- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
У 60-х—70-х рр. зростає розуміння того, що регу-люючого впливу держави недостатньо для забез-печення збалансованого та стабільного ек-ого зростання, оск такий вплив не враховує дії чин-ників, що не підлягають к-сному оцінюванню, на-приклад, інформації і прогнозів. Існує 2 підходи до оцінки очікувань: «адаптивні очікування» і «раціональні очікування». «Адаптивні очікуван-ня» спираються на колишній досвід: знання нас-лідків певних ек-них дій, урахування колишніх по-милок. На підставі «адаптивних очікувань» фірми пристосовуються до ек-ної ситуації, виробляють стратегію поведінки. «Раціональні очікування» базуються на наукових прогнозах, що врахову-ють функ-ня реальної ек-ної моделі: динаміку цін, витрат, рівень ставки процента, наслідки коняре-тної ек-ної політики, вплив урядових рішень на макроек-ні показники. Загальновизнаним автор-ом ідеї «раціональних очікувань», відповідно до якої очікування визнають раціональними, якщо вони збігаються з прогнозом, отриманим на під-ставі аналізу моделі, уважають Дж. Мута, який сформулював 1965 р. цей постулат і відобразив його в побудованій ним моделі. Лише через 10 років до цієї ідеї повернувся і використав її Р. Лукас.
Роберт Лукас. Ек-ні агенти прогнозують наслідки будь-якого впливу на ек-ку, виходячи зі знання закономірностей її функ-ня, і згідно з цим форму-ють свою ек-ну поведінку. Вони прогнозують свою діяльність, і ці прогнози набагато досконалі-ші від тих, які можна отримати на підставі моде-лювання. Наприклад, якщо люди знають, що бюджетний дефіцит зростає з метою стимулюва-ння ек-ки, то вони чекають у найближчому майбу-тньому зміни цін та інфляції. За досконалої кон-куренції і швидкої адаптації ринків очікування та-кого роду негайно нейтралізують будь-яку систе-матичну політику стабілізації. Відтак Лукас ро-бить висновок про принципову неефективність кейнсіанських аналітичних моделей та політики регулювання попиту. А 1975 р. Т. Сарджент та Н. Уоллес у спільному досл-ні довели, виходячи з цієї теорії, також і неефективність активної фіска-льної та грошової кейнсіанської політики, що під-тверджувало висновки школи про нейтральність грошей та недоцільність кон'юнктурної політики.
Важливою ознакою нового напрямку є теза, що будь-яка ек-на політика втручання, крім випадків, коли держава свідомо регулює структуру В, або підтримує вільні ринкові відносини, завдає шкоди розв-ку ек-ки. Ця теза однаково справедлива і щодо кейнсіанських, і щодо монетаристських до-ктрин. Лукас звернув увагу на те, що в в теорії адаптивних очікувань Фрідмена враховується ли-ше колишній досвід і цілком відсутні суб'єктивні передбачення. Модель Фрідмена ігнорувала, на-приклад, зміни ек-ної політики, котрі, проте, завж-ди позначаються на поведінці ек-ого суб'єкта.
Лукас будує модель, що в ній ураховує як вплив на очікування всієї наявної інформації, так і зво-ротний вплив очікувань на майбутні ек-ні події. 1-у таку модель було побудовано ним та Л. Реппін-гом 1969р. Вона демонструвала прийняття робіт-никами рішень стосовно поточного та майбутньо-го спож-ня на підставі передбачуваного рівня цін у цей період. Автори фактично формалізували важливу для класичної теорії ідею про оптималь-ність ек-ної поведінки суб'єкта. Гіпотеза про раці-ональні очікування стала новим імпульсом для використання методу функціонального аналізу. Лукас побудував ф-цію пропозиції праці, що включала поточний та очікуваний рівні цін, а дос-ліджуючи діяльність окремої фірми, він отримав ф-цію попиту на працю. Поєднання 2 цих ф-цій дало можливість побудувати ф-цію сукупної про-позиції, яка визначала співвідношення між рівнем цін та обсягами В. У більшості макроек-них моде-лей 1-им із чинників, що визначають сукупний по-пит, є грошова пропозиція. Лукас та його послідо-вники підтвердили висновок монетаристів про недоцільність політики грошового стимулювання попиту з метою вирішення проблеми зайнятості. Установивши суб'єктивну природу зв'язку між зростанням цін, рівнем В та зайнятістю, вони вис-тупили проти політики грошових шоків, доводячи, що ефект від них буде скороминущим, оск за цих умов поведінка ек-них агентів нівелюватиме всі переваги, і призведе до дестабілізації ринків. У 1-их спробах Лукаса та його однодумців ф-ції спож-ня, інвестиційних рішень, фінансової діяльності з урахуванням фактора раціональних очікувань досліджувались кожна окремо, ілюстрували умо-ви часткової рівноваги, потім зводилися в 1, на підставі якої будувалася врівноважена модель циклу. Автори виходили з того, що процес прий-няття рішень суб'єктами ек-ної діяльності здійс-нюється завжди за однаковими правилами. Про-те згодом стало очевидним, що політичний курс держави впливає на ек-ну поведінку, тобто ек-ні агенти не зважають на ці правила, коли змінює-ться державна політика, а тому їхню поведінку важко прогнозувати і формалізувати. Та через певний час ця поведінка знову стає типовою. То-му гіпотеза раціональних очікувань сильна тим, що передбачає загальне врівноважування за рахунок типової поведінки. Неокейнсіанські моделі розраховують на те, що зміна попиту дасть довгостроковий реальний ефект, монета-ристські — це заперечують і стверджують, що ефект буде тимчасовим, існуватиме доти, доки не відбудеться адаптація і зміни буде нейтралі-зовано. Нові класики утверджують класичний постулат про негайну реакцію і негайне врівнова-жування попиту та пропозиції.
Теорія раціональних очікувань заперечує політи-ку державного регулювання з допомогою кількох аргументів: недоцільність, оск будь-яке втручан-ня нівелюється поведінкою ек-них агентів; твер-дження, що така політика породжує (через раціо-нальні очікування та адаптацію діяльності) рез-ти, протилежні прогнозованим. Так, регулювання сукупного попиту призвело до наростання інфля-ційних процесів, хоча зайнятість залишалась на тому самому рівні. (З ін. боку, монетаристські ре-цепти також не давали необхідних рез-тів, оск ек-ні агенти адаптували свою діяльність до ек-ної політики.) 3-тім аргументом був той, що держав-на політика стосується макроек-ого рівня, ігнору-ючи мікроек-ний, де саме І приймаються рішення про ек-ну поведінку в конкретній ек-ній ситуації.
Нові класики пропонують формувати ек-ну полі-тику держави так, щоб вона забезпечувала стабі-льність рішень та з-нів, щоб зміна грошових та фіскальних правил не зв'язувалась з тимчасови-ми потребами державного бюджету, щоб нові правила набирали чинності через достатній про-міжок часу, аби агенти могли адаптувати і про-гнозувати свої дії. Прямим наслідком цього стала б цілковита деполітизація важливих короткостро-кових процесів фіскального та грошового регулю-вання.
Узагальнюючий висновок нові неокласики фор-мулювали так: рез-ти політики багато в чому виз-начаються суб'єктивними оцінками та очікуван-нями агентів, на які можна впливати не лише з допомогою ек-них дій. Критика новими неокласи-ками інфляційної кредитно-грошової політики «вмонтованих стабілізаторів», розпочата ще мо-нетаристами, була доповнена критикою держав-ної фіскальної політики з боку авторів теорії «ек-ки пропозиції».