- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
Монополізація ек-ки, виникнення державно-моно-полістичної форми власності, усесвітня екон. Криза 20-30-х рр. поставили під сумнів основні постулати ортодоксального неокласицизму. Вихі-дний принцип неокласиків – принцип лібералізму, згідно з яким вільне ціноутворення і ринковий спосіб розподілу доходів обумовлюють прийнят- тя екон. суб’єктами оптимальних госп-ких рішень, що має своїм наслідком урівноваження попиту і пропозиції, був підірваний.
Остаточного удару основоположним принципам неокласицизму завдвли кейнсіанці, які запропо-нували нову концепцію екон. розв-ку.
Світова екон. думка тієї доби не могла не зважа-ти на ще 1-н напрямок – марксизм, який реалізо-вувався на практиці як соціалістичне, централь-но-кероване госп-во.
Видатні теоретики-неокласики Л.Вальрас, А.Пі-гу, А.Хоутрі, К,Вікселл указували на обмежені регулюючі можливості ринкової конкуренції, осо-бливо за нових умов, і вважали за необхідне до-повнити її держ. регулюванням.
На той час неокласичний напрямок мав майже столітню практику екон. досл-нь, зв’язаних із ви-користанням найрізноманітніших методів і підло-дів. Неокласична школа ПЕ справляла неаби-який вплив на інші напрями. Неокласичні теорії формували методологічні засади досл-нь екон. явищ усіма іншими течіями в ПЕ: в основу ідеї кожної з них було покладено неокласичний ана-ліз взаємозв’язків та взаємовпливу елементів екон. сис-ми. Неокласики формують монетарну теорію екон. циклу, вказуючи, що екон. цикл – суто грошове явище, зумовлене нестабільністю попиту на гроші і відповідними змінами умов гро-шового кредитування. Вони 1-ми звернули увагу на необхідність проведення державою активної кредитно-грошової політики.
Кейнсіанська ідея регулювання ек-ки також буду-валась на знанні закономірностей розв-ку ринко-вого механізму.
Усе це дало змогу прихильникам неокласичних ідей стверджувати, що теоретичні постулати за-лишаються актуальними. Заявлвли, що всесвітня криза є наслідком втручання держави в ек-ку; на-слідком як негативного впливу профспілок на процес формування зар-пл і доходів. У межах не-окласичної традиції виникає окремий напрямок, представники якого намагаються довести, що ко-нкуренція притаманна також і монополістичній стадії розв-ку ек-ки. Д.Робінсон, Е.Чемберлін, Й.Шумпетер здійснюють прегляд неокласичної концепції ринку, формують теорії монополістич-ної конкуренції, за допомогою яких доводять, що сили ринкового саморегулювання торують собі шлях за будь-яких умов.
Водночас у межах неокласичного напряму фор-муються різноманітні ліберальні концепції сус-но-екон. розв-ку, інколи настільки протилежні за змі-стом, що можна було говорити про виникнення нових шкіл. Але основний принцип – орєнтація на потенціал ринкової сис-ми та ринкових механіз-мів – об’єднує всі напрями і школи. Неокласична екон. теорія входить у нову фазу, чітко окреслю-ються її ф-ції – нормативна (формулюються про-грами розв-ку, визначаються його основні напря-ми, розробляються практичні рекомендації) та позитивна, науково-дослідна (вивчаються екон. закономірності та фактори прогресу сус-ва). Нап-рям, що абсолютизує саморегулюючий потенціал ринку, заперечує необхідність втручання держа-ви в ек-ку, отримує назву консервативної (орто- доксальної) течії неокласичної школи. Саме завдяки цій течії відбувається вдосконалення ме-тодів досл-ня ринкових процесів, їй належить прі-оритети в галузі функціонального аналізу проб-лем екон. зростання. Виникає низка нових теорій, які відрізняються від колишніх к-сних теорій гро-шей, тим що враховували не лише взаємозв’язок цін та к-ті грошей у обігу, а вказували на існуван-ня ін. чинників рівноваги – мотивів інвестування. Інвестиції є автоматичним регулятором ринкової ек-ки, головною умовою екон. зростання.
