- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •42.Соц-ний напрям у пе Штаммлер, Штольцман.
- •48. Американська школа маржиналізму , Кларк.
- •10. Історичні передумови виникнення і зага-льна харристика класичної пе.
- •56. Сус-но-ек-ні погляди м. Драгоманова
- •54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.
- •57. Революційно-демократична ек-на думка в Україні.
- •52. Ек-ні погляди Чернишевського.
- •55. Ліберально-буржуазна ек-на думка в пореформлений період. Громади
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. Метод аналізу історії ек-них вчень
- •58. Ек-ні погляди с.Подолинського
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.
- •5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.
- •6.Ек-на думка Середньовіччя.
- •79. Неолібералізм у Німеччині. Теорії “соц-ого ринкового госп-ва” та “сформованого сус-ва”.
- •80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.
- •65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у хх ст. Та їх еволюція.
- •7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
- •36. Теорії в-сті та додаткової в-сті к. Маркса
- •47. Ек-на теорія Маршалла
- •49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.
- •22. Ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.
- •23. Економічна теорія у Франції у 1-ій пол. 19 ст. Ф. Бастіа.
- •24. Особливості ек-ної теорії у сша в 1-ій Пол. 19ст. Г. Кері.
- •27. Ек-на концепція і програма п. Прудона.
- •26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.
- •28. Ек-ні погляди к. Родбертуса.
- •25. Критичний напрям в пе
- •60. Ліберальне народництво в Україні. П. Чернвінський, т. Осадчий, м. Левитський.
- •63. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •62. Ек-ні погляди м. Туган-Барановського.
- •44. Формування неоклас. Традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
- •46. Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.
- •12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті
- •70. Неокейнсіанські теорії ек-ого зростання. Р. Харрод. Є. Домар.
- •76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
- •75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
- •71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і п.Сра-ффа, н.Калдор.
- •72. Кейнсіанська теорія та ек-на політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у хХст.
- •21.Еволюція класичної пе в Англії в і пол. 19ст. Завершення класичних традицій в працях Джона Стюарта Мілля.
- •19. Еволюція класичної пе в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.
- •20. Еволюція класичної пе в Англії і і-пол. Хіх ст. Джеймс Міль, н.Сеніор.
- •17. Еко-не вчення д. Рікардо.
- •31. Ек-на концепція та практична діяльність Оуена
- •34. Теоретичні проблеми 2-го тому «Капіталу»
- •38.Марксизм і сучасність
- •35. Теоретичні проблеми 3-го тому «Капіталу».
- •11.Загальна характеристика і значення класи-чної пе
- •13. Виникнення класичної пе у Франції п’єр де Буагільбер
- •14. Ек-не вчення фізіократів.
- •16. Теорія в-сті а. Сміта
- •15. Ек-не вчення а. Сміта
- •30. Ек-не вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А. Сен-Сімон, ш. Фур`є.
- •81. Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена.
- •87. Загальна хар-ка інституціоналізму та основні етапи його р-ку.
- •82. Неокласичний синтез п.Самуельсона. Дж. Хікс.
- •90. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •68. Неокейнсіанство. С. Харріс. Е. Хансен.
- •85. Теорія “раціональних очікувань”. Р. Лукас, т. Сарджентс.
- •84. Теорія “ек-ки пропозицій”. А. Лаффер, к. Мендель
- •83. Неокласичне відродження. Теорії “ек-ки пропозицій” та “раціональних очікувань”.
- •41.Нова історична школа. Г.Шмоллер, л.Брен-тано, к.Бюхер, в.Зомбарт.
- •78.Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •86. Досвід застосування рекомендацій нео-класичної теорії в ек-ці різних країн.
- •77. Англ. Неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •40. Історична школа в Німеччині в 1-ій пол. 19ст. В. Рошер, к. Кніс, б. Гіальдебранд.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •37. Розв-к в. І. Леніним марксистського ек-ого вчення
- •64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у хх ст., її основні напрями.
- •39. Започаткування сис-ми нац-ної пе в Ні-меччині
- •94. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •89. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелб-рейт .
- •92. Теорії «індустріального сус-ва»
- •93. Концепції футурології
- •91. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •96.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •100. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
- •74. Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •61. Пt в Україні у хіх-поч.Хх ст. Та її еволюція.
- •59. Революційно-демократична думка на захі-дноукр землях. В. Навроцький, о.Терлецький, м. Павлик, і. Франко.
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •97. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •99. Розв-к рядяньської ек-ної науки в 30—90-ті рр.
- •98. Радянська ек-на думка перехідного періоду. Методологічні дискусії 20— 30-х рр.
