- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
Моріс Фелікс Шарль Алле Праці – “У пошуках ек-ної дисципліни”, “Ек-ка і %”, Податок на капі-тал та грошова реформа”, “Загальна теорія над-лишків”. Метод досл-ня – ек-ко-теоретичний та порівняльно-історичний аналіз. Ек-на модель сус-ва зводить до само регульованої ринкової ек-ки. Держава в сус-ві, побудованому на ринк-их засадах ,відіграє активну роль: є гарантом збереження основи ринкової ек-ки – приватної власності; жорстоко контролює грошово-кредит-ну сферу; здійснює анти циклічне регулювання через договірне планування; забезпечує розв-к соц-ної сфери.Запровадив категорію «ек-ки рин-ків» з метою визн-ня макроек-ної моделі, за якою сус-не госп-во є сукупністю локальних ринків, для яких хар-не власні замкнуті сис-ми ціноутворен-ня. Ек-н рівновага залежить від рівноваги окре-мих локальних ринків. Циклічн коливання має грошову природу. Суть цього практичних реноме-ндацій зводилась до кредитного контролю. Напо-лягав на жорстокому регулюванні державою гро-шової маси та ставки %. Теорія інвестицій. Фо-рмулює «золоте правило»: за нульової банків-ської ставки % можна досягти макс. рівня спож-ня, а не нагромадж. Природним стабілізатором коливань інвестиційних потоків є обсяги неспожи-тих засобів (“теорема залишків”). Під-ці самі ви-рішують, які обсяги капіталів їм необхідні для ін-вестування, і визначають галузі застосування ка-піталів. Це забезпечує рівномірний розподіл капі-талів між галузями і формування раціональної структури сус-ого В. Планування ек-ки оцінює виходячи з «теореми еквівалентності»: будь-яка ситуація врівноваження ек-ки є ситуацією ма-ксимальної ефективності, і навпаки. Будь-яка си-туація максимальної ефективності є ситуацією, що свідчить про врівноваження ринкової ек-ки. Планування – свідоме створення ситуації врівно-важення ек-ки, однак планове втручання держа-ви має бути тільки індикативним – запобігати ко-н`юктурним коливанням, порушенням ек-ної рів-новаги, але не перешкоджати вільному вибору.
86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
Концепції чиказької школи та доктрин «ек-ки про-позиції», «раціональних очікувань» стали ще 1-м прикладом ефективного вторгнення ек-ної теорії в реальну ек-ку.
«Тетчеризм». Монетаристську грошову політику було запроваджено в практику управління держа-вними фінансами Великобританії ще урядом Ка-ллагена 1976 р. на вимогу Міжнародного валют-ного фонду. Проте вона реалізовувалася дуже непослідовно, оск не була популярною. М. Тет-чер, яка прийшла до влади під гаслом «ек-ки про-позиції», скоро переконалась, що його можна ре-алізувати лише тоді, коли для цього є відповідні умови. Тому як основу своєї ек-ної політики вона бере програму оздоровлення ек-ки, запропонова-ну М. Фрідменом. Ек-на політика неухильно вті-лювалась у життя протягом десятиріччя і сприя-ла зміцненню ек-ого становища цієї країни.