У цей час формується і неолібералізм течія, що визначає можливість часткового, обмеженого впливу держави на ек-ку.
1938 р. в Парижі відбулася І Міжнародна конфе-ренція (колоквіум Уолтера Ліпмана), на якій було сформульовано теоретичні засади неолібзму – визнання необхідності часткового втручання дер-жави в екон. процеси, межі такого втручання та ф-ції держави щодо забезпечення умов вільної конкуренції. На відміну від консервативного, нео-лібералізм є напрямком, що претендує на ство-рення повної соц-ної картини сус-ва, визн-ня ос-новних принципів його функ-ня. Сучасний неолі-бералізм не обмежує роль держави ф-цією охо-ронця ринкових відносин, а визначає за нею пра-во організатора соц-ого життя сус-ва. Політичною доктриною неоліберальної теорії стає ідея силь-ної держави – організатора конкурентно-ринко-вих відносин та міцної ек-ки.
Серед найважливіших сучасних досягнень неолі-берального напряму – доктрина монетаризму, сформульована американським ученим М.Фрід-меном та вдосконалена представниками чикань-кої школи. Для неї характерне визнання визнача-льної ролі грошових факторів, поєднання 2-х ф-цій екон. науки та вирішення макроекон. проблем на підставі тези про невтручання держави в ек-ку. Сучасна монетарна теорія стала рез-том інте- грування неоліберальної доктрини і консерватив-них неокласичних концепцій екон. зростання.
Спостерігається тенденція до зближення кейнсіа-нської та неокласичної шкіл, тобто неокласик-ний синтез. Кейнсіанська теорія хоч і декларує принципи втручання держави в ек-ку, але розуміє це втручання тільки як початковий імпульс.
Вже в 30-х рр. у межах неокласичного методу досл-ня формується кілька напрямів: консерва-тивний, що наслідує традиції неокласичної шко-ли і аналізує проблеми екон. рівноваги, циклічно-сті розв-ку та екон. зростання; неолібралізм, що визначає межі, рівень і напрями впливу держави на сус-но-екон. розв-к; неокласич- ний синтез, що захищає необхідність гнучкого поєднання принципу невтручання в ек-ку з кейнсіанськими методами держ. регулювання залежно від конк-ретної екон. ситуації. Починаючи із 70-х рр. неок-ласична теорія переживає відродження класич- них традицій, повертаючись до визнання визна-чальної ролі екон. суб’єкта та ринкового механіз-му саморегулювання для встановлення загальної екон. рівноваги. Розв-к неокласичної теорії зв’я-зується з досл-ням в кількох напрямках: із теори-тичним визн-ням шляхів подолання кризових яв-ищ у ринкових відносинах; із прогнозуванням ек-он. поведінки суб’єктів ринкової діяльності в ди-намічному середовищі; з формуванням екон. по-літики, спрямованої на захист та підтримку конку-рентної ринкової ек-ки за умов монополізму; із визн-ням методів вирішення соц-них проблем, що до цього часу залишались поза увагою нео-класичного аналізу. Знову з’являються теорії, що заперечують необхідність будь-якого втручання держави в ек-ку. Напрямок отримує назву “школи нової класики” і є ознакою неокласичного рене-сансу. У працях преставників сучасного консер-вативного напряму досліджують проблеми, зв’я-зані з удосконаленнм механізмів функ-ня ринко-вої ек-ки на макро- та мікроекон. рівнях. Ці теорії репрезентовано доктринами раціональних очі-кувань та ек-ки про- позиції. У сучасних захід-них академічних колах нову неокласику вважа-ють домінуючим і перспективним напрямком. Су-часний неокласицизм впритул підходить до визн-ня необхідності впливу держави на окремі сторо-ни екон. сис-ми з метою спричинити “ланцюгову реакцію” і забезпечити умови для дії ринкових сил. Неокласики вважають за необхідне дослід-жувати екон. явища з погляду можливого стиму-лювання і стабілізації екон. процесів, не зашкод-жуючи дії ринкових сил.