Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
39_history_econ_by / история+++.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
1.23 Mб
Скачать

56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова

Михайло Петрович Драгоманов (1841—1895) Посідав визначне місце в громадсько-політичному та наук-овому житті України. Він був активним учасником і одним із фундаторів «Старої громади», брав активну участь в орга-нізації «недільних шкіл». У численних публіцистичних тво-рах викриває антинародну суть самодержавства, харизу-ючи його як перешкоду на шляху прогресивного сус-ого розв-ку. Закликає до об'єднання всіх народів Росії в боро-тьбі проти самодержавства

Палкий прихильник возз'єднання українських земель, розв-ку нац-ної культури, виступає проти насильниць­кої русифі-кації, за право українського народу користуватись рідною мовою.

Водночас гостро засуджував реакційні консерва-тивні напрямки в українському сус-ому русі, з об-уренням виступав проти аполітичності українофі-лів, доводячи цілковиту абсурдність їхніх нама-гань відокремити культуру від політики.

Громадсько-політичну програма у «Передньому слові» до 1-о числа збірки «Громада»: спирається на ідеї дрібнобур-жуазного соціалізму Прудона із засадами «громадівства», федералізму й анархізму

Значне місце у науково-публіцистичній діяльності М. Дра-гоманова займають економічні проблеми. Велику увагу приділяв він пореформеним аграрним відносинам. Реформу 1861 р. розглядав як позитивний акт, вельми корисний для сус-ва. Але водночас він підкреслював її антинародну спрямованість, зазначав, що реформа була проведена в ін-тересах поміщиків, капіталістів і самодержавства, а селяни одержали лише особисту волю без землі.

Причина тяжкого ек-ого становища селянства - сус-но-політичні відносини, рішуче виступав проти тих, хто такою причиною вважав пияцтво й ледарство самих селян.

На відміну від народників не лише не заперечував кап-ого розв-ку країни, а й бачив, що Росія вже стала на цей шлях. Він правильно зазначав, що розв-к кап-зму сприяє розв-ку прод-них сил, прискорює технічний прогрес. Бачив він і негативні сторони кап-зму, такі як кризи, безробіття, 'що вже почали виявлятися в Росії. Для критичного аналізу кап-ого В намагається використати ПЕ. Високо оціюючи фундаментальні праці з ПЕ західних ек-тів, він підкреслюв-ав необхідність їх перекладу, що сприяло б розв-ку в країні ек-ної думки.

Майбутнє сус-во зв'язував із соціалізмом (ґромадівством), як більш досконалим, ніж кап-зм, ладом. Під соціалізмом він розумів такий спосіб В, за якого фабрики, заводи і про-дукти праці належатимуть робітничим громадам, а земля й рез-ти с-г В — сільським громадам. Перехід до нового ладу він мислив як еволюційний, не заперечуючи, проте, і мож-ливості революційних виступів.

Можна з упевненістю сказати, що М. Драгоманов у розумі-нні питань сус-ого розв-ку був більшим реалістом, ніж деякі його пізніші критики. Оцінюючи сус-но-ек-ні погляди М. Драгоманова в цілому, слід зазначити, що він був ідеоло-гом дрібної буржуазії, але, як реформіст, змикався з буржу-азним лібералізмом.

54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.

Еволюція сус-но-ек-них відносин у Росії, розв-к ПЕ на Заході не могли не позначитись на ПЕ в Росії. Якщо в пореформений період вплив кла-сичної ПЕ на російських ек-тів був досить знач-ним, що пояснювалось антикріпосницькою спря-мованістю наукових праць останніх, то поступово становище змінюється. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. перед ек-тами постають нові проблеми, но-ві завдання. Значного розв-ку набуває теоретик-на розробка ек-ки окремих галузей В. Змінюється і сама проблематика ПЕ. Замість детального ан-алізу ек-них категорій на 1-ий план виходять пи-тання ек-ної політики. Посилюється вплив нових напрямків ПЕ Заходу, зокрема австрійської шко-ли та німецької історичної школи. Причому цей вплив не був однобічним. Російські ек-сти роз-робляли низку проблем у руслі цих напрямів і здобули високу оцінку на Заході.

У кін. 19 і на поч. 20 ст. в ПЕ Росії набувають значного поширення нові напрями. Складається соц-ний напрям (соц-на школа) ПЕ, представники якого соц-не протиставляли мат-ому і на 1-ий план висували правові, етичні відносини людей. Цей напрям був репрезентовали С. Солнцев, П. Струве та ін. Формуються також психологічний та математичний напрями. Представники психолог-гічного напряму розвинули суб'єктивну теорію цінності, запровадили поняття об'єктивної й су-б'єктивної госп-кої цінності, поширили суб'єктивні принципи психології окремої людини на психоло-гію «колективності», застосовуючи такі поняття, як «соц-ні оцінки», «сус-на гранична кор-сть». 1-н із представників цього напряму (В. С. Войтинсь-кий) пропагував поєднання психологічного на-пряму з історичним.

Основи математичної школи в Росії заклав Чуп-ров, хоча інтерес до цього напрямку виник іще в 60-х рр. Значний внесок у розробку математич-них методів у Росії зробили такі ек-ти, як Ю. Г. Жуковський, В. К. Дмитрієв, Л. 3. Слонімський та ін. Так, Жуковський з допомогою цих методів на-магався дати аналіз теорії прибутку і теорії ренти Рікардо. Слонімський пропагував ідеї І. Тюнена і А. Курно. З викладенням найцінніших досягнень математичної школи виступив Вінярський.

Праці відомого ек-та-математика Дмитрієва справили значний вплив на розв-к ек-ко-матема-тичних досл-нь не тільки в Росії, а й за кордоном. Головна мета його ек-них нарисів — довести су-місність трудової теорії і теорії граничної кор-сті. Він 1-им запропонував спосіб визн-ня повних вит-рат праці на В продукції і поєднав аналіз вироб-их витрат із аналізом ціни та її залежності від по-питу і пропозиції.

Однак математичний напрям не набрав у Росії великого поширення, багато ек-тів критикувало математичну школу. Отже, можна сказати, що розв-к ПЕ в Росії хоч і мав певні особливості, зумовлені особливостями соц-но-ек-ого розв-ку країни, проте в цілому відбувався в тому са­мому напрямку, що й на Заході.

Соседние файлы в папке 39_history_econ_by