- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
93. Концепції футурології
Серед багатьох проблем сучасності однією із це-нтральних є проблема майбутнього.
Марксистсько-ленінською концепцією сус-ого розв-ку, в основі якої лежить зміна сус-но-ек-них формацій, передбачається побудова комунізму як майбутнього людства. Цій концепції протисто-ять концепції футурології (науки про майбутнє) західних ек-стів. О. Флехтхейм у праці «Історія і футурологія» (1966) визначає футурологію як за-сіб переборення «старих ідеологій». У 60—70-х рр. виник справжній «футурологічний бум». Ек-сти, філософи, соціологи починають активно про-гнозувати майбутнє. Виникає низка урядових і позаурядових організацій, які займаються моде-люванням і прогнозуванням майбутнього.1-єю з 1-их таких міжнародних організацій був «Римсь-кий клуб» (1968). 1974 року було утворено «Все-світню федерацію досл-нь майбутнього». Вини-кають наукові центри під егідою 00Н, ЮНЕСКО. Над створенням моделей і прогнозів майбутньо-го працюють наукові центри при університетах, міжнародних концернах, банках. Учені намагаю-ться осмислити ек-ні, екологічні, енергетичні, де-мографічні та ін. проблеми, які постали перед людством на глобальному і регіональному рів-нях. У футурологічних концепціях немає єдиної методологічної основи. Футурологи обмежуються фрагментарною характеристикою сус-ва, зводять до абсолюту 1-у його сторону, рису. Досить умов-но можна виокремити 2 основні напрями сучасної футурології — індустріальний і конвергентний. Прихильники теорії конвергенції намагалися спрогнозувати процеси сус-ого розв-ку, виходячи з існування 2 протилежних сис-м. У межах індус-тріального напряму футурологічний хар-р мають різноманітні теорії так званого постсус-ва. Основ-ний методологічний принцип -технологічний де-термінізм, тобто твердження, що розв-к техніки визначає розв-к сус-ва незалежно від його соц-но-ек-ної структури. Роль науки, техніки, техноло-гії в розв-ку сус-ва гіперболізується. В основу ха-рактеристики сус-ва майбутнього беруться різні ознаки. К-ть ознак неоднакова у різних авторів. Проте майже всі наголошують на розширенні сфери послуг, зростанні ролі науково-технічної інтелігенції, пишуть про загальний добробут, мо-жливість задоволення різноманітних інтересів. У працях 70—80-х рр. Г. Кан розвиває оптимістичні прогнози щодо дальшого розв-ку сус-ва. Екологі-чні проблеми розвинутих країн Кан сподівався вирішити перенесенням «екологічно брудних» В у країни, що розвиваються. Соц-на спрямова-ність оптимізму Кана знайшла прояв у таких пра-цях, як: «Світовий ек-ний розв-к 1979 і далі» (19 79), «Прийдешній бум» (1982), «Роздуми про неймовірне в 1980-ті» (1984). В останній праці провіщає неминучість війн, зокрема, термоядер-них, і намагається довести, що вони не означа-ють кінця цивілізації До концепції «постцивіліза-ції» Г. Кана близька концепція «технотронної ери» 3. Бжезинського. У багатьох своїх працях, зокрема «Америка в технотронний вік» (1967), «Між 2-а віками. Роль Америки в технотронній ері» (1970), не лише прогнозує майбутнє, а й роз-виває думку про провідну роль США в цьому мА-йбутньому, називаючи їх «соц-ною лабораторією світу» . США під впливом НТР вступили в нову еру — «технотронну». Він поділяє думку про те, що саме техніка (особливо електроніка) стають основним фактором, котрий визначає соц-ні зру-шення, зміну звичаїв, соц-ної структури, ціннос-тей, сус-ва в цілому . Конструюючи ек-ну сис-му «технотронного сус-ва», виділяє в ньому 3 секто-ри: 1) технотронний, в якому зосереджено нові галузі В, засоби масової інформації, сферу нау-ки; 2) індустріальний, де сконцентровано традиці-йні галузі, робітники яких є добре мат забезпече-ними; 3) доіндустріальний, що в ньому переважа-ють робітники з низькою кваліфікацією, низькими доходами. Як визначальні риси «технотронного сус-ва» називає: переважання сфери послуг, розв-к індивідуальних здібностей людини, досту-пність освіти, заміну мотиву нагромадження осо-бистого багатства «моральним імперативом ви-користання науки в інтересах людини», ліквіда-цію «персоналізації» ек-ної влади, тобто втрату власниками капіталу позицій в управлінні В. Цю роль відіграє «еліта технотронного сус-ва», тобто організатори В та вчені, що утворюють «верхівку панівного класу». У «технотронному сус-ві» соц-ні конфлікти виникають лише в до індустріально-му секторі, але їх завжди можна усунути, збіль-шуючи доходи осіб цього сектора. Це не стано-вить проблеми, оск «амер. сус-во в цілому досяг-ло небаченого достатку, що стосується всіх кла-сів».
1-им із найбільш яскравих представників футуро-логії є амер. соціолог Д. Тоффлер, який конста-тує наявність кризових явищ в індустріальній сис-мі. Ці явища зв'язані з тим, що індустріальний світ вступає в нову стадію історичного розв-ку, стадію технологічної цивілізації, яка вже не під-лягає правилам індустріалізму. Цей перехід буде періодом переворотів, він буде супроводжувати-ся падіннями, ек-ними катастрофами, воєнними конфліктами. Праця «Майбутній шок» (1970). Просування до «нового сус-ва» відбувається в процесі розв-ку «суперіндустріальної революції». Створене цією революцією «абсолютно нове сус-во» позбавить народні маси голоду та хвороб, створить «чудові можливості для розквіту індиві-дуальностей», «задоволення психологічних пот-реб». Перехід до «суперіндустріального сус-ва» повинен бути чітко спланованим, потрібна розро-бка його моделі, або слід «спроеціювати нову ци-вілізацію». Проте щодо екологічного майбутнього сус-ва стоїть на позиціях соц-ого песимізму. У книжці «Третя хвиля» (1980) він змальовує катас-трофічий стан планети. Вихід із ситуації, що склалась, бачить знову-таки у розв-ку техніки і технології. Саме ці категорії є в нього визначаль-ними у конструюванні схеми розв-ку людства. Однак «індустріальна вісь» є лише загальним ор-ієнтиром сус-ого прогресу. Наголошує на необхі-дності враховувати «переоцінку цінностей», тоб-то зміну уявлень про моральні цінності. Зміни, які відбуваються у свідомості людей, певні супереч-ності, якими вони супроводжуються, — є явищем прогресивним. Зав-ня полягає лише в тім, щоб «пристосувати» поведінку людей до нових соц-но-ек-них і культурних реалій. Саме з цих позицій виходить Тоффлер, розробляючи схеми сус-ого розв-ку в праці «3-я хвиля. Від індустріального сус-ва до більш гуманної цивілізації» (1980). Про-голошує крах індустріалізму і народження «нової цивілізації», пов'язаної з послідовною зміною «хвиль перемін». 1-а хвиля — аграрна хвиля ци-вілізації. Пром-ва революція породила 2-у хвилю — індустріальну цивілізацію. З початку 60-х рр. почалось наближення 3-ої хвилі — хвилі комп'ю-терів, комунікацій і утвердження суперіндустріа-лІзму. У «цивілізації 3-ої хвилі» суттєво зміниться життя людей, стануться разючі зміни в сімейних і міжнародних відносинах, поліпшиться сис-ма ос-віти й виховання. У молоді буде менше спож-ких настроїв, посилиться роль моральних цінностей. Такі самі ідеї розвиває Тоффлер і в книжці «Пе-редбачення і передумови» (1983). Щоправда, тут він особливу увагу звертає на формування різних структур «інформаційного сус-ва». «Інформацій-не сус-во» є гетерогенним, неоднорідним. Ця ге-терогенність «передбачає обмін інформацією на якісно новому рівні, який відрізняється від гомо-генної інформації традиційного масового сус-ва». У праці «Зрушення влади. Знання, багатство і на-сильство на порозі XXI століття» (1990) майбутнє зв'язує з побудовою «цілісної гуманної цивіліза-ції». Перехід до неї відбудеться через «револю-цію влади», яку називає 1-єю з найважливіших революцій. Він визнає, що досі вчені аналізували перетворення у техніці, сус-ві, навколишньому середовищі, культурі і не приділяли уваги владі, а саме вона є рушійною силою багатьох ін. пере-мін. Основним фактором «революції влади» є знання. Саме їх розв-к і поширення, що охопили все світове співтовариство, стали вибуховою хвилею, яка спричинила всі сучасні процеси. Ан-алізуючи події, що відбуваються у сучасному сві-ті, автор прогнозує їх розв-к, спираючись на ам-ер. досвід. І «цілісна цивілізація майбутнього» — це теж поширення на всі країни досвіду США.
Майбутнє сус-во Тоффлер наділяє багатьма ри-сами, що їх уже розглядали інші футурологічні концепції. Але особливо детально він аналізує проблему інформатизації сус-ва, яка досліджува-лась і в попередніх його працях. Він підкреслює, що знання, інформаційна революція загрожують фінансовій владі більше, ніж профспілки. Той, хто контролює знання, контролюватиме владу.
Прогнози майбутнього розробляв і французький ек-ст Жан Фурастьє. НТР знімає проблему кла-сової боротьби і забезпечує автоматичне виріше-ння всіх соц-них проблем завдяки утворенню «сус-ва спож-ня», так званої третинної цивіліза-ції, де переважатиме сфера послуг. Критикує ор-тодоксальну ПЕ за її статичність і наголошує на необхідності опрацьовування прогнозів, орієнта-ції на майбутнє. Це майбутнє він зв'язує з техніч-ним прогресом, ек-ним зростанням. У книжці «Цивілізація 1995 року» (1970) пише, що життя нації не можна поліпшити за рахунок революцій-ного переділу нац-ого багатства. Цю мету здат-ний забезпечити тільки ек-ний прогрес, який створить «цивілізацію дозвілля». Виділяє в розв-ку сус-ва кілька стадій і наголошує, що в «сус-ві дозвілля» станеться перехід до «четвертинної цивілізації», де основною метою стане отриман-ня знань. Але він змушений визнати, що творча праця й там буде привілеєм еліти, а не мас.
Дальша еволюція концепцій технологічного дете-рмінізму зв'язана з новим етапом НТР, який роз-почався на межі 80-х рр. У науковій літературі йо-го називають «ре індустріально-ресурсозберігаю-чим». Новий етап НТР знову породив зливу фу-турологічних прогнозів. З'явилися концепції «те-лематичної», «мікроелектронної», «кабельної», «інформаційної» революцій, які усувають необ-хідність революції соц-ної. Значного поширення набула, зокрема, теорія «інформаційного сус-ва». Її прихильники вважають, що інформатика радикально змінить становище людини в сус-ві. В «інформаційному сус-ві» розвинуті інформацій-ні сис-ми даватимуть змогу безконфліктно вирі-шувати всі проблеми. Деякі західні ек-сти вбача-ють прообраз «інформаційного сус-ва» в Японії, котра досягла значних успіхів у багатьох сферах електроніки. Деякі теоретики зв'язували май бут-нє із соціалізмом.
Так, амер. соціолог К. Келлі заявляв про зміну хар-ру власності, зміну мети В заради прибутку і настання «гуманістичного соціалізму», щоправ-да, в далекому майбутньому Шведський дослід-ник І. Гальтунг писав, що і США і СРСР розвива-ються у «післяреволюційне комуністичне сус-во». Дж. Гелбрейт у праці «Ек-ка і сус-на мета» роз-робив концепцію «нового соціалізму», який у ньо-го виступає як реформована в «єврокомуністич-ному дусі» амер. ек-ка.
Американський ек-ст П. Дракер проголошував «пенсійно-фондовий соціалізм». При цьому він посилався на К. Маркса, який зв'язував соціалізм із власністю робітників на засоби В. А в США во-на становить понад 35% — це пенсійні фонди. Отже, США, заявляє Дракер, — «1-а справді со-ціалістична країна»,
Проблема майбутнього — складна і багато гран-на. Крім теорій, які виникають в рамках так зва-них ортодоксальних напрямів, з'явились альтер-нативні ідеї сус-ого розв-ку. У них наголос усе бі-льше переноситься з відносин між людьми і бага-тством, на відносини між людьми у найширшому розумінні. Це концепції «якості життя», «етики розв-ку», «екорозв-ку», «соц-ого розв-ку». Вони включають не лише ек-ні, а й соц-ні, політичні, психологічні та інші аспекти.