57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.

Носієм революціино-демократичної тенденції сус-ого розв-ку в пореформений період було ре-волюційне народництво, яке виступало з позицій пореформеного селянства, боротьба якого спря-мовувалась проти залишків кріпосництва.

Народники України організаційно були міцно зв'я-зані з народницькими гуртками Росії, але не зва-жаючи на спільність як у теоретичних питаннях, так і в практичній організаційній діяльності, котра існувала між укр. і російськими народниками, мА-ли місце і деякі особливості, що хар-ризували народницький рух в Україні.

В Україні не було общинної форми землеволо-діння, властивої великоруським губерніям, що й зумовило певну різницю теоретичних засад росі-йських та укр. народників. Відповідно і соціалісти-ні ідеали селянства останні бачили не в общині, а у зрівняльному подушному переділі землі. Де-які укр. народницькі гуртки з різними формами землеволодіння навіть зв'язували питання про політичну боротьбу. З відсутності общини в Укра-їні вони робили теоретичний висновок про без-плідність і шкідливість тут політичного переворо-ту, який нібито віддалить революцію. У районах же з общинним володінням землею політичний переворот може привести і до ек-ого звільнення народу. 2-им моментом, що хар-ризував народ-ницький рух в Україні, був зв'язок частини його учасників з українофілами, тобто з буржуазним нац-но-визвольним рухом, зокрема з його лівим (демократичним) крилом. Українофіли, як і народники, вели пропаганду на селі, розповсюд-жували нелегальну літературу. Їхня діяльність у цьому напрямку майже нічим не відрізнялась від народницької. Певний вплив на народників в Ук-раїні мала й діяльність ліберальних елементів, яка посилювала опозиційний рух. Не пройшли повз увагу народників і конституційні домагання укр. буржуазної інтелігенції.

Серед найбільш відомих представників народництва можна виділити: Ф. Волховського, К. Бреш-ко-Брешковська, братів Жебуньових, С.А. Подо-линського, В. Навроцького.

52. Ек-ні погляди Чернишевського.

Микола Гаврилович Чернишевський (1828—1889) - представник революційно-демократично-го руху. Більшість його праць присвячено крити-ці кріпацтва: «Про нові умови сільського побуту» (1857), «Про позе­мельну власність» (1857), «Лис-ти без адреси» (1861), «Панським се­лянам від їх-ніх прихильників уклін» (1861).

Критика кріпацтва, обгрунтування необхідності його знищення грунтувались на глибокому аналі-зі суті кріпос­ницької сис-ми як примусової праці. Обов'язкова праця є невигідною не лише для се-лян, а й для поміщиків, вона є головною причи-ною убозтва держави в цілому. Хар-ризуючи крі-пацтво як гальмо ек-ого розв-ку, розробляє про-граму його знищення, яка не обмежується ви-могою ліквідації примусової праці, особистого зві­льнення селян. Основа програми - питання про землю. Виступає за ліквідацію поміщицької влас-ності на зем­лю без викупу, передачу землі в дер-жавну власність з общинним володінням. Ідеа-лом є така форма поземельної власності, яка по-єднує власника, господаря й робітника в 1-ій осо-бі. Дер­жавна власність із общинним володінням з усіх форм власності найбільш підходить до цього ідеалу .

Здавалося б, що цій вимозі найбільш відповідає селянське прива­тне госп-во, а не община. Справ-ді, селянське госп-во оголошує вищою з усіх іс-нуючих форм В, але тільки за перехідних умов. Тенденція подальшого розв-ку мас полягати в поступовому розширенні сфери панування дер-жавної власності з общинним володінням і скоро-чення сфери приватновла­сницького В. Це умож-ливить початок поступового пере­ходу до соціалістичних форм госп-ва. Наголошував на можливості не допустити в ро­сію кап-зм, котрий є не обов'язковим, та й не бажаним шляхом ек-ого розв-ку. Після ліквідації феодаліз­му країна розвиватиметься через «перехідний стан» до па-нування колективних форм В. «Перехідний стан» - період співіснування секторів — общин-ного, колективного і приватного. Причому общин-ний сектор має витісняти приватний. На зміну приватній власності має прийти сус-на власність як більш справедлива, як така, що відповідає по-требам трудящих і зв'язана із сус-ним В. Перемо-га соціалізму є невідворотною. Соціалізм стає з-номірним рез-том розв-ку свідомості і матеріаль-ного В. І якщо ідея соціалізму виникла на Заході, то її здійснення можливе насамперед у Росії, то-му що тільки тут збереглась вихідна форма коле-ктивної власності — община. На Заході її давно зруйновано розв-ком кап-зму.

