- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
Джерелом ПЕ соціалізму були ідеї соціалістів-ут-опістів, що відбивали одвічну мрію людства про справедливе сус-во, і класична доктрина, викори-стана К. Марксом та Ф. Енгельсом для ек-ого об-грунтування справедливості класової боротьби та об'єктивної обумовленості заміни кап-ого сус-ва на комуністичне. Основні принципи побудови соціалізму та комунізму було сформульовано Марксом та Енгельсом, дальший теоретичний розв-к основних концептуальних положень марк-систської доктрини здійснив В. І. Ленін. Однак за-гального уявлення про основи соціалізму вияви-лось недостатньо, коли постала проблема фор-мування реальної ек-ної сис-ми. Уже в 1-ші роки Радянської влади розгортаються дискусії з при-воду основних закономірностей та напрямків розв-ку ек-ної теорії, визначається основне коло питань, які належало розв'язати. Характерною рисою ек-ної теоретичної думки 1-их пореволю-ційних років був справжній плюралізм. З 2-ої пол. 20-х рр,, а особливо з 1929 р., належність автора до більшовицької партії стає переконливішим ар-гументом слушності його теорій. Науково-аналі-тичний підхід замінюється класово-партійним та ідеолого-етичним.
Наприкінці 20-х років колишні дискусії з приводу головних напрямків розв-ку ек-ки радянської дер-жави та основних принципів побудови соціалісти-чної сис-ми підмінюються визначеними «згори» теоретичними формулюваннями. Починається догматизація основних положень марксистсько-ленінського вчення. За основну ф-цію ек-ної тео-рії визнається ідеологічна, тобто захист існуючо-го ладу, постійні докази правильності партійного курсу, критика всіх ек-них доктрин, що не відпові-дають радянським ідеологічним настановам. Однак суто прикладні аспекти ек-ної теорії ще ро-зглядаються радянськими ек-стами. Саме в цей час було започатковано балансовий метод розв-ку народного госп-ва, ек-ко-математичне моде-лювання, статистичні методи, сформульовано принципи планування та прогнозування. Однак під політичним тиском погляди багатьох ек-стів зазнають змін, теорії пристосовуються до ідеоло-гічних вимог. Еволюція поглядів характерна для доби повороту країни на шлях побудови тоталі-тарної, адміністративно-командної ек-ки. Це була реакція на реальну загрозу: учені-ек-сти, теоре-тики та практики, що не хотіли свої погляди на закономірності розв-ку сус-ого госп-ва пристосо-вувати до ідеологічних вимог, не хотіли змирити-ся з новими підходами до науки, або зазнавали утисків, або були вислані за межі країни, або й фізично знищені. З того часу в ек-ній думці радя-нської держави панівне місце посіли основні пос-тулати революційної марксистської догми, що в сфері ек-ки утверджували ідеї централізму, тота-льного планування ек-ки, сус-ної форми розподі-лу і т.ін. Комуністична партія бере курс на колек-тивізацію, дальше усуспільнення власності, а со-ціалізм оголошується єдино можливим, справед-ливим сус-ним устроєм, позбавленим будь-яких суперечностей, «сходинкою до комунізму».
Якщо до початку 30-х рр. велася дискусія з при-воду необхідності існування ПЕ як науки за умов нового ладу, то в 2-ій пол. 30-х рр. йшлося вже про те, що слід створити особливу науку для вив-чення радянської ек-ки. Приймається рішення про викладання ПЕ соціалізму в навчальних зак-ладах, про створення підручника, в якому дава-лася б відповідь на всі питання Ідеологічного, те-оретичного та прикладного хар-ру, що виникають у процесі свідомої побудови нового сус-ва. Зав-ням ек-ної науки стає всебічне обгрунтування те-зи про переваги соціалізму порівняно з кап-ним сус-вом. Політико-ек-не знання почало деграду-вати. Науку було поставлено в жорсткі рамки, які обмежували досл-ня марксистськими положення-ми про ек-ну роль диктатури пролетаріату, про соціалістичне усуспільнення та єдину сус-ну вла-сність на засоби В та ін., що знайшло відображу-ння у формулюванні особливих ек-них з-нів соці-алізму, котрі трактувались суб'єктивістськи—як планові і «конструйовані» сус-вом. Та згодом ста-ло очевидним, що ПЕ як наука заходить у глухий кут, вступає в суперечність з принципами не тіль-ки класичної, а навіть марксистської ек-ної теорії.
