4.1. Сутність виробничої стратегії

Виробнича стратегія (Production Strategy) укладається в розробці загальної

політики й планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Виробнича стратегія, у сукупності з корпоративною стратегією (Corporate Strategy), охоплює весь

спектр діяльності компанії й припускає довгостроковий процес, що покликано забезпечити

фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому.

Виробнича стратегія - це підсистема корпоративної стратегії, ставши -

ленна у вигляді довгострокової програми конкретних дій по створенню й реалізації

продукту організації. Ця підсистема передбачає використання й розвиток усіх виробничих потужностей організації з метою досягнення стратегічного конкурентного

переваги.

Під час обговорення даної стратегії тут ми переважно торкаємося процесів в

сфері матеріального виробництва. Однак варто пам'ятати, що виробнича стратегія в сфері послуг багато в чому аналогічна стратегії на виробництві, особливо якщо компанія

надає послуги, пов'язані з матеріальними поставками.

Виробнича стратегія виражається в прийнятті рішень, пов'язаних з розробкою виробничого процесу й інфраструктури, необхідної для його підтримки.

Розробка процесу укладається у виборі підходящої технології, складанні тимчасового

графіка процесу, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення

даного процесу. Рішення, пов'язані з інфраструктурою, стосуються систем планування й

керування, способів забезпечення якості й контролю якості, структури оплати праці й

організації виробничої функції компанії.

Виробничу стратегію можна розглядати як складову частину загального

процесу планування, що забезпечує відповідність завдань виробництва завданням більше

широкої організаційної структури. Оскільки завдання більше широкої організаційної

структури із часом мають тенденцію змінюватися, виробнича стратегія

також повинна розроблятися з обліком можливих майбутніх змін потреб покупців. Виробничі можливості будь-якої фірми можна розглядати як якийсь

портфель можливостей, що найбільше точно підходять для адаптації до змінюються запита клієнтів фірми щодо її продукції й/або послуг[1].

Для багатьох організацій, зокрема для промислових компаній, виробництво

того або іншого продукту, як правило, є найбільш складною й масштабною діяльністю.

Тому для таких організацій (і особливо для українських промислових виробництв) адекватною структурою діяльності виявляється та, у якій виробництво є головним компонентом. У цьому випадку під адекватністю мається на увазі відповідністю даної ідеї способу мислення вищих і середніх менеджерів українських підприємств.

Виробнича діяльність самим тісним образом зв'язана з усіма іншими

основними видами діяльності організації: фінансовою діяльністю, маркетингом,

діяльністю служби персоналу й т.д.

Виробнича стратегія складно взаємозалежна з усіма іншими стратегіями

основних підсистем організації, що представляють елементи її внутрішньої діяльності.

А крім того, стратегія розвитку виробництва зав'язана й на безліч факторів зовнішньої

середовища організації[2].

76

Отже, кінцева ефективність виробничої стратегії обумовлена

не тільки її власним змістом, але й тим, наскільки комплексно й органічно вона

взаємозалежна з усіма іншими спеціалізованими стратегіями організації.

Системна взаємодія з різними спеціалізованими підрозділами

організації необхідно й для якісної розробки виробничої стратегії. Так,

фахівці з маркетингу повинні забезпечувати розроблювачів виробничій стратегії інформацією й про реалізації продукту, і про його збут на відповідних ринках; технології повинні повідомляти про новинки й всіх інших значимих змінах на ринку технологій і т.д.

Мети й критерії. Провідний елемент виробничої стратегії, так само як і будь-який іншої спеціалізованої стратегії, – це її особливі стратегічні цілі. При правильно поставленому процесі розробки корпоративної стратегії система цілей виробничої стратегії повинна логічно випливати з міні стратегії організації, а якщо говорити більш конкретно,

те з певних основних стратегічних цілей 1-го рівня. І при цьому система цілей виробничої стратегії формує свою особливу виробничу галузь загального дерева стратегічних цілей організації.

При використанні конкретної послідовності дій у дійсній допомозі

методика формування виробничої галузі загального дерева стратегічних цілей організації може бути наступної.

Крок 1. Визначення формату загального дерева стратегічних цілей організації.