Як засіб контролювання грошової маси було виз-начено конкретні показники зростання грошової пропозиції у середньостроковій перспективі і пе-редбачено її скорочення. Метою уряду було об-межити діяльність казначейства з випуску грошей і захистити його від тиску соц-ної демагогії. На практиці це означало автоматичне підвищення облікових ставок і скорочення кредитування, ко-ли зростання грошової маси переходить контро-льну межу. Важливим напрямком контролю за грошовою масою було прийняття рішення про обмеження урядових витрат, котрі породжують бюджетний дефіцит. Скорочувалась к-ть урядо-вих службовців, провадилась структурна перебу-дова управлінського апарату, ліквідовувались, особливо «дорогі» його підрозділи. Економія ко-штів на урядовому рівні позначилася, зрозуміло, і на органах місцевого управління. Запроваджува-лась сис-ма штрафних бюджетних асигнувань. А готуючись до нових виборів, М. Тетчер включила у свою програму проект радикальної перебудови, яка гарантувала б урядові повний контроль над динамікою місцевих податків. Ця політика, проте, мала й негативні наслідки: скоротились обсяги житлового будівництва, деякі статті витрат місце-вого бюджету стали статтями витрат державного. Економія на місцевих витратах на соц-ну сферу потребувала збільшення державних витрат. Уряд Тетчер після 1-их виборів уживав рішучих заходів для запобігання бюджетному дефіциту, особливо за рахунок збільшення непрямих податків. Вод-ночас було послаблено податковий тиск на осо-бисті доходи. Витрати на соц-ну сферу консерва-тори намагалися скоротити, але на практиці спромоглися тільки їх тимчасово заморозити. Це було зв'язано з тим, що в період реформ ек-ка перебувала у кризовому стані й соц-на сфера по-требувала додаткових коштів. Однак уряд не від-мовився від цієї ідеї, продовжуючи наступ на уні-версальні соц-ні програми, які потребували знач-них коштів, але були неефективними. Та лише після 2-их виборів було розроблено проект соц-ого забезпечення, який передбачав суттєву ре-форму сис-ми державного пенсійного забезпече-ння та гарантування мінімальних доходів з вико-ристанням засобів жорсткого контролю за мат станом отримувачів дотацій. Цей проект перед-бачав значну економію бюджетних коштів. Уряд М. Тетчер оголошує проблему безробіття універ-сальною, яку не можна вирішити з допомогою стабілізаційної чи стимулюючої політики. Отже, це не клопіт уряду, який може лише координува-ти умови стабільного ек-ого зростання. Політику уряду було спрямовано на формування мобіль-ного ринку робочої сили, тобто пристосування робочої сили до потреб В, а саме: стимулювання кваліфікаційної перепідготовки та професійної підготовки молоді. Крім того, було вжито заходів для розширення сфери неповної зайнятості. Вит-рати бюджету на ці цілі зростали швидкими тем-пами, але одночасно скорочувалися витрати на підтримку безробітних. Важливу роль у підвище-нні рівня зайнятості відігравали служби праце-влаштування. Отже, уряд М. Тетчер практично довів, що на зайнятість найбільше впливає полі-тика стимулювання ек-ого зростання. В основу концепції розв-ку ек-ки, реалізацію якої уряд по-чинає із сер. 80-х рр„ покладено принцип Віль-ного підприємництва, сформульований з позицій монетаризму та «ек-ки пропозиції». Відновлення класичного ринкового госп-ва зв'язувалося пере-довсім з денаціоналізацією пром-ті. Метою при-ватизації була демонополізація та створення ко-нкурентної ек-ки. Було також важливо позбавити державу необхідності субсидувати нерентабельні й збиткові державні під-ва, лише 10 % з яких пе-ребували на самофінансуванні, тоді як дотації ін. були досить значні і дорівнювали 50 % асигну-вань на сферу охорони здоров'я, наприклад.
Приватизація відбувалась у формі викупу (пря-мого та через акції) і забезпечила державному та місцевому бюджетам значні доходи. Водночас було вжито рішучих заходів щодо перебудови сис-ми оподаткування з метою сприяння під-кій діяльності.
Помітним стимулом динаміки ек-ого зростання було створення зон вільного підприємництва, у межах яких запроваджено особливі пільгові пра-вила оподаткування, кредитування та митного контролю. Поряд із цими заходами було створе-но програму заохочення конкуренції, що сприяла створенню вел. r-ті малих та середніх під-в. Це оздоровлювало ек-ку, збільшувало прибутковість та обсяг інвестицій, а відтак — зменшувало й безробіття. Широка програма приватизації, спря-мована на створення умов для під-кої діяльності, забезпечила справжню революцію в розв-ку В та стабілізації ек-ки.