1952 р. було опубліковано працю Й. Сталіна «Ек-ні проблеми соціалізму в СРСР», що визначала дальші напрямки розв-ку ПЕ, визнавала об'єктив-ний хар-р дії ек-них з-нів та їхню чинність І в соці-алістичному просторі, визначальну роль прод-них сил у прогресі сус-ва. У зв'язку з цим підкрес-лювалась необхідність досл-нь загальних законо-мірностей ек-ого розв-ку та використання їх рез-тів у практиці соціалістичного будівництва. З цьо-го часу об'єктом аналізу вчених-ек-стів стає низка притаманних ринковому госп-ву категорій «несо-ціалістичного» походження — «гроші», «товар», «прибуток» та ін.
Ще помітнішою стає ця тенденція в 60-х рр., коли до предмета ПЕ включають мікроек-ні проблеми, що характеризують основи ек-ної діяльності госп-кої од.і — під-ва. Саме в цей час питання поведі-нки ек-ого агента за умов ринкової ек-ки та впли-ву цієї поведінки на макроек-ні процеси почина-ють досліджувати і в західній ек-ній літературі.
У Радянському Союзі також робляться спроби впровадити в практику госп-ня принципи госп-ого розрахунку, що свідчило про певну перемогу ра-дянської ек-ної теорії, яка, хоч і несміливо, обсто-ювала необхідність визнання ролі товарно-гро-шових відносин за соціалізму, а також започатко-аний ще класичною ПЕ принцип невтручання в ек-ні процеси принаймні на рівні госп-кої од.. Та все ж для радянської ек-ної теорії залишались закритими досягнення світової ек-ної думки. Ця теорія не відмовилась від марксистських догма-тів і була цілком підпорядкованою ідеологічним потребам. Явища, притаманні товарному В, роз-глядалися щодо соціалістичного сус-ва як такі, що лише за формою подібні до тих, котрі харак-теризують ринкове госп-во. Насправді, вони є су-ттєво ін., бо здійснюються за умов планової ек-ки та в соціально-справедливому сус-ві. У 70-х рр. у радянській ек-ній літературі починається дискусія з питання співвідношення політики та ек-ки. Це питання було дуже актуальним, оск розв'язання багатьох ек-них проблем у країні залежало від того, наскільки це відповідало ідеологічним уста-новкам. Одночасно з цією проблемою дискутува-лось питання про зв'язок ПЕ з ін. науками.
Висновок про те, що ПЕ є методологічною базою розв-ку ек-них наук та що ці науки є інструмента-ми теоретичного аналізу, сприяв розв-ку в її ме-жах нових галузей досл-ня. ПЕ соціалізму здобу-ла можливість оперувати ек-ко-математичними та статистичними методами аналізу.
Починаючи із сер. 70-х рр. в розв-ку ек-ної науки починається застій, зумовлений погіршанням ек-ого становища в країні. Знову від науки вимага-ють доведення переваг соціалістичного ладу, знову починається ідеологізація та апологетика влади партії. В ек-ній літературі 70-х рр. активно обговорюються проблеми сис-ми та структури виробничих відносин, вихідного та визначального у виробничих відносинах соціалізму і т. ін. Наука здебільшого досліджує суто абстрактні пробле-ми, спрямовані на опрацювання методологічних засад аналізу, а не практичних питань. На поч. 80-х рр. стає очевидним, що ек-на теорія перебуває в кризовому стані, стала догматичною та схоластичною, нездатною пояснити засади суча-сного ек-ого розв-ку, окреслити потрібні напрямки дальшого руху сус-ва.
Наприкінці 80-х—на початку 90-х рр. в ек-ній літе-ратурі починають формуватися засади нової кон-цепції госп-ня, що бере за вихідний пункт приват-новласницький інтерес. У центр уваги ек-ної тео-рії потрапляють питання роздержавлення власн-ості, його способи, методи та зав-ня. Переосмис-люється природа ринкових відносин, соц-но-ек-ого устрою сус-ва. Вирішуються проблеми транс-формації соціалістичної ек-ки в ринкову. Методо-логічний апарат, який використовує сучасна ек-на теорія в країнах колишнього Радянського Со-юзу, свідчить про інтеграцію вітчизняної ек-ної науки в світову.