Можна встановити, наприклад, чотирьохрівневе дерево.

Крок 2. Установлення загальної мети по виробництву. На рівні 1 задається тільки одна

так називана стратегічна мета по виробництву.

Крок 3. Визначення основних цілей виробничої стратегії. На рівні 2 задаються мети, які повністю відповідають основним стратегічним цілям встановленого формату виробничої стратегії.

Крок 4. Завдання стратегічних вказівок по виробництву. На рівні 3 задаються

конкретні стратегічні вказівки по виробництву, які повністю відповідають

вказівкам установленого порядку розробки виробничої стратегії.

Постановка цілей виробничої стратегії здійснюється відповідно до визначеними

критеріями. Найчастіше в якості їх беруться наступні чотири:

1) витрати на виробництво продукту;

2) якість виробництва;

3) якість виробничих поставок;

4) відповідність виробництва попиту, або так називана «гнучкість по попиті».

При системній оцінці виробничих витрат як для стратегічних, так і для

тактичних цілей звичайно використають показники:

 питомі витрати живої праці й матеріалів;

 фондовіддача;

 оборотність товарних запасів;

 інтегральний показник - собівартість виробництва одиниці продукту.

Якість, як правило, оцінюють:

 по процентному співвідношенню дефектів кінцевого продукту й/або по показнику відхилень від системного стандарту виробництва;

 по відсотку браку;

 по ресурсі гарантованого функціонування продукту (наприклад, періоди

часу між поломками або профілактичними ремонтами);

 по показниках витрат на підвищення якості й т.д.

Якість виробничих поставок звичайно оцінюють:

 по процентному співвідношенню поставок, зроблених точно в строк;

 за різними показниками затримок і зривів поставок;

77









по показниках фінансових втрат за порушення строків й інших умов доставки продукту.

Гнучкість виробництва по попиті на його кінцевий продукт може оцінюватися:

по широті асортиментного ряду конкретних продуктів-товарів;

в абсолютні (об'ємних) і відносних показниках оновленню, як

асортиментів продуктових груп, так й їхніх внутрішніх асортиментів;

по швидкості відновлення продукту й т.д.

Основні позиції. Особливий предметний зміст виробничої стратегії

розкривається в її основних позиціях. Приведемо 5 моментів позицій.

1. Основні стратегічні рішення по виробництву, які треба прийняти на задану стратегічну перспективу.

2. Формулювання й обґрунтування можливих варіантів основних стратегічних рішень

по виробництву.

3. Доробка прийнятих основних стратегічних цілей по виробництву до рівня

конкретних стратегічних вказівок.

4. Розробка по кожній стратегічній вказівці адекватного набору конкретних

дій і заходів.

5. Системна відомість заходів і дій по кожній позиції в цілісну

виробничу стратегію як органічну програму відповідних конкретних дій.

Якщо глянути на виробничу стратегію з історичної точки зору, то

варто згадати, що після Другої світової війни компанії США переживали період

різкого сплеску споживчого попиту, що стримувався під час війни. У результаті,

щоб задовольнити зрослі потреби населення, американські виробники

зосередилися на випуску більших обсягів продукції. У той же період японські промислові

компанії направили свої зусилля на підвищення якості товарів, що випускають.

Таким чином, для забезпечення своєї конкурентно-здатності компанії різних країн керувалися

зовсім різними пріоритетами. Шлях до успіху будь-який виробничих стратегії укладається в тім, щоб максимально точно визначити всі можливі варіанти пріоритетів; зрозуміти, які можуть бути наслідку вибору кожного з наявних

варіантів, а також, те, на які компроміси прийде йти у випадку обрання того або

іншого варіанта.

У будь-якій галузі промисловості, як правило, існує сегмент ринку, обсяг

продажів на якому залежить винятково від того, наскільки низькими будуть витрати компанії,

що випускає продукцію. Щоб успішно конкурувати в такій ринковій ніші,

фірма повинна бути виробником з низькими витратами виробництва, однак це необхідне,

але не достатня умова й необов'язково означає, що компанія доможеться високого

рівня рентабельності й конкурентного успіху.