підприємства можна віднести:

технічні, організаційні й соціально-економічні.

Технічні фактори ресурсозбереження виявляються й залежать від:

 застосування технологій, що забезпечують мінімальні втрати матеріалів;

 застосування (відновлення) устаткування, що вимагає оптимальної витрати

матеріалів;

 поліпшення якості застосовуваних ресурсів і створення матеріалів із заздалегідь

заданими властивостями;

 удосконалювання технічної бази, транспортування й зберігання матеріаль-

них ресурсів;

 удосконалювання технологічних режимів переробки сировини й матеріалів;

 створення експериментальної бази для моделювання витрати ресурсів.

Організаційні фактори ресурсозбереження включають [1]:

 удосконалювання організації обліку поставок і використання ресурсів;

 скорочення циклу від одержання до використання ресурсів;

162









підвищення якості ремонту технологічного устаткування, машин і механіз-

мів;

удосконалювання організації виробництва й праці по ощадливому витрачання

ресурсів;

організація вторинного використання ресурсів;

розробка й впровадження технічних-організаційно-технічних заходів щодо економії

ресурсів.

Соціально-економічні фактори ресурсозбереження припускають:

 застосування до керування ресурсами наукових підходів менеджменту:

 поліпшення умов праці й відпочинку працівників;

 застосування мер стимулювання й відповідальності за економію;

 здійснення мер соціально-психологічного характеру по економії ресурсів.

Фактори ресурсозбереження реалізуються у вигляді заходів, спрямованих на досяг-

нення одиниці корисного ефекту по кожному варіанту в порівнянні із замінним.

Аналіз залежності між якістю товару й сукупних витрат за його життєвий

цикл (починаючи з маркетингу й закінчуючи утилізацією після використання) показує,

що крива рівня якості зростає практично пропорційно витратам, а після визначеного

рівня якості (приблизно відповідному періоду зрілості товару) на кожну

одиницю якості потрібні ресурси, що зростають у геометричній прогресії.

У зв'язку із цим певний інтерес являє собою матриця «Якість-

ресурсоємність», що дозволяє на основі її даних попередньо визначати напрям

розвитку товару (мал. 3.1).

Соціальна політика фірми – генеральна лінія, що включає систему заходів у про-

ласти соціального розвитку колективу й охорони навколишнього середовища як компонентів сис-

теми менеджменту.

Соціальна політика спрямована на досягнення цілей в області створення нормаль-

них умов праці й відпочинку працівників, забезпечення безпеки на виробництві, у шляху

і побуту, задоволення й розвитку потреб працівників, зміцнення їхнього здоров'я,

зберігання екосистеми (повітряного басейну, ґрунту, водних ресурсів, флори й фауни).

ЯКІСТЬ

Низьке

Високе

Рис.3.1. Матриця «якість - ресурсоємність»

Ступінь реалізації соціальної політики фірми визначається певними по-

казниками, які залежать від безлічі факторів: характеру випуску продукції, що,

комплексності й складності технології, розміщення підприємства, його складності, геогра-

163

Результат 1. Товар неякісний, но дешевий Можливі дії Підвищення якості товару	Результат 2. Товар неякісний, но дешевий (ефек- тивний) Можливі дії Розсширити ринок збуту товару
Результат 4. . Товар неякісний, но дешевий (неефек- тивний) Можливі дії Переходити на нову модель товару	Результат 3. Товар неякісний, дорогий Можливі дії Знижувати ресурсоємність товару

РЕСУРСОЕМНІСТЬ

Низька

Висока

фічного розташування підприємства й віку, кількості працюючих, їх демографічних

характеристик і т.д.

До складу обов'язкових показників соціального розвитку підприємства повинні бути

включено наступні:

 ступінь відповідності безпеки праці встановленим нормативам;

 ступінь забезпеченості робочих місць виробничими площами й задоволення

соціальних, виробничих потреб працівників в об'єктах відпочинку,





















особистої гігієни, харчування й ін.

ступінь задоволення соціальних, побутових потреб працівників у житло,

транспортних засобах, об'єктах охорони здоров'я, утворення, дошкільних

установ і т.п.

ступінь відхилення показників екологічності й ергономічності робочих місць від

установлених нормативів (за рівнем температури, шуму, вібрації, запилено-

сті, освітленості, швидкості повітря, радіоактивності);

втрати робочого часу по хворобах працівників;

показник травматизму;

середня заробітна плата працівників по категоріях;

плинність кадрів по категоріях;

середня тривалість життя працівників по категоріях;

ступінь відхилення показників екологічності середовища перебування від установлених

нормативів по змісту в повітрі, воді й ґрунті екологічно шкідливих примі-

сей;

частка розрахункового прибутку підприємства, що направляє на заходи щодо соціаль-

ному розвитку колективу;

частка прибутку, що направляє на охорону навколишнього природного середовища.

На основі аналізу фактичного стану параметрів соціального розвитку підприемства

й охорони навколишнього й природного середовища, порівняння їх з міжнародними, держав -

ними, галузевими й регіональними нормативами (критеріями, показниками,

вимогами) керівництво фірми повинне визначити відставання (вузькі місця) у даної

області й розробити систему заходів для їхньої ліквідації.