- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. перед ек-стами світу постають нові проблеми, нові зав-ня. Значного розвитку набуває теоретична розробка ек-ки окремих галузей В. Змінюється і сама про-блематика ПЕ. Замість детального аналізу ек-них категорій на 1-ий план виходять питання ек-ної політики. Посилюється вплив нових напрямків ПЕ, зокрема австрійської школи та німецької істо-ричної школи. Причому цей вплив не був однобі-чним. Зокрема, російські ек-сти розробляли низку проблем у руслі цих напрямів і здобули високу оцінку на Заході.
У кінці XIX і на початку XX ст. в ПЕ набувають значного поширення нові напрями. Складається так званий і соц-ний напрям (соц-на школа) ПЕ, представники якого соц-не протиставляли мат і на 1-ий план висували правові, етичні відносини людей. Формуються також психологічний та ма-тематичний напрями.
Психологічний напрям почав формуватися в пра-цях українських ек-стів і згодом поширився в Ро-сії. Його представники розвинули далі суб'єктив-ну теорію цінності, запровадили поняття об'єкти-вної й суб'єктивної госп-кої цінності, поширили суб'єктивні принципи психології окремої людини на психологію «колективності», застосовуючи та-кі поняття, як «соц-ні оцінки», «сус-на гранична кор-сть». 1-н із представників цього напряму В. С. Войтинський пропагував поєднання психо-логічного напряму з історичним.
Широкого поширення набув математичний нап-рям, представники якого, наслідуючи німецького статистика Енгеля, переконували у плодотворно-сті застосування математичних методів до вивче-ння ек-них явищ.
Можна сказати, що розв-к ПЕ в ХХ ст. в різних країнах і мав свої особливості, проте вцілому відбувався в єдино напрямку.
39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
Поширення ідей побудови єдиної могутньої нім. держави, що передувало зародженню нац-ної ек-ної теорії в Німеччині, дістало назву «роман-тичного руху». Романтизм базувався на вченні філософа й історика Іммануїла Канта (1724—1804), який наголошував на значенні морального закону й морального самовизначення і стверджу-вав, що держава існує для забезпечення розквіту нації. Людину створено для сус-ва, а не сус-во для людини. Свобода, рівність і щастя можуть бути забезпечені лише державою й колективною волею. Науково обгрунтована ек-на теорія, спря-мована проти класичної доктрини, виникла в Ні-меччині і мала великий успіх не лише на батьків-щині, а й у США. Її основні принципи побудовано на філософії, яка не визнавала ідей невтручання держави у приватні справи, принципів індивідуа-лізму та космополітизму. Вона ставила нац-ну ідею в опозицію до індивідуальних інтересів. Ав-тором нової теоретичної сис-ми був Фрідріх Ліст (1789—1846) Визнає ліберальні ідеї в тій їхній ча-стині, що стосується розв-ку кап-ної пром-ті, і за-кликає до реформ, перешкодою для яких є внут-рішня митна політика Німеччини. 1819 р. під кері-вництвом Ліста у Франкфурті було засновано «Генеральну асоціацію нім. промисловців і коме-рсантів» для впливу на конфедеративний уряд. Сам він звертається з петиціями до урядів Мюн-хена, Штутгарта, Берліна, Відня, друкує статті в газетах із закликами до ліберальних реформ. Після обрання депутатом Палати Вюртемберзь-ких штатів у 1820 р. досить різко критикує реакці-йний уряд країни за бездіяльність.
Основною працею є книжка «Нац-на сис-ма ПЕ, міжнародної торгівлі, торгова політика й нім. мит-ний союз» (1841), що ввібрала всі ідеї, викладені ним у безлічі памфлетів та статей. Цю книжку спрямовано на захист протекціонізму як обов'яз-кової умови становлення ек-ної могутності нації.