«Рейганоміка». Дещо інакше реалізовувалась монетаристська доктрина в США, де ек-на про-грама Фрідмена тривалий час не знаходила під-тримки. Фрідмен як радник президента Ніксона запропонував проект реформи «План допомоги сім'ї» на 1969—1971 рр., який не було затверд-жено конгресом. Через труднощі, зв'язані з особ-ливостями кредитно-грошової системи США і об-меженими повноваженнями ФРС, прямий конт-роль над грошовою масою був значно ускладне-ний. Крім того, згодом виявилось, що регулюван-ня грошової маси неможливе без контролю за процентними ставками. Це частково суперечило онетаристським принципам. Труднощі практич-ної реалізації ідей монетаризму полягали, також у непопулярності його соц-ної політики. Усе це потребувало відмови від деяких принципових по-ложень та вимог монетаристської доктрини. Деякі монетарні рецепти Фрідмена частково випробо-вувались урядом Ніксона, але не мали успіху, спричиняючи різке погіршання ек-ого стану. Після кризи 1974—1975 рр., уряд США відмовився від кейнсіанської концепції глобального регулювання ек-ки. Рекомендації Фрідмена починають давати відповідний ефект. Цілковитого тріумфу його ек-на теорія зазнала за президента Р. Рейгана, коли було досягнуто високого рівня стабілізації амер. ек-ки, послаблено інфляцію, зміцнено долар. Свою ек-ну програму, основними пунктами якої були стримування інфляції та стимулювання ек-ого розв-ку, Р. Рейган оприлюднив 1981 р. Про-грама заперечувала політику перерозподілу до-ходів, яка мала на меті пом'якшення соц-ого на-пруження і стимулювання попиту з метою забез-печення ек-ого зростання та ліквідації безробіття.
Вона передбачала зосередження основних ре-форматорських зусиль на проблемі оподаткуван-ня, але заходи якої було спрямовано на подолан-ня дефіциту державного бюджету, уряд Рейгана намагається обмежити регулюючий вплив держа-ви, скорочуючи податки з метою використання дефіциту федерального бюджету як важеля впливу на витрати. У такий спосіб уряд мав на меті: побороти інфляцію, позбувшись політики пристосування до неї; змінити хар-р раціональ-них очікувань; подолати споживацьку психологію, яка склалась у період стимулювання попиту; сформувати розуміння того, що сус-во мусить припинити жити в кредит, що обмеження витрат є необхідним для відновлення розбалансованої фінансової сис-ми. Включала 4 компоненти:
реформування податкової сис-ми з метою стиму-лювання заощаджень та розширення інвестицій-них фондів; зменшення державних витрат (крім витрат на оборону) з метою скорочення дефіциту бюджету; обмеження регламентації ек-ної діяль-ності з метою пожвавлення під-ва та відновлення ринкових механізмів; проведення монетаристсь-кої політики контролю за грошовою масою. Її бу-ло розраховано на 5 років. Здійснення програми почалося з того, що ФРС раптово заморозила зростання грошової маси, іфляційно впливаючи на ринки сировини та капіталу. Засадною ідеєю нової ек-ної політики було те, що зменшення по-датків збільшуватиме заощадження та інвестиції і сприятиме зростанню В. Податкова реформа, яка розпочалась у США 1981 р., передовсім зме-ншила ставки податків на особисті доходи. Зго-дом було запроваджено індексування оподатку-вання з метою запобігти інфляційному впливу на доходи та ліквідувати зв'язок між розв-ком інфля-ції і зростанням надходжень до державного бюд-жету. Одночасно вводились для корпорацій нові пільгові правила прискореної амортизації та опо-даткування інвестиційного кредиту, що сприяло збільшенню розмірів прибутків за незмінних по-датків і забезпечувало прискорення процесу ка-піталізації, розширення В та зайнятості. Для ма-лоприбуткових корпорацій ставка податку знижу-валася. Важливим кроком уряду було створення позитивних стимулів формування заощаджень та інвестицій. Цьому, зрозуміло, сприяло вже саме тільки зниження податків. Іншими стимулами ста-ли нові, неоподатковувані ощадні сертифікати та персональні пенсійні рахунки. Не оподатковував-лись ні кошти, вкладені в ці сертифікати, або пок-ладені на такі рахунки, ні проценти на них за умо-ви, що ці суми залишатимуться на рахунках про-тягом певного строку. Це стало могутнім стиму-лом до заощаджень, а отже, до інвестицій. Було