76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.

Неолібералізм прийшов на зміну старому ек-ому лібералізму 30рр. ХХст; причиною краху якого стали ек-на криза 1929-1933рр. Він увібрав у се-бе такі основні ознаки класичного лібералізму: 1) обстоювання ідей природного порядку та природ-них прав; 2) підтримка політики вільної торгівлі; 3) забепечення будь-якого розширення держав-ного регулювання; 4) розв-к автономного місце-вого самоврядування та добровільних організа-цій на противагу зростанню впливу центральних органів влади. Ідейні корені ек-ого ліб-зму сяга-ють А.Сміта. У 1-ій 1/3 ХХст. існували 3 основні групи ек-тів, які розвинули ліберальну традицію й заклали фундаментальні основи сучасного неолі-берального мислення. Лондонська школа нео-лібералізму Є.Кеннана – Л.Роббінса зробила су-часним класичне трактування завдань і цілей ек-ної думки, функ-ня ринкових механізмів в умовах обмеженості ресурсів. Віденська школа Л.Мізе-са – Ф.Хайека поєднала марженалістські принци-пи австрійської школи граничної кор-сті з англ. неоклас. теорією, що надало їм ще більшої суб”є-ктивістсько-психологічної спрямованості та умож-ливило зосередження уваги на аналізі умов і про-цесу конкуренції. В свою чергу Чиказька школа Ф.Найта – М.Фрід-мена так само досліджуючи ос-обливості недосконалої конкуренції, основну ува-гу звертала на поведінку господарюючих суб”єк-тів за умов невизначеності, ризику, інфляційних сподівань, відкривши при цьому шлях монетарис-тсткій інтерпретації сучасного неолібералізму. Представники цих 3-х груп неолібералів були од-ностайні в розумінні ролі ринку й тих загроз для нього, які приховані в монополізації ек-ки й дер-жавному інтервенціонізмі. Проте представники англомовного лібералізму були досить далекі від усвідомлення необхідності втручання держави в ек-ку з метою підтримки конкурентного ладу та соц-ної переорієнтації ринкового госп-ва.

Вирішенням цих питань зайнялися нім. неолібе-рали, які в період між 2-ма світовими війнами безпосередньо зіткнулися з гострими соц-ими наслідками саморуйнування ринкового госп-ва, тоталітарною диктатурою фашизму, з виникнен-ням, розв-ком і цілковитим крахом ценрально-ке-рованої примусової еко-ки. У Німеччині також ві-докремились 3 групи неолібералів. Найстаршу групу нім. неолібералів очолили В.Репке та А.Рю-стов, які приділяли особливу увагу теоріям ек-ого ладу та ек-ної політики, розмежування та взаємо-зв”язку цих питань. 2-а група сформулювалася навколо В.Ойкена та Ф.Бьома у фрайбурському університеті. Органічно засвоївши й розвинувши найважливіші положення історичної школи в Нім-еччині, ця група зайнялася визначенням стадій ек-ого й історичного розв-ку, трактуваням ек-ної сис-ми. 3-тя група нім. ек-тів, представлена А.Мюллером-Армаком, Л.Ерхардом і їх учнями, стала відомою як кельнська школа неолібераліз-му. Нею було розроблено концепцію сучасного ринкового госп-ва. Термін “соц-не ринкове госп-во” запропонував А.Мюллер-Армак після 1946р. ля характеристики форм переходу від мілітари-зованої, надіндустріальної фашистської ек-ки до мирної. Спочатку ці заходи він розглядав як тим-часові, призначені для пожвавлення госп-ого жи-ття та вирішення проблем відбудови народного госп-ва. Лише потім означене поняття наповни-лося новим змістом і перетворилося на концеп-цію нового ек-ого ладу для ФРН.