Ек-ний націоналізм. Класична ПЕ обгрунтувала космополітичну теорію, що розглядає індивідуа-льний інтерес кожної особи як основу розв-ку сус-ва, а саме сус-во — як загальносвітову спіль-ноту людей. ПЕ має бути саме тією наукою, кот-ра, «віддаючи належне сучасним інтересам і осо-бливому становищу націй, учитиме, як саме кож-на нація може піднестися до такого рівня ек-ної культури, щоб її союз з іншими націями був мож-ливим і корисним». Нація об'єднує людей в 1-е ціле і є рез-том попереднього розв-ку. Вона має власний хар-р, їй притаманні особливі надбання як мат, так і духовні. Вона прод-на настільки, на-скільки здатна організуватись для досягнення спільної мети. За основний метод досл-ня він бере «повчання історії», тобто історичні порівня-ння, історичний метод, які використовує для визн-ня тієї стадії розв-ку нації, яка найбільшою мірою сприятиме її згуртуванню, силі і стійкості. У своєму досл-ні звертав увагу на факти більше, ніж на теоретичний аналіз, його метод зовсім по-збавлений ознак абстракції: він виключає аналіз в-сті, підміняючи її ідеєю прод-них сил. Народи у своєму розв-кові проходять такі періоди: перви-нне варварство, скотарський, аграрний, аграрно-мануфак-турний, аграрно-мануфактурно-комер-ційний. Останній період — це ідеал, до котрого прямує нація у своєму розв-кові. Для його досяг-нення потрібні особливі умови, які мають не всі народи: великі території зі значними запасами природних багатств і можливостями для розв-ку індустрії, працьовита й об'єднана спільною ме-тою нація, що прагне створити могутню державу.
Німеччина має всі ці умови, крім достатнього роз-міру територій, які, проте, можна збільшити за рахунок невеликих держав-сусідів (наприклад Го-лландії і Данії), котрі однаково не мають таких блискучих перспектив, як Німеччина. Важливою умовою досягнення ідеального стану сус-ва є здатність нації до створення багатств, що є важ-ливішим за саме багатство. Тобто недостатньо, щоб праця й ощадливість забезпечували їй нео-бхідну к-ть товарів на даний момент, вона має бути здатною на жертву заради великого зав-ня — здобути ті інтелектуальні та соц-ні сили, які на-зиває «прод-ими силами сус-ва». До прод-них сил сус-ва відносить різноманітні сус-ні інститу-ти: уряд, преса, духовні заклади, мораль, мисте-цтво, суд — немат чинники, які забезпечують сві-доме створення високорозвиненого сус-ва. У по-няття капіталу він включає мат багатство, приро-дні та набуті здібності людей. Поєднання фіксо-ваного капіталу та прод-них сил є умовою розв-ку В. Але визначальним уважає відповідний рівень організаційно-ек-них відносин: мануфактурну ін-дустрію й розвинену транспортну інфраструктуру (особливо залізниці). Створенню мат підґрунтя розв-ку прод-них сил надає такого самого значе-ння, як і формуванню ліберального спрямування морального духу нації. Головний предмет досл-нь ек-ної теорії бачить у визн-ні ролі держави в конкретній історичній ситуації, її діяльності зі «збудження» нац-них прод-них сил сус-ва. ПЕ має визначити, що саме треба зробити державі на конкретному етапі розв-ку, аби прод-ні сили в межах даної країни забезпечили ек-ний розквіт.
Хоча Ліст і не заперечує підходів класичної ПЕ, але вважає, що вона майже непридатна для зас-тосування в перехідний період розв-ку нац-ної ек-ки Німеччини. Роль держави і теорія протекці-онізму. Держава в перехідний до вищої стадії розв-ку період мусить здійснювати ф-цію органі-зації, об'єднання, виховання та захисту нації. По-літичне сильна держава може цю ф-цію реалізу-вати і виконати зав-ня щодо створення умов для ек-ого прогресу. Сприятиме досягненню мети протекціоністської політики держави, яка захища-тиме молоду індустрію від конкуренції. Зазначає, що прийняття ліберальних митних з-нів (за моде-ллю Прусської держави) поставило Німеччину в умови конкурентної боротьби, яка була непідси-льною для нерозвиненої ще індустрії. З ін. боку, Англія та Франція самі перешкоджали експорту нім. продуктів землеробства. Підкреслював, що наслідування принципів лібералізму й бажання більшу частину свого спож-ня забезпечити за ра-хунок імпорту зробить націю залежною. Крім то-го, вільна торгівля перешкоджатиме формуванню нац-них галузей пром-ті, що забезпечують пере-хід до індустріальної стадії розв-ку, сприятиме ві-дпливу нац-них капіталів за кордон. Звичайно, протекціонізм не є вічним: після створення конку-рентоспроможної індустрії він необхідно поступи-ться місцем міжнародній конкуренції. Але доти всі зусилля держави мають бути спрямовані на створення умов для власного ек-ого розв-ку. Се-ред заходів, які має застосовувати держава — протекціонізм, духовне та індустріальне вихован-ня нації. Нація має бути готовою до сприйняття ідеї побудови незалежної індустрії, із розумінням ставитися до протекціоністської політики держави. Але розуміння нацією протекціоністської полі-тики можливе лише за умови її відсталості в інду-стріальному відношенні. У цьому разі не виклика-тиме сус-ого протесту навіть демпінг. Саме через протекціонізм держава реалізує ф-цію індустріа-льного виховання нації. Наголошує, що протекці-онізм виправданий як засіб індустріального вихо-вання, коли в нації є перспективи (географічні, сировинні та ін.) і схильність (особливості нац-ого хар-ру) до мануфактурного розв-ку. Винятком з політики протекціонізму є с-г, продукція якого за-вжди конкурентоспроможна, а, крім того, воно за-лежить від успіхів індустрії, а не навпаки. Держа-ва відповідає перед нацією за успіхи індустріалі-зації. Коли держава регламентує діяльність яко-їсь ек-но важливої галузі, вона має взяти на себе відповідальність за розв-к ін. Стимулюючи розв-к мануфактурної індустрії, вона мусить знайти як-ісь способи забезпечення балансу галузей, оск протекціонізм такому балансові не сприяє. Полі-тикою протекціонізму, отже, не вичерпується роль держави в нац-ній ек-ці. Її ек-ні ф-ції поляга-ють у формуванні раціональної виробничої струк-тури, інвестуванні розв-ку В-в, які страждають від протекціонізму. Для цього державі потрібне влас-не госп-во, тобто державний сектор ек-ки. Проан-алізував вплив єдності нації й державного управ-ління на ек-ний розв-к, на прикладах показав, як держава може, узгоджувати та спрямовувати дія-льність окремих ланок нац-ого госп-ва. Роль дер-жави у створенні прогресивної ек-ки вирішальна, але її діяльність має спиратися на об'єктивні ек-ні з-ни, «особливі для кожної з націй», і на те, що називають «духом (ментальністю) нації». Лише досягнувши певного рівня розв-ку, нація може ро-звиватись за космополітичними з-нами класичної школи.
Теорія Ліста — це меркантилізм XIX ст., пропо-відь політики нац-ної відокремленості в перехід-ний до вищої стадії період розв-ку. Вона збагати-ла ПЕ абстрактною теорією міжнародної торгівлі та протекціонізму. Це було оригінальне розумін-ня предмета ПЕ досл-ня, згідно з яким існують 2 різновиди лібералізму — для внутрішнього вико-ристання й космополітичного, 2 рівні природних ек-них з-нів — особливих для окремої країни і за-гальних для всіх ек-к, що перебувають на тій са-мій стадії розв-ку, 2 рівні ек-ки — макроек-ний та мікроек-ний. Зведення цих рівнів в одне ціле, на думку Ф. Ліста, має теоретично забезпечити ПЕ.