- •53. Соц-но-ек-ні ідеї революційного та лібера-льного народництва в Росії
92. Теорії «індустріального сус-ва»
НТР справила великий вплив на всю сис-му суча-сної ПЕ. Своєрідно відобразив її інституційна-лізм, породивши новий, так званий соц-ний нап-рям інституціоналізму. Його адепти, використову-ючи принцип технологічного детермінізму, поча-ли розробляти різні типи індустріальних концеп-цій трансформації кап-зму. Основи індустріальної концепції було закладено ще у працях Веблена. У 40—60-х рр. вона знов набула актуальності у зв'язку з розгортанням НТР. Родоначальником концепції «індустріального сус-ва» вважають ам-ер. ек-ста П. Дракера, який у 40-х рр. опублікув-ав кілька праць, присвячених цій проблемі: «Майбутнє індустріальної людини» (1942), «Ідея кор.-порації» (1946), «Великий бізнес» (1947), «Нове сус-во. Анатомія індустріального ладу» (1949). Становлення «індустріальної сис-ми» він відно-сить до XX ст. Її основу створюють великі під-ва й корпорації, що здійснюють масове В. «Індустрі-альна сис-ма» знаменує перехід до «індустріаль-ного сус-ва». Центральним інститутом «індустріа-льного сус-ва» є велике спеціалізоване під-во. Визначає 2 різновиди «індустріального сус-ва»: кап-не й соціалістичне. Кап-не «Індустріальне сус-во» називав «вільним», а соціалістичне — «рабським». У 60-х рр. теорію «індустріального сус-ва» розвинули амер. соціолог і ек-ст Уолт Ростоу, французькі соціологи Жак Еллюль і Раймон Арон.
Ростоу опублікував книжку «Стадії ек-ного зрос-тання. Некомуністичний маніфест» (1960), який виклав власну концепцію сус-ого розв-ку, як аль-тернативу марксистській формаційній теорії. Він виділяє 5 стадій ек-ого зростання: 1) традиційне сус-во, 2) підготовка передумов для піднесення, 3) піднесення, 4) рух до зрілості, 5) ера високого масового спож-ня. «Традиційне сус-во» хар-ся примітивною ручною технікою, ручною працею, переважанням с-г. 1-а стадія хронологічно охоп-лює всю історію людства до XVII ст. 2-а стадія зростання — це сус-во в перехідному стані. На цій стадії створюються передумови для піднесен-ня. Визначальною рисою стадії є утворення цент-ралізованих нац-них держав. В ек-ці з'являються «нові типи підприємливих людей ... які бажають мобілізувати заощадження й узяти на себе ризик, прагнучи прибутку або модернізації». На 2-гій стадії виникають банки, зростають інвестиції, по-жвавлюється зовнішня та внутрішня торгівля.
3-я стадія, стадія піднесення, визначається тим, що сили ек-ого прогресу починають домінувати в сус-ві. Відбувається розв-к в інтересах усього сус-ва. Цю стадію різні країни пройшли в історик-но різні відрізки часу. 4-а стадія хар-ся постійним прогресом, удосконаленням техніки, поширенням нової технології на всю сферу госп-кої діяльності, більш швидким зростанням випуску продукції по-рівняно зі зростанням к-ті населення. Саме цю стадію називає «індустріальним сус-вом». Най-характернішою рисою 5-ї стадії ек-ого зростання є випуск товарів тривалого користування. На цій стадії змінюються пріоритети сус-ва. На 1-ий план виходить не В, а «спож-ня і благоденство в самому широкому розумінні». 5-ю стадією не за-вершує періодизацію сус-ого розв-ку. Майбутнє сус-во він зв'язує зі стадією «за спож-ням», якої ніби вже досягнуто у США. Для неї характерним є переважання сімейних та інтелектуальних цін-ностей над спож-ням. Вважає, що високе масове спож-ня стане загальним і закликає людство при-скорити цей процес.
