66. Історичні передумови виникнення та суть кейнсіанства.

Дійсність спростувала ілюзії неокласиків про зда-тність автоматично забезпечувати рівновагу на ринку товарів, як і на ринку праці та капіталу. Сві-дченням цього був циклічний хар-р розв-ку кап-ної ек-ки. Із зростаючою силою повторювані кри-зи супроводжувалися зниженням рівня В, інвес-тицій, зайнятості, зар-пл, серйозними трудноща-ми при збуті товарів, розладом всього механізму розв-ку кап-ної ек-ки. Ек-на думка того періоду виявилася нездатною дати скільки-небудь задо-вільне пояснення цим явищам, а тим більше ре-комендувати шляхи подолання криз.

Чим далі розвивався кап-зм, тим швидше руйну-валися підвалини автоматичного ринкового са-морегулювання і втрачали основу відповідні ек-ної теорії. На рубежі ХХ ст. монополії рішуче піді-рвали можливість вільної конкуренції на ринку як регулятора кап-ого госп-ва. Найбільш гостро нез-датність кап-ної ек-ки до планомірного розв-ку проявилася під час світової ек-ної кризи 1929-1933 рр. та наступної депресії 30-х років. У 1933 р. у кап-них країнах нараховувалося 33 млн без-робітних, у тому числі в США – становило 1/3 усієї робочої сили. У пром-сті США виробничі по-тужності функ-ли лише на 50%, а в Англії – ще менше. До 1933 р. пром-ве В та нац-ний доход США знизилися більше ніж 1/2. Вихід з кризи був настільки болісним та тривалим, що навіть у 1938 р. рівень В в багатьох країнах не досяг по-казників 1929 р. Ек-на криза 1929-1933 рр. проде-монструвала невідповідність між високим рівнем розв-ку прод-них сил та ірраціона льністю стихій-них ринкових процесів. Високий рівень у суспіль-нення та ускладнення госп-ого механізму вимага-ли планомірного регулювання ек-ки в загально-нац-них маштабах. Усе це призводить до зроста-ння ролі держави, посилення її ек-ної ф-цій.

Зростаюче втручання держави в ек-не життя вип-ливало з практичних мірку-вань. Опублікувавши у 1936 р. книгу “Загальна теорія зайнятості, проце-нта та грошей”, англ. ек-ст Дж. М. Кейнс став іде-ологом нового напряму в буржуазній ек-ній науці, що дає обгрунтування неможливості саморегу-лювання кап-ної ек-ки на макро рівні та вказує на необхідність держ. втручання в ек-ні процеси.

12. Виникнення класичної пе в Англії Уільям Петті

Уільям Петті (1623—1687) — основоположник класичної ПЕ в Англії. Оцінка ек-них поглядів Пе-тті є неоднозначною. Одні вважають його мерка-нтилістом, інші (здебільшого марксисти) — зас-новником класичної ПЕ. Детальний аналіз його праць дає, однак, підстави для висновку, що він є ек-стом пере­хідного періоду від меркантилізму до класичної ПЕ. Написав : «Політична анатомія Ірландії» (1672), «Політична арифметика» (1676), «Різне про гроші» (1682). У своїх працях, особи-во ранніх, Петті віддає данину мерканти­лізму.Об-ґрунтовуючи ек-ну політику держави, він розви-ває теорію торгового балансу, виступає за нагро-мадження в країні золо­та і срібла, виправдовує колоніальну експансію, виступає як прихи­льник втручання держави в ек-не життя. Водночас Пет-ті далеко виходить за ме­жі питань, що їх звичай-но розглядають меркантилісти. Він пише про гро-ші, позичковий процент, вексельний курс, подат-ки, земельну ренту, монополії та інше. Постанов-ка і вирішення цих питань відрі­зняють його від меркантилістів. Зав-ня науки Петті вбачав у нео-бхідності пояснити «таємничу природу» цілого ряду явищ, з'ясувати суть ек-них процесів. Медик за освітою, він розглядає ек-ний лад країни як жи­вий організм, , Пет­ті заклав основи абстракт-ного методу в ПЕ. Багатство - сума ру­хомого й нерухомого майна (сукупність земельних угідь, будівель, худоби, кораблів, золотої і срібної мо-нети, посуду із золота і срібла, меблів). Джере-лом якого є не сфера обігу, а праця, В. Теорія в-сті Петті вважають засновником трудової теорії в-сті. , «природна ціна» у Петгі — це в-сть. Він визначає не в-сть товару, а його відносну в-сть у грошовому вираженні, не відокремлюючи в-сть від ціни, її грошового визн-ня. В-сть створює не будь-яка праця, а лише та, що витрачається на видобуток золота і срібла, які з самого початку функціонують як мінові в-сті. Решта продуктів праці — це спо­живні в-сті, які лише в обміні ста-ють міновими в-стями. Зар-пл розуміє як ціну праці, намагається знайти її об'єктивні фактори, визначити природну ціну праці. Її величину він визначає в-стю засобів існування. Низь­ка зар-пл гарантує одержання прибутку ка­піталістами; здій-снення нагромадження, а зрештою — конкурент-то­спроможність Англії. Рента також є продуктом праці. Її величина — це різниця між в-стю с-г про-дуктів і витратами В, до яких відносить зар-пл й витрати на насіння. Отже, рента — це рез-т нео-плаченої праці ро­бітника. Аналізує Петті й суто земельну ренту, зокрема дає досить глибокий, як на ті часи, аналіз диференційної ренти. Заслуго-вує на увагу і спроба Петті визначити ціну землі. Її він правильно зв'язує з прибутковістю земель-них ділянок. Ціна землі в нього = певній к-ті річ-них рент. . За основу він бере земельну ренту за 21 рік. Теорія процента. Процент називає «гро-шовою рентою» і розглядає його як щось похідне від ренти. Величина процента зале­жить від роз-мірів земельної ренти й к-ті грошей в обігу. У пра-ці «Різне про гроші» він трактує процент як стра-хову премію і плату за утримання. Петті запере-чує необхідність законодавчого ре­гулювання процента. Він 1-им виокремив категорію нац-ого доходу і здійснив його розрахунки. Нац-ний до-хід створюється і у сфері мат В, і у сфері послуг