Глава 8.Проектування виробничої потужності
8.1. Фактори, що визначають потужність
Виробнича потужність - це максимально можливе завантаження виробничих
підрозділів або можливість виробництва максимального випуску продукції й
послуг [1]. Існує й більше повне визначення потужності [2]. Під потужністю підприємства розуміється здатність провадити за планований період максимально можливий
обсяг продукції даних асортиментів високої якості при повному й рівномірному використання
і трудових ресурсів і забезпеченні заданого рівня рентабельності.
Потужність підприємства може виражатися в натуральному (тис. шт., машин, тис.
2 3 Іноді потужність виражається в м2 виробничій площі, числі обслуговування
клієнтів, пасажирів, вантажообігу й т.д.
На основі потужності розраховуються виробничі можливості вхідних й
вихідних параметрів для прийняття рішень за виробничим планом.
Планування величини виробничої потужності постійно вимагає коригування
під впливом ряду факторів:
· стабільності попиту ;
· темпів технологічних змін в обладнанні та дизайні;
• використовуваної інформаційної технології в технологічному процесі;
• умов конкуренції, пов'язаних, насамперед, з конкурентно-здатністю продукції
або послуг, а також з вимогами по скороченню виробничого циклу.
Ураховуються також короткострокові фактори - це можливі зміни в вимогах
по потужності, викликані коливаннями попиту (сезонними, випадковими). Ці фактори
діють в умовах, якщо відсутній графік замовлень і випускає продукція, що, призначена
для потенційного споживача. Рішення по потужностях є одними з фундаментальних
у виробничому плануванні: вибираються тип потужності, її обсяг,
формується графік використання виробничих потужностей.
145
м ,м , тонн и т.п.) и стоимостном выражении выпущенной продукции.
У виробничу потужність включається все наявне встаткування, за винятком
резерву, величина якого залежить від специфікації попиту на продукцію або послуги.
Планування типу потужності залежить від товарів і послуг, які виробництво
прийняло до використання. Обсяг потужності, кількість і склад необхідного обладнання визначаються специфікацією виробів/послуг, їхньою номенклатурою, а також технологією
виробництва.
Важливість цих рішень визначається потенційним їхнім впливом на здатністю
виробництва задовольняти майбутній попит на товари й послуги.
Велике значення потужності й у мінімізації виробничих витрат. Однак
відмінність реального попиту від очікуваного, циклічність попиту, сильне падіння попиту
приводять часто до зниження завантаження встаткування.
Низький рівень завантаження веде до того, що багато вітчизняних виробництв через
високих постійних витрат на одиницю випуску продукції використають свої потужності
нижче крапки беззбитковості й зазнають прямих збитків.
Важливість рішень по виробничих потужностях (питання вибуття, перепрофілювання,
а також уведення нових потужностей) складається в оцінці величини капітальних
витрат, для яких потужність є основним визначальним фактором.
Необхідність довгострокового розподілу ресурсів і часто неможливість відміни
рішень по великих капітальних вкладеннях підсилює відповідальність при виборі
виробничих потужностей [1].
Важливим кроком у створенні виробничої системи є прийняття
рішень по розмірі виробничих потужностей, їхньому розміщенню й проектуванню матеріально-технічних об'єктів. Під матеріально-технічними
об'єктами розуміється весь перелік об'єктів, необхідних для нормального
функціонування проектованого виробництва (заводи, фабрики, окремі
цеху, склади, магазини, офіси, установи й т.д.) [3].
На цій стадії вирішуються два дуже важливих взаємозалежних питання:
1.
Скільки об'єктів й якої потужності потрібно створити (створити одне, два
великі підприємства або трохи більше дрібних підприємств)?
2.
Де розташувати кожний з об'єктів?
Рішення про кількість і продуктивність матеріально-технічних об'єктів
звичайно визначаються факторами ефективності й результатами маркетингових досліджень.
Деякі, цілком певні фактори промовляють на користь створення великих централізованих підприємств, інші фактори - про перевазі невеликих, розосереджених
підприємств. Фактором, що доводить користь великих централізованих виробництв, найбільше часто є більша капіталомісткість переробної підсистеми
(електростанції, хімічні заводи). Великі підприємства переважніше дрібних й в
тих випадках, коли виробництво носить сконцентрований характер (автозаводи, залізно-дорожні вузли, аеропорти).
При великий расредоточенності споживачів (клієнтів) переважніше виявляється дрібні підприємства, що дозволяють забезпечити до них більше зручний доступ населення
(банки, підприємства торгівлі, громадського харчування, сервісного обслуговування).
У деяких операційних системах використається комбінований підхід з раз-кручений мережею великих або дрібних підприємств. Типовими прикладами можуть служити фабрики хімічного чищення, ремонтні й інші підприємства сфери послуг. У цих випадках
звичайно є велике число дрібних розосереджених підприємств, що здійснюють
146
безпосередній контакт із клієнтурою, і централізовані капіталомісткі виробничі
центри, що провадять масову обробку матеріалів.
При розосереджених підприємствах загальна потужність об'єднання може становлять
собою суму потужностей складових підрозділів або визначаються можливістю централізованого капіталомісткого виробничого центра.