Раймон Арон. Свою концепцію індустріального сус-ва він виклав у таких творах: «18 лекцій про індустріальне сус-во» (1962) та «3 нариси про ін-дустріальну епоху» (1966). Індустріальне сус-во він визначає як таке, у котрому найбільш поши-реною формою В є велика пром-ть. Такому сус-ву притаманні повне відокремлення від сім'ї, технологічний поділ праці, нагромадження капіталу, концентрація робітників. Отже, визн-ня індустріа-льного сус-ва є досить розпливчатим, поверхо-вим. Він також виділяє 2 типи індустріального сус-ва: кап-не й радянське. Різницю між ними він бачить у формі власності на засоби В і способах регулювання ек-ки. Кап-ому типу ек-ки притаман-на приватна власність на засоби В, децентралі-зоване регулювання ек-ки, поділ сус-ва на най-мачів — власників засобів В і найманих робітни-ків, гонитва за прибутком як рушієм В та циклічні коливання ек-ки. Ці ознаки властиві суто кап-ому типу індустріального сус-ва — чистому кап-змові. Реальний же кап-зм не можна вважати «чистим», оск за низкою ознак він наближається до соціалі-зму. З соціалізмом його зближує хар-р власності, використання прибутку, розподілу. Щодо власно-сті, то схожість бачить в існуванні на Заході так званої «колективної власності», що виникла в рез-ті націоналізації деяких галузей пром-ті після 2-ої світової війни. Прибуток — категорія, прита-манна будь-якому індустріальному сус-ву, і не є особливістю тільки кап-зму. Схожість у розподілі полягає в тім, що і в плановому, і в кап-ому сус-ві зберігається різниця індивідуальних доходів, го-ловним джерелом якої є різна зар-пл. Для мето-дології Арона, як І для Ростоу, визначальним є технологічний підхід до аналізу ек-них процесів, коли рівень розв-ку сус-ва, його тип і соц-на стру-ктура виводяться з рівня розв-ку техніки. Щопра-вда, сам Арон вважав такий метод недоскона-лим, оск він ігнорує різницю у формах власності і класову структуру сус-ва. Проте це не заважало йому користуватися таким методом. Він навіть категорично заявляв, що хар-р ек-ки не можна визначати хар-ром власності на засоби В, як це робив К. Маркс. У межах ек-ки, що базується на приватній власності на засоби В і децентралізованому регулюванні, має місце безліч варіацій В, прод-ності, що унеможливлює об'єднування їх поняттям «кап-зм». Тобто Арон намагається заперечити факт різного рівня ек-ого розв-ку в ме-жах кап-ної сис-ми. Ставить за мету зблизити кап-ну й соціалістичну сис-ми, оск вони обидві визначаються поняттям індустріальних сус-в. Ві-дтак він сподівається, що його критичний аналіз, спрямований проти кап-зму, такою самою мірою буде спрямований і проти іншого режиму, тобто соціалізму.
Жак Еллюль Розробив концепцію «технологічно-го сус-ва». Основою «технологічного сус-ва» у нього є техніка, яка панує над сус-вом і людиною. Вона розвивається за власними з-нами і не під-владна людині. Вона автономна і щодо ек-ки та політики. У концепції Еллюля має місце не лише фетишизація, а й універсалізація техніки. Техніка в його розумінні не обмежується машинами й те-хнологією, а охоплює всі сфери людської діяль-ності: 1) ек-на техніка (зв'язана з В), 2) техніка ор-ганізації (включає комерційну і пром-ву діяль-ність, державу, поліцію, військову справу), 3) лю-дська техніка (охоплює медицину, генетику, про-паганду). Надаючи техніці роль вирішального фактора ек-ого розв-ку, Еллюль з'ясовує, як її розв-к позначається на ек-ому розв-ку сус-ва. Са-ме розв-к техніки зумовлює перехід: 1)від індиві-дуального підприємництва до «ек-ки корпора-цій»; 2) від «ліберальної» ек-ки до державне регульованої; 3) від ринкової до планової ек-ки. Цей процес він пояснює розв-ком техніки, збільшен-ням її в-сті, зростанням інвестицій. За цих умов ек-на діяльність виходить за межі індивідуальних можливостей. Техніка передбачає централізацію, а та, у свою чергу, планування. Планування він визнає не за прерогативу соціалізму, а за необхі-дну умову функ-ня «технологічного сус-ва». Вис-тупає проти індикативного планування. Щоб бути реалізованим, план має поєднуватись із апара-том примусу. У тодішньому сус-ві виділяє 2 сис-ми: «корпоративну» (кап-ну) і «планову» (проле-тарську). Обидві сис-ми споріднені, оск ґрунтую-ться на техніці, а відтак утворюють майже іденти-чні сус-ні структури, котрі очолює технічна еліта.
Ефективніше функ-ня ек-ки забезпечує саме «планова ек-ка», проте майбутнє сус-ва він з нею не зв'язує. Розуміючи під «плановою ек-кою» со-ціалістичну, він називає її авторитарною й анти-демократичною, яка перебуває в руках держави й технічної еліти, котрі експлуатують народ. Ціка-во, що в «корпоративній», тобто кап-ній, ек-ці він таких вад не помічає. Технологічний детермінізм, притаманний розглянутим концепціям, у Еллюля виявляється максимально виразно. Він підносить техніку до абсолюту, а цивілізацію сучасного сус-ва пояснює тільки розв-ком техніки.
Дж. Гелбрейт виступив зі своєрідним різновидом теорії «індустріального сус-ва», яка підсумовува-ла й розвивала цей науковий напрям. Він спробу-вав розробити «синтетичну», як він казав, теорію, котра б охоплювала всі найважливіші закономір-ності сучасного кап-зму. + Питання 89.