Виступив як глибокий критик кап-зму і бур­жуазної ПЕ у наукових працях: «Молінарі. Курс ПЕ» (1857), «Принципи народного госп-ва В. Рошера» (1858), «Капітал і праця» (1860), «Примітки до «Основ політичної економії (за Міллем)» (1860—1861)та ін.

Кап-зм - експлуататорський, але прогресивний порівняно з феодалізмом лад. Щодо ПЕ, то Чер-нишевський зробив, по суті критичний аналіз іс-торії буржуазної ПЕ й утопічного соціалізму. Він про­аналізував усі основні напрямки ек-ної думки, починаючи з меркантилістів. Високо оцінює кла-сичну ПЕ і називає основним її теоретичним до-сягненням «...висно­вок. що будь-яка цінність створюється працею». Буржуазних ек-тів пізнішо-го періоду нази­ває «рутинними ек-тами», нездат-ними розвивати науку. До цих ек-тів він відносить Сея, Бастіа, Мальтуса, Кері, Рошера, Мак-Кулло-ха та багатьох ін. Теорії вищеназваних ек-тів на-зиває «ПЕ капіталістів» і про­тиставляє їй особи-ву «ПЕ трудящих». Її зав-ня він бачив у захисті інтересів трудящих, і передовсім селянства.

Розробляючи свою «теорію трудящих», аналі-зує майже всі основні проблеми ПЕ. Особливе місце належить теорії трудової в-сті, називає працю єдиною матеріальною субстанцією в-сті. Ви­ходячи з цього він робить висновок про спра-ведливий розподіл. Якщо попередня теорія стве-рджувала, що «все створюється пра­цею», то но-ва додає, що «все має належати праці». Саме з цих пози­цій аналізує такі ек-ні категорії, як цін-ність В, мінова цінність, внутрішня цінність. Кап-не госп-во регулюється цінністю В й міновою цінністю. А в майбутньому соціалістичному госп-ві буде діяти внутрішня цінність.

Цінність В - об'єктивні витрати на В товарів. Мінова цінність (ціна) регулює обмін товарів. Крім відшкодування витрат В, вона забезпечує одержання ка­піталістами прибутку.

Кап-на сис-ма госп-ва з її формами розподілу не сприяє необхідному й можливому зростанню В, що прояв­ляється у невідповідності мінової цінно-сті внутрішній цінності. Хоч мірою внутрішньої цінності (як і мінової) є праця, проте умови їхньо­го утворення різні. Умовою функ-ня мінової цін-ності є попит окремих платоспроможних осіб. Внутрішня цінність передбачає оцін­ку предме-та з урахуванням добробуту всіх трудящих. Це досягається планомірним визн-ням сус-них пот-реб і реальних можливостей їхнього задоволен-ня в майбутньому соціалістичному сус-ві.

У соціалістичному сус-ві метою В є забезпечен­ня добробуту трудящих. Відповідно внутрішню цін-ність матимуть лише продукти, які задовольня-ють потреби трудящих. Здійснює класифікацію потреб і продуктів, які їх задовольня­ють. Про-дукти поділяє на предмети 1-ої необхідності, пре-дмети комфорту і предмети розкошів. Поки не за-доволено потреб у предметах 1-ої необхідності, предмети комфорту, а тим більше розкошів, не можуть мати внутрішньої' цінності.

Капітал — продукт праці, який служить В. Відтак капіталом стають і продукти харчування робітни-ка, зайнятого у В. Предмети розкошів — не капі-тал. Отже, капітал здобув соц-ну хар-ристику як сус-ний фонд В, тобто та частина сус-ого продук-ту, що її сус-во виді­ляє для вигідного В й вигідно-го спож-ня. Капітал — вічна категорія. Проте за умов кап-зму він не забезпечує необхідного зрос-тання В, то­му що капіталісти витрачають великі кошти на предмети розкошів.

Чітко формулює обернену залежність між при­бутком і зар-пл. Підкреслюючи експлуататорську при­роду прибутку, він зазначає, що в майбутньо-му, соціалістичному су­с-ві. коли трудящі будуть власниками засобів В, прибуток зіллється із зар-пл і всі рез-ти праці на­лежатимуть робітникам.

Ренту розглядає як надприбуток. Він, у цілому, поділяє теорію диференційної ренти за родючіс-тю землі, теорію розроблену Рікардо, але катюго-рично заперечує її зв'язок із з-ном спадної родю-чості грунту. У його працях висловлено думку про утворення ренти і на гірших ділянках, тобто або-лютної ренти.

Велику увагу приділяє Чернишевський хар-ристи-ці конкуре­нції і з-ну в-сті, поділу праці за умов кап-зму, проблемам прод-ної праці тощо.