- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
З розв-ком кап-зму виникає потреба узгодження абстракцій ПЕ з проблемами ек-ної практики, на-буття ПЕ практичної ф-ції з метою пояснити при-роду ек-них явищ, дати практичні рекомендації для подолання суперечностей, що притаманні кап-зму й загострюються з його розв-ком. Тому для цього періоду хар-ним є спрощення та пере-гляд висновків Сміта і Рікардо. Джона Стюарта Міль(1806-1873), ”Принципи ПЕ”(1848) – своєрі-дний підсумок розвитку ПЕ І-ої пол. 19ст.,”Про свободу”(1859). Важливим вважає співвідношен-ня факторів В. Аналіз процесу В починає з хар-ки 2-х його компонентів – праці та природних ре-сурсів. Праця і природа поєднуються у процесі В товарів, жодна з них не може бути єдиним дже-релом В. Розрізняє прод-ну працю, яка створює багатство, й непрод-ну – таку, що не робить світ багатшим у мат плані, а навпаки, збіднює його на величину спож-ня мат благ тими, хто зайнятий цією працею. 3-тім фактором В. вважає капітал, який називає раніше нагромадженим матеріалі-зованим продуктом праці. Гроші не є капіталом і не виконують жодної з його ф-цій. Вони є лише відображенням реального капіталу, а отже, зар-пл виплачується з капіталу. Капітал авансується на придбання засобів В та робочої сили, це рез-т заощаджень, утримання від споживання. Теореми про капітал:1.залежність ек-ного розв-ку від наявності капіталу, неінвестований капітал стримує розв-к;2. капітал формується за рахунок заощаджень: вони перетворюються на капітал у процесі виробничого спож-ня;3. відкладене май-бутнє спож-ня забезпечується прод-ним виробни-чим спож-ням;4. капітал – це засоби, витрачені на організацію й підтримання прод-ної праці. От-же, Мілль розглядає капітал як основну умову В. Він розрізняє основний та оборотний капітали і вважає, що їх раціональне поєднання визначає-ться рівнем розв-ку В. За зростання обсягів капі-талу й інвестицій В. може зростати необмежено, але є і стримуючі чинники. Зар-пл. ЇЇ розміри впливають на обсяги прибутку, а відтак і інвести-цій, тому важливо, щоб вона формулювалася відповідно до потреб В. Запроваджує сукупні фо-нди – це частина виробничого капіталу, що йде на виплату зар-пл. Природна, або необхідна, зар-пл визначається в-стю життя робітника. Ринкова зар-пл та сукупні фонди орієнтуються на цей рі-вень. Прибуток капіталіста – це винагорода за утримання від спож-ня. Розмір прибутку зале-жить від розмірів зар-пл, прибуток зростає тоді, коли зменшується в-сть праці. Основний висно-вок Мілля: від розмірів прибутку залежать зао-щадження, а відтак і розміри капіталу. Ціна може означати як кор-сть, так і купівельну спромож-ність, тобто ціну користування й ціну обміну. Його ціна – це завжди ціна обміну, вона не є синоні-мом в-сті, а визначає тільки в-сть речей щодо грошей: к-ть грошей, які можна обміняти на річ, або її в-сть у грошовому вираженні. Ціна визна-чається витратами В. Цінність, або обмінна ціна речі, - це її властивість задовольняти потреби й бути рідкісною. Мінова в-сть (ціна) встановлюєть-ся в точці врівноваження попиту і пропозиції, а витрати В є тим фактором, що регулює пропози-цію. Для ціноутворення має значення й конкурен-тна боротьба, яка впливає на пропозицію та сту-пінь покриття витрат В. Ціна в нього трактується як в-сть або мінова в-сть, а в-сть визначається через витрати. Мілль не розмежовував категорії ціни і в-сті, бо вважав, що суттєвою формою, в якій виступає в-сть – ціна. Міжнародна торгівля. Розвинув теорію Сміта та Рікардо і пішов далі. Заперечує тезу, що з-ни обміну, які діють в ме-жах 1-єї країни, чинні у міжнародних відносинах, а гроші відіграють ту саму роль у міжнародному обміні, котру виконують у межах власної країни. Переваги обміну між націями означають можли-вість отримувати більшу к-ть товарів за незмінної к-ті праці та капіталу, тобто кожен виграє, коли за таких самих витрат можна придбати більшу к-ть товарів, ніж виробити у власній країні. Основна теза: не можна орієнтуватися на показник пере-ваги обсягу ввезення над вивезенням, чи навпа-ки, а треба порівнювати віддачу (рівень економії витрат та праці, який реалізований в галузях). Вважав, що конкуренція між країнами на тому самому ринку веде до зниження цін. Якщо дер-жава не в змозі забезпечити продаж власних то-варів, то вона створює перешкоди для імпорту. Теорія міжнародної торгівлі ґрунтується на конк-ретному ситуаційному аналізі, визначає межі втручання держави в ек-ку. Показники сус-ого розв-ку. Суттєвим показником динаміки розв-ку Мілль вважав зростання ділової активності осно-вної маси населення, створення умов для спіль-них дій (кооперації), що веде до виникнення акці-онерних компаній та асоціацій, а відтак до проце-су усуспільнення В та спож-ня. Розробляючи тео-рію прогресу він сформулював з-н-тенденцію но-рми прибутку до спадання і з-н-тенденцію до зро-стання зар-пл, особливо – ренти. Основою прог-ресу вважає зростання діючого капіталу, яке не стримується тяжінням до заощадження через ни-зьку норму прибутків, а стимулює вкладання гро-шей у В. Вважається 1-им із засновників теорії ек-ого зростання. Роль держави. Розглядаючи проблеми впливу держави на прогрес сус-ва, Мілль виділяє обов’язкові та необов’язкові її ф-ції. Основним ек-ним важелем впливу держави на процеси В та розподілу вважає податки, полі-тика яких не шкодила б підприємництву та сприя-ла б прогресу нових галузей, забезпечувала кон-курентоспроможність товарів на світовому ринку. Водночас він рішуче заперечує втручання держа-ви в ек-ні процеси, посилаючись на великий об’є-книвний з-н – з-н особистої заінтересованості, згі-дно з яким усе раціональне через зіткнення інте-ресів торує собі шлях. Саме індивідуалізм проти-діє втручання держави в ек-ну сферу. Мілль пе-реконаний послідовник Рікардо, але його теорія в багатьох аспектах відхиляється від класичних традицій. Вчення Мілля було підхоплено і розви-нуто послідовниками не тільки класичної школи.