також запроваджено нову сис-му інвестиційного податкового кредиту, згідно з якою податки змен-шувались відповідно до розмірів інвестицій (сти-мулювалося капіталотворення). Усі ці заходи, од-нак, натрапляли на сильний опір, і в 1-ий строк свого президенства Рейган зміг реалізувати ли-ше ту частину програми реформування фіскаль-ної політики, що стосувалась оподаткування осо-бистих доходів. Але 1986 р. конгрес нарешті при-йняв з-н про податкову реформу, визначивши як її основну мету — підвищення ефективності ек-ки за рахунок посилення ролі ринкових механізмів та обмеження фіскальної дискреційної політики держави, що відповідало теоретичним принци-пам «ек-ки пропозиції» та монетаризму. 2-ий на-прямок рейганівської ек-ної реформи — боротьба за скорочення державних витрат та ліквідацію бюджетного дефіциту, який розглядався не лише як важіль інфляційного впливу, а і як серйозна перешкода на шляху ек-ого зростання, оск урядо-ві позики та податки вилучали значну к-ть коштів із виробничої сфери. Проте більшість політиків уважала, що скорочення податків призведе до ще вищого рівня дефіциту, до нового витка інф-ляційної спіралі. Тому пропонувалось розпочати податкову реформу тільки після скорочення дер-жавних витрат. Наприкінці 1981 р. конгрес затве-рдив програму скорочення витрат (крім витрат на оборону, соц-не страхування та медичне обслу-говування) майже за всіма статтями. Було закри-то кілька програм соц-ної допомоги, ліквідовано низку дотацій та субсидій. Без огляду на критику та зростання на 1-ому етапі бюджетного дефіци-ту, Рейган і надалі послідовно проводив політику скорочення витрат. З наказу президента було створено службу контролю за бюджетними вида-тками, котра підготувала програму скорочення витрат, в основу якої було покладено принцип фінансової самоокупності багатьох держ.служб та державних під-в. Однак конгрес не затвердив програму скорочення субсидій як непопулярну. Між тим жорстка позиція ФРС, що формувала грошову політику, стимулювала пошуки компро-місу між конгресом та адміністрацією, не погод-жуючись на інфляційне накачування грошей в ек-ку. Стримування грошової маси, зменшення по-датків та витрат бюджету створили ситуацію, ко-ли приріст грошових засобів почали використову-вати на фінансування реальної ек-ної діяльності. Припинилося стабільне зростання зар-пл, було заморожено її мінімальний рівень. Це розірвало зв'язок між зар-пл та інфляцією, що досі вважав-ся нездоланним. З 1983 р. починається ек-не по-жвавлення за одночасного спаду рівня інфляції. Хоч держ. субсидії, обсяги інвестицій зросли мАйже вдвоє, як і передбачали автори теорії «ек-ки пропозиції». Реальні доходи зросли, але збіль-шився і розрив між їхніми рівнями. Ще 1-єю озна-кою стабілізації ек-ки стало зростання курсу до-лара, що, не в останню чергу, відбувалось завдя-ки довірі сус-ва до ек-ної політики уряду. Повер-нення до нормального, неінфляційного ек-ого зростання було болісним процесом, який супро-воджувався масовими банкрутствами, неінфляці-йним безробіттям. Але згодом інфляцію спромог-лися приборкати, зайнятість збільшити. Одночас-но лібералізувались зовнішньоек-ні відносини, що дало змогу країні взяти участь у міжнародно-му поділі праці, спростило процес вивезення ка-піталів та отримання інвестицій, гарантувало до-ступ до нових технологій та розв-к власного В під впливом міжнародної конкуренції. Було розроб-лено сис-му стимулювання прямих приватних ін-вестицій, що уможливило завоювання міжнарод-них ринків без відпливу коштів з державного бюд-жету. Усе це забезпечило стабільність грошової од., дію ринкових сил на всьому ек-ому просторі.
Водночас успішна реалізація сучасних неокласи-чних доктрин можлива не скрізь і не завжди. Для цього необхідна не лише політична воля влади, а й відповідні ек-ні умови, відповідний рівень розв-ку країни, належні історичні, нац-ні, інституційні та інші чинники.
Нові неокласичні доктрини було сформульовано в конкретних країнах, і вони найбільшою мірою сприяли вирішенню проблем саме цих країн. Це не суперечить тезі про величезну роль ек-ко-тео-ретичних досл-нь, а свідчить лише про неможли-вість стандартного підходу до різних ек